28/08/2024
Славні були часи, подумаєш ти, знайшовши серед старих паперів примірник рідної, вже зниклої, як динозаври, газети... І насправді, славні були часи!
Сьогодні виповнюється 25 років із того дня, коли у столиці ВПС України місті Вінниця у світ вийшов перший номер газети "Крила України" - тижневика Військово-Повітряних Сил України, згодом - часопису Повітряних Сил і офіційного друкованого органу Міністерства оборони України та водночас єдиного видання, що розповідало про авіакосмічну галузь України. Щирі вітання з ювілейною датою усім, хто випускав перший номер, усім, хто у різні роки працював у редакції, творчим та технічним працівникам - словом, усьому нашому крилатому племені! Ми робили разом важливу справу: писали про військових і для них. Перші роки - про авіаторів та усіх, хто забезпечує на землі їхню роботу в небі, а зі створенням Повітряних Сил та об'єднанням двох видів Збройних Сил в один - і про вартових неба. Про всіх тих, хто тоді наполегливо займався бойовим навчанням, аби сьогодні, у страшну для кожного українця добу лихоліття, надійно захищати Україну та її народ від смертоносної ворожої зброї.
На жаль, злочинні процеси "оптимізації" та "реформування" швидко завершили славний шлях нашого видання - у числі інших військових видань ланки "вид - оперативне командування" газету ліквідували ще задовго до війни. Жорна реформ пройшлися по військовим ЗМІ, залишивши, як виявилося згодом, також тимчасово, лише два центральні друковані органи, журнал та газету...
Тоді "Крила України" першими пройшли шлях редакційно-інформаційного агентства - з 2001 по 2004 роки неофіційно, а 1 грудня 2005 року на нараді у заступника МОУ Володимира Паська пропозиції щодо створення "РІА "Крила України" було надано офіційний статус пілотного проєкту. Саме наш творчий проєкт Міністр оборони України Анатолій Гриценко взяв за основу для створення Медіа-центрів МОУ.
Та все ж медіа-центр - це не газета. Тоді головним редактором полковником Миколою Поплавським була знайдена можливість, і творчий колектив уже за кілька місяців відновив випуск газети - але вже під егідою Федерації авіаційних видів спорту України. На щастя, на той час вдалося достукатися до вищого командування, і видання було повернуто в лоно Міноборони. Та це не врятувало його від остаточної ліквідації пізніше, вже під час російсько-української війни. Скорочувати та ліквідовувати військові організми під час війни - це щось, а знищити засіб пропаганди й інформаційної протидії ворогу - це справжній злочин проти держави, і, віримо, прийде час, і він буде розцінений саме так. Втім, так чи інакше, а від 2016 року газети не існує. Ще деякий час, до кінця 2023 року проіснував, у дуже скороченому вигляді, творчий колектив, але прийшла і його черга...
Першопроходці "Крил" під керівництвом першого редактора, світла йому пам'ять, полковника Сергія Свенцицького, починали з трохи більше ніж десятка офіцерів та цивільних працівників. Вже за менш ніж два роки, в 2001-му, нас було понад півсотні. А потім - зворотний шлях, поки не залишилося нікого...
Хтось знайшов себе у цивільному житті, хтось продовжує військову службу на різних відповідальних посадах у структурах Міноборони та Збройних Сил України.
Когось із нашої славної когорти, на жаль, вже немає з нами. Комусь вже перевалило за 80, а наймолодші - уже майори та підполковники. Час іде, але пам'ятаємо кожного, пам'ятаємо усі спільні роки і здобутки.
Адже головне - наші рідні "Крила", те що ми робили і зробили разом. А це - близько дев'яти сотень номерів газети загальним накладом у, напевно, понад сто тисяч примірників - назвати точну цифру важко, адже тираж постійно коливався, були часи, коли він не дотягував і до тисячі екземплярів, а бувало - перевищував цифру у 20 тисяч. Крім того, у творчому доробку колективу - близько півтора десятки книг, виданих редакцією. Словом, нам усім є, що згадати, і є, чим пишатися. Тож згадаємо про це сьогодні, у день чверть столітнього ювілею виходу першого номеру! Святкувати щось нині, у такі важкі часи для України та її захисників, звісно, ніхто й не подумає, але згадати маємо! Зі святом, крилаті газетярі, представники професії, яку саме час заносити до Червоної книги! Будьмо дужі, бо ми того варті!
