26/04/2021
🛑Сьогодні в Україні особлива дата - 35 роковини Чорнобильської трагедії🙏. В цей день 35 років тому трапилась одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства, вибухнув реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС☢. Перед багатьма людьми постало питання, що робити, і як діяти? Хтось думав про те як врятувати свою родину та врятуватись самому, а хтось не мав ніякого часу на роздуми бо потрібно було робити свою роботу, часом ризикуючи власним здоров’ям та навіть життям☝.
Одним з таких хлопців був і наш колега, який і сьогодні працює у службі порятунку Дніпропетровщини - комендант Дзвінка Сергій Володимирович.
Народився Сергій Володимирович у селі Велика Костромка Апостолівського району Дніпропетровської області. Закінчив школу і у вісімнадцять років як годиться був призваний на строкову службу до лав армії. У 1984 році демобілізувавшись з лав збройних сил повернувся до свого рідного села та влаштувався на роботу водієм 🚙до філії Кураховської автоколони № 4, що була розташована в м. Зеленодольськ Апостолівського району.
Про своє неочікуване відрядження до #ЧАЕС згадує Сергій Володимирович неохоче, мовляв нічого такого героїчного не робив, просто виконував свою роботу.
Зі спогадів Дзвінки С.В.:
«Працював я у 1986 році водієм🚙 у філії Кураховської автоколони № 4, що тоді розташовувалася в м. Зеленодольськ. Працював на УАЗ-469. Будівельно-монтажне управління тоді велике було, то ми по різним відрядженням часто їздили.
Пам’ятаю, 08 травня приїхав я з чергового відрядження з Південноукраїнської АЕС, як через пару днів викликає мене до себе начальник автоколони і каже, що так мов і так, отримуй лист про відрядження та їдь до Вишгорода Київської області, а там далі розкажуть що й куди.
Сів я на свій УАЗ та й поїхав. Думав чергове відрядження, нічого такого. Я взагалі й не підозрював, що їду до #Чорнобиля, та й про події, що там відбувалися також особливо нічого й не знав. Приїхав до Вишгорода, а звідти направили мене до Чорнобильської АЕС☢.
Поселили мене разом з іншими робітниками в будиночку на базі відпочинку в селі поблизу чорнобильської зони, вже й не пам’ятаю як воно називалося. Так от і розпочалися мої чорнобильські будні. О 6:00 підйом, щось перекусили і вперед. Сказано мені відвезти водіїв до місця стоянки спецтехніки, то заберу їх та й відвезу куди потрібно. А там дозиметристи працюють, перевіряють рівень забруднення техніки. Якщо з технікою ще можна працювати, то випускають її на роботи, а якщо ні – значить на могильник. Було возив дозиметристів по зоні відчуження. Вони аналізи ґрунту і води брали. А я що? Я ж лише водій. Так от цілими днями й мотаюсь куди направлять. На ночівлю зазвичай десь о десятій-одинадцятій годині ночі приїжджав. Хоча пару раз було й в зоні приходилося ночувати. А зранку все по новій. Ну а що, робота така.
Пам’ятаю приїхали якісь інженери з Москви. Щось там вивчали, працювали на станції. Мені доручили забрати їх з першого енергоблоку. Стою чекаю, а сам на зруйнований четвертий блок дивлюсь. От тоді вже моторошно стало. А туди вантажівки з мішками все їдуть та й їдуть. Потім казали, що енергоблок засипають щоб його загасити.
Та й взагалі нічого такого я не робив. От пожежні, шахтарі, хіміки. От вони да, вони дійсно життям ризикували, а я то так. Словом закінчилося моє відрядження десь через днів 20, може 30. Поставили мені відмітку у листку відрядження та й відправили додому.»
Сьогодні під час зміни караулів Сергію Володимировичу було вручено пам’ятну медаль «35 років Чорнобильської трагедії». Співробітники особовий склад Апостолівського районного гарнізону пишається своїм старшим товаришем і бажає йому міцного здоров’я 💪та довгих років життя❗.
#ДСНС #Чорнобиль
