Вінницька міська ритуальна служба, Евгена Коновальца, 83, Vinnytsia (2026)

30/05/2026

✞🕊️ Війна забирає найкращих. Тих, хто мав би жити, творити, любити і ростити дітей. Тих, хто у найстрашнішу мить для нашої держави став між нами та безжальною безоднею. Кожен наш спокійний ранок у тиловому місті, кожна випита кава і кожен теплий вечір у родинному колі оплачені найвищою, найстрашнішою ціною — кров'ю наших Титанів.

🌿 1 червня 2026 року наше місто завмре у глибокій скорботі. Ми проводжатимемо в останню путь справжнього Сина України, Воїна світла — Демішкана Юрія Володимировича.

Коли російська орда сунула на нашу землю, Юрій не шукав виправдань. З перших днів повномасштабної агресії він зробив крок уперед і доєднався до лав Збройних Сил України. Старший сержант роти вогневої підтримки із позивним «Демон», він став уособленням мужності у складі 14-ї бригади оперативного призначення НГУ «Червона Калина».

Його бойовий шлях — це географія найбільшого болю та найвищої звитяги цієї війни. Незламний Бахмут, пекло Спірного, виснажливі, важкі бої на Запорізькому та Покровському напрямках. Там, де плавився метал і не витримувала земля, витримував він. За свою беззаперечну відвагу та героїзм військовослужбовець був удостоєний відомчої відзнаки — медалі «Червона Калина». Але найбільшою його нагородою завжди залишалася безмежна любов до своєї країни.

Ким він був до того, як надягнув піксель і взяв до рук зброю?

Юрій народився 30 квітня 1978 року у рідній Вінниці. Він зростав у теплій багатодітній родині разом із братом і сестрою, вчився пізнавати цей світ. Після закінчення місцевої школи №11, юнак здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у ПТУ №2. Проте його неспокійна, творча натура і працьовиті руки прагнули більшого — Юрій знайшов себе у підприємництві, відкривши власну справу з виготовлення металопластикових конструкцій. Він будував затишок для інших. Був надійною опорою для своєї сім'ї та понад усе на світі плекав свою найбільшу радість — улюблену донечку.

Дружина Небесного Воїна, пані Любов, згадує його як людину непохитної волі. Сильний, рішучий, із надзвичайно загостреним почуттям справедливості.

«Юрій до останнього подиху вірив у перемогу України та завжди підтримував у нас цю надію. Він просто робив свою справу без гучних слів та не чекаючи на визнання», — ділиться дружина.

Його захоплення були дзеркалом його сильної чоловічої душі. Він збирав ножі і знав про них абсолютно все — можливо, тому, що й сам у житті та на фронті чесно ходив по гострому краю леза. А коли шукав спокою для свого зболеного серця, брав вудку і йшов до води. Тільки там, на березі, наодинці з природою, він міг відновити сили і знайти внутрішню рівновагу.

28 травня 2026 року це велике серце зупинилося. Йому назавжди залишиться 48 років. Він не дочекався Перемоги, у яку так свято вірив. Але він віддав усе, щоб вона обов'язково настала.

Я звертаюся до кожного, хто читає ці рядки. Відкладіть завтра свої буденні справи, поставте на паузу роботу, вийдіть з будинків та офісів. Цей чоловік поклав своє життя на вівтар нашої свободи. Він закрив нас собою від смерті. Наш найменший, але святий обов'язок — провести його гідно!

Прийдіть. Створіть живий коридор. Схиліть голову в мовчазній молитві. Станьте на коліна перед тим, хто не став на коліна перед ворогом. Покажіть згорьованій родині, що їхній біль — це наш спільний біль, і ми ніколи не залишимо їх наодинці з цією втратою.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
📅 Дата: 01 червня 2026 року
▪️08:30 - Виїзд похоронного кортежу з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️09:00 - Остання зустріч біля рідному дому: вул. Степана Тимошенка, 7. Місце, де його чекали і де тепер оселилася нестерпна тиша.
▪️09:50 - Живий коридор шани біля Спасо-Преображенського кафедрального собору. Вийдіть на вулиці! Зустріньте Героя гідно! Чекаємо кожного!
▪️10:00 - Відспівування у величній тиші Спасо-Преображенського кафедрального собору.
▪️11:00 - Чин поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища, де Юрій знайде вічний спочинок серед найкращих синів і дочок України.

Щирі співчуття рідним та близьким!
Вічна пам'ять і слава Герою!🇺🇦
Нехай світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

30/05/2026

✞🕊️ Зупиніться на мить. Вдивіться у ці цифри: 26.07.2003 – 28.06.2023.

Дев’ятнадцять років... Вік, коли життя має лише розкривати свої обійми, дарувати перше справжнє кохання, студентські безсонні ночі та великі мрії про майбутнє. Але замість університетських аудиторій він обрав холодні окопи, а замість юнацької безтурботності — важкий бронежилет і зброю.

🌿 На щиті повертається Герой. Алієв Едем Наріманович. Юнак, чия кров назавжди вписана в ціну нашого з вами завтрашнього дня.

Едем народився під гарячим сонцем українського Півдня, у вільному Херсоні. Поки однолітки шукали себе у розвагах, він з дитинства кував свій характер. Успішне навчання, виснажливі тренування з кікбоксингу — усе це було кроками до єдиної мети: стати військовим елітного гарту.

Війна не застала його зненацька. Мати Героя, пані Олена, згадує, що ще з 2014 року її хлопчик з недитячою серйозністю аналізував події. Він багато читав, глибоко розумів історію і точно знав: велика битва з російським злом — невідворотна. Едем свідомо готував себе до того, щоб у вирішальний момент стати щитом для своєї країни.

