Поетична сторінка

15/12/2017

28/11/2017

Молитва за сина.

Боже, молюся до тебе за сина
Милість свою пошли, де він скажи?
Сину, синочку, соколе мій
Де ти блукаєш, вісточку дай?
Прийди до дому і посміхнись,
Радість і спокій серцю верни.
Ангел мій, любий мій сину,
Бога молю я за долю твою
Вірю, що він почує мене
І благословіння для тебе пошле.

Довго скитатись по світу, можливо,,
Важко тобі доведеться в житті,
Знай, що чекають на тебе вдома,
Люблять і вірять, що ти вже в путі.
Повертайся, синочку, живий і здоровий
Бог хай тебе збереже у дорозі.
Вірю, що він тобі допоможе.
Слава Ісусу! Слава Богу!

Боже, пошли для синів моїх
Долю щасливу, щиро я прошу,
Дай їм роботу, їх шлях освіти
В мирі з Тобою вони щоб жили.
Вбережи їх від усякого зла і неправди,
Віру в їх серце вклади.
Дай їм смиріння,мудрості і терпіння,
Ти научай їх, не залишай,
Веди за собою,оберігай.
Слава Тобі хай лунає по світу
По дорозі до вічності їх направляй.

серпень 2001року.
Марія Ромашка.

26/11/2017

Дума про Україну
Рідна моя Україна -
Біля вікна калина,
Біля річки верба
В тиху воду загляда.

Маки цвітуть на роздоллі,
Волошки й ромашки у полі,
Люди прагнуть до волі
Й до милості святої.

Прекрасна у нас країна,
Родюча наша земля,
Є ріки, моря і гори,
Лісів і полів доволі,

Тому прагнуть її захопити,
Людей у крові потопити...
Війна за неї у всі часи.
Росіє! Чому ти спокою нам не даси?

Ще нам чорнобильська рана болить,
Скільки скалічених, скільки померлих?
Діток не народилось на світ,
Домівок своїх залишило повік?

А тут ще і Крим відібрали,
Неначе ноги у нас відірвали.
Та рвуть уже й Донбас,
І наплювати їм на нас.

Мову нашу плюндрують,
Віру нашу руйнують,
Душу із нас виймають
І на кілок саджають...

Без мови нема України,
Бо загинуть рідні школи,
І буде мати співати сину
Колисанку на чужій мові..
М. Ромашка

23/11/2017

Тіло і душа.

Поема.
1 частина

Сьогодні в нас не свято
Хоронять у селі солдата.
І збіглося у центр усе село.
Ця звістка облетіла кожну хату.

Проводжають у останню путь козака,
Несуть вінки і стелять квіти.
Бо убив Каїн свого брата,
Усі сумні і плачуть навіть діти.

Стоїть мати біля труни,
Гірко плаче і мліє,пада до землі,
А поруч солдат, брат молодший.
І батько теж стоїть військовий.

Не вберіг синочка, не успів,
Ворожа куля зупинила серце.
За свій народ боровся , як умів,
Ішов у бій і не лякався смерті.

Командиром, кажуть, був, сержантом,
Командував він взводом третій рік.
Був ранений не раз він під Донецьком
Та на Херсонщині в бою поліг.

Він не пішов з мечем в чужу країну,
Захищав свою він Батьківщину,
Та вже упав у вічний сон.
У рідну землю він пішов.

2 частина

Душа ж його пішла до Бога,
Що скаже Бог йому в цю мить,
Яка цю душу жде дорога?
Чи зможе Ісус гріхи простить.

Надія є поки жива людина.
А після смерті, пізно вже,
Потрібно лиш одна хвилина
Сказати:"Господи,прости мене!"

А часом так буває,
Що хвилини і не вистачає.
І не встиг сказати слово це,
В своєму розумі і в серці.

Останній шлях... до Бога.
То ж зупиніться ,люди всі!
Просніться, схаменіться!
І до Ісуса наверніться.

Поки надія є, віру шукайте
І свої душі вже спасайте,
Моліться за Вкраїну - неньку,
За нашу матінку рідненьку.

Бо гине у гріхах вона.
В крові невинній потопає,
Правди в світі вже нема,
Й брат брата убиває.

Ставайте на коліна, люди,
Схиліть голови свої повсюди
В пості, в молитві каяття
До Бога всі зверніться.

20.05.2016 року. Марія Ромашка
"Думи про Україну."

23/11/2017

Альоша.
(Присвячено Євдощуку Олексію,воїну 95 бригади).

Помер солдат, закрив вже очі,
Помер славний козак Альоша,
Він жив в Житомирі,учився в школі,
Любив бувати в бабусі у селі.

І сколихнулась вся Україна:
- Убили,чули - вже немає...
Убили хлопця на війні.
Хто його знав, сльозу втирає.

Яким же болем ця війна
У кожне серце поселилась.
Звідки взялася ця біда?
На нашу землю чом звалилась?

Загинув син, немає внука,
Товариша,коханого... розлука
І вічний сон...Яка ж це мука!
Не виплакати сліз, на серці туга.

Горює мати, батько і рідня,
А син злетів вже внебеса,
Піднявсь на крилах наш орел,
Нічого більш йому не треба.

Не плачте, рідні, не горюйте,
Помер він, як герой хоробрий,
Спасав країну він від смерті,
Життя за неї він поклав.

Немає більшої любові,
Хто душу свою віддає
За свого друга,за Вітчизну,
За своїх рідних, серцю близьких.

Не помирають ці герої,
Вони у небеса злітають,
І з неба зіркою сіяють
Їх душі світлі і святі.

17.05.2016 рік. Марія Ромашка "Думи про Україну".