05/08/2026
https://www.facebook.com/share/p/1FtLQ8Fd4S/
Today on we remember Blessed Hieromartyr Zenoviy Kovalyk — a Redemptorist, a zealous preacher, and a martyr who did not betray the truth of the Gospel in times of trial.
He was born on August 18, 1903, into a peasant family in the Ternopil region. From a young age he dreamed of the priesthood, and before entering the monastery he worked as a teacher in a village school. Even then, he stood out for his honesty and deep fidelity to God — never seeking compromise when it came to matters of faith. After entering the Redemptorists, he made his first monastic vows in 1926 and was sent to Belgium for studies in preparation for the priesthood.
After his ordination in 1932, Fr. Zenoviy returned to his homeland, where he began his ministry with great zeal. His word was living and powerful, and his sermons were inspiring and courageous. He was known as a “golden-mouthed” preacher, gifted in touching human hearts and leading people to God. His deep love for the Most Holy Mother of God was especially evident, and through his Marian devotion his missions bore abundant spiritual fruit.
During times of persecution, when many were forced into silence or cautious speech, Fr. Zenoviy was not afraid to speak openly against godlessness. Though warned about the danger of such bold preaching, he simply replied: “If it is God’s will, I will gladly accept even death, but as a preacher I will never betray my conscience.”
In December 1940, he was arrested by Soviet authorities. After numerous interrogations and brutal beatings, he was imprisoned in Lviv. Yet even there, he did not cease to be a priest: he prayed with fellow prisoners, heard confessions, supported them, and gave hope. In inhumane conditions, he remained a light for others.
In June 1941, during the Soviet retreat from Lviv, the NKVD began mass executions of prisoners. For Fr. Zenoviy, however, they prepared an especially cruel death. Recalling his sermons about the crucified Christ, they crucified him on the wall of a prison corridor. He died as a priest and as a witness to Christ — becoming like the One he had proclaimed throughout his life.
Blessed Hieromartyr Zenoviy Kovalyk, pray to God for us!
------
Сьогодні у згадуємо блаженного священномученика Зеновія Ковалика — редемпториста, ревного проповідника і мученика, який не зрадив правди Євангелія в часі випробувань.
Він народився 18 серпня 1903 року в селянській родині на Тернопільщині. Ще змалку мріяв про священство, а перед вступом до монастиря працював учителем у сільській школі. Уже тоді вирізнявся прямотою і глибокою вірністю Богові — ніколи не шукав компромісу там, де йшлося про віру. Вступивши до Чин Редемптористів, у 1926 р.він склав перші монаші обіти і був скерований на навчання до Бельгії, готуючись до священства.
Після свячень у 1932 році о. Зеновій повернуся на рідну землю, де з великою ревністю розпочинає своє служіння. Його слово було живим і проникливим, а проповіді — натхненними і відважними. Його називали “золотоустим” проповідником: він мав дар торкатися людських сердець, навертаючи людей до Бога. Особливою була його любов до Пресвятої Богородиці, і саме через його Марійське набоженство його місії приносили щедрі духовні плоди.
У час переслідувань, коли багато хто змушений був мовчати або говорити обережно, о. Зеновій не боявся відкрито виступати проти безбожництва. Його застерігали про небезпеку такого відважного поповідництва, проте він відповідав просто: «Якщо буде така Божа воля, то я радо прийму й смерть, але як проповідник не буду ніколи кривити душею».
У грудні 1940 року його заарештували радянські органи. Після численних допитів і жорстоких побиттів він опинився у львівській в’язниці. Але навіть там не перестав бути священником: молився разом із в’язнями, сповідав, підтримував і дарував надію. У нелюдських умовах він залишався світлом для інших.
У червні 1941 року, під час відступу радянських військ зі Львова, енкаведисти почали масові розстріли в’язнів. Однак для о. Зеновія вони приготували особливо жорстоку смерть. Пригадуючи його проповіді про розп’ятого Христа, вони розіп’яли його на стіні тюремного коридору. Він помер як священник і як свідок Христа — уподібнившись до Того, про Кого звіщав все життя.
Блаженний священномученику Зеновію, моли Бога за нас!
