28/05/2026
Щира розмова з командиром 115 обр ТрО.
Ця розмова відбулася не в кабінетах, а під землею, на командному пункті, в часовому проміжку між прийомом військовослужбовців та нарадою з командирами батальйонів.
Тісний кабінет, обшитий ДВП, стіл, кілька стільців та прапор 115-ї бригади навпроти входу. Ось і вся обстановка.
🫡 Полковник Володимир Бойко, командир 115 обр ТрО.
2001-03 навчання в Кам’янець-Подільському Ліцеї з посиленою війсь-фізичною підготовкою
2003-07 навчання в Харківському інституті танкових військ, командний факультет.
В недавньому минулому заступник командира 241 обр ТрО, полковник з великим бойовим досвідом, сьогодні очолює бойову Житомирську бригаду, яка тримає оборону одразу на кількох гарячих напрямках фронту.
Про довгий бойовий шлях, про відповідальність та важливість роботи командира ми й ведемо бесіду.
Військова доля полковника Володимира Бойка формувалась крок за кроком, починаючи з юнацьких років.
⚙️ Перші уроки залізної дисципліни він пройшов у стінах Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Згодом був командний факультет Харківського інституту танкових військ — школа, де майбутніх офіцерів навчали мислити стратегічно, діяти рішуче й керувати залізною силою.
Цей міцний фундамент кадрового військового став основою для великого бойового досвіду. Під час повномасштабної війни, на посаді заступника командира 241-ї окремої бригади ТрО, він пройшов крізь найтяжчі випробування сучасної битви за Україну. (241-ша окрема бригада Сил територіальної оборони відзначена почесною нагородою «За мужність та відвагу» указом Президента України від 5 грудня 2024 року.) 🏅
Сьогодні полковник Володимир Бойко очолює бойову Житомирську 115-ту бригаду Сил територіальної оборони. Її підрозділи тримають щит на кількох найгарячіших і найвідповідальніших напрямках фронту, де щодня виявляють незламність і високу професійну майстерність.
Наша коротка розмова — про довгий і тернистий бойовий шлях, про титанічний тягар командирської відповідальності та про те, як керувати людьми в епіцентрі сучасної війни.
⚔️
- Ким ви мріяли стати у дитинстві та в який момент зрозуміли, що ваше справжнє покликання — це армія?
"Військову службу я розпочав в 2001-му році, будучи ліцеїстом військового ліцею. З дитинства мріяв про кар’єру військового, бо в сім’ї дідусь був військовим, він став прикладом для мене, тож мій шлях як офіцера був визначений ще в дитинстві."
- Якщо описати ваш бойовий шлях кількома головними етапами — якими вони були?
Відповідь була скромною, простий перерахунок подій. Але за тими подіями ховається наша історія.
✊ Всім відомий героїзм Кіборгів – оборонців Донецького аеропорту. Але менш відомим є те що під Луганськом в часи АТО відбувалися події не менш героїчні. Оборона Луганського аеропорту тривала 146 днів (з 8 квітня до 1 вересня 2014 року). Саме там Володимир Станіславович командував розвідротою 3-ї БТГр 80-ї бригади ДШВ.
І там під час виконання бойового завдання він отримав важке поранення.
Про це Володимир Станіславович згадує без особливого акценту – просто як факт, що мав місце.
І лише найближчі люди знають, крізь що довелося пройти…
🔥
Одужавши, офіцер продовжив службу у військовому ліцеї — перебував там у довготривалому відрядженні від Міноборони. Попри це, він завжди залишався чинним військовим. Тому у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, без жодних вагань написав рапорт і повернувся на передову до лав Збройних Сил України.
🫡
- Що є найважчим у вашій щоденній роботі, про що цивільні навіть не здогадуються?
"Найважче – це приймати рішення, розуміючи що за кожним рішенням стоїть життя нашого солдата…"
.. /продовження згодом на нашій сторінці./