Повномасштабне вторгнення застало його на строковій службі. Поки тисячі дорослих чоловіків шукали шляхи для втечі, цей юнак не зробив жодного кроку назад. Вже за рік він уклав контракт із ЗСУ, ставши молодшим сержантом у 15-му мобільному прикордонному загоні «Сталевий кордон».

Побратими лагідно називали його «Малий» — через юний вік, але з глибокою повагою додавали «Комендант». Цей 19-річний хлопець вражав дорослих, досвідчених воїнів своєю бездоганною дисципліною та залізною витримкою. Він ніколи не давав собі слабини. А коли фронтові будні ставали нестерпними, саме Едем своїм світлим, незламним оптимізмом та добрим гумором повертав побратимам віру.

Через війну його родина втратила рідний дім. Російські окупанти змусили матір залишити Херсон і шукати прихистку у Вінниці. А двоє її найдорожчих синів — старший і молодший — майже одночасно взяли до рук зброю, щоб цей дім відвоювати.

Свій останній, пекельний бій Едем Алієв прийняв 28 червня 2023 року поблизу села Берхівка, що на Бахмутському напрямку. Там, де земля плавилася від вибухів, де небо стало чорним від диму, 19-річний Герой віддав найцінніше — своє життя, аби ми з вами могли сьогодні просто дихати.

Вінничани! Сьогодні ми не маємо права на байдужість. Ми не маємо права сказати «це мене не стосується». Ця втрата стосується кожного з нас. Пані Олена віддала Україні найдорожче — свою дитину. Її біль невимовний, її горе — безмежне. Найменше, що ми можемо зробити для цієї згорьованої матері і для юного лицаря світла — це вийти на вулиці і схилити голови у глибокій пошані.

Знайдіть у собі силу. Відкладіть усі справи. Прийдіть, аби віддати шану тому, хто замість випускного вальсу обрав танець зі смертю заради нашого життя.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
📅 Дата: 31 травня 2026 року
▪️12:30 - Виїзд похоронного кортежу з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️12:50 - Живий коридор шани біля Спасо-Преображенського кафедрального собору. Вийдіть на вулиці! Зустріньте Героя гідно! Чекаємо кожного!
▪️13:00 - Відспівування у величній тиші Спасо-Преображенського кафедрального собору.
▪️14:00 - Чин поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища, де Едем знайде вічний спочинок серед найкращих синів і дочок України.

Світла і вічна пам'ять тобі, «Малий». Твій подвиг житиме у віках.

Щирі співчуття рідним та близьким!
Вічна пам'ять і слава Герою!🇺🇦
Нехай світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

22/05/2026

✞🕊️ Найстрашніший шлях додому — той, що вимірюється не кілометрами, а роками після останнього подиху. Коли квітуча весна 2026-го зустрічає того, хто назавжди залишився у холодній осені 2023-го.

Понад два з половиною роки лягло між датою загибелі та днем прощання. Майже тисяча днів виснажливого чекання, експертиз та паперової тиші для родини. Майже тисяча днів, коли неможливо навіть поставити хрест на могилі, щоб мати місце, куди можна прийти і виплакати свій біль.

🌿 У суботу, 23 травня 2026 року, востаннє до рідного міста на щиті повертається Остапчук Олег Володимирович.

Олег був людиною з руками, створеними для творення, а не для війни. Він народився 3 квітня 1985 року на мальовничій Буковині, у селі Борівка. Змалечку розумів ціну праці, вивчившись на тракториста-машиніста. Згодом життєві дороги привели його до Вінниці, де він пустив глибоке коріння: зустрів кохану дружину Олену, став найкращим у світі батьком для прийомної доньки та спільного сина.

Олег працював поруч із нами. Для колективу КП «Комбінат комунальних підприємств» ця втрата — особистий, незагоєний біль. Він був тією надійною людиною, на яку завжди можна було покластися. Працьовитий, щирий, з великим і добрим серцем, що не знало фальші. Від імені всього підприємства ми висловлюємо найглибші співчуття родині. Ми втратили не просто колишнього працівника, ми втратили частину нашої корпоративної родини, нашого друга, нашого Героя. Світла пам'ять про нього назавжди вписана в історію нашого колективу.

«Сім’я для Олега була цілим всесвітом, а сам він – найкращим чоловіком та батьком. Його чиста, незрадлива душа зігрівала кожного, хто був поруч», — згадує його дружина Олена. Він понад усе любив літо. Любив ті безцінні моменти, коли вони всією родиною їхали до моря, щоб просто насолоджуватися красою рідної України.

Але війна забрала у нього і літо, і море, і майбутнє.

Навесні 2023 року Олег добровільно став до зброї. Його дружина каже: «Кожне обірване війною життя відгукувалося у його серці глибоким болем». Він не зміг залишатися осторонь. Старший солдат, сапер 41-ї окремої механізованої бригади. Сапер — це професія, де немає права на помилку. Де ти йдеш першим, розміновуючи шлях, дивлячись смерті просто в очі, аби інші могли жити.

24 жовтня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Синьківка на Куп’янському напрямку, серце Олега зупинилося. Йому назавжди залишиться 38 років.

Я благаю кожного з вас. Відкладіть свої суботні справи. Знайдіть у собі сили прийти і вклонитися людині, яка тримала над нами небо. Нехай цей останній шлях Героя буде встелений квітами та нашою безмежною вдячністю, а не байдужістю порожніх вулиць. Він віддав усе. Найменше, що можемо віддати ми — це наш час і нашу шану.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
📅 Дата: 23 травня 2026 року
▪️09:30 - Виїзд похоронного кортежу з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️09:50 - Живий коридор шани біля Спасо-Преображенського кафедрального собору. Вийдіть на вулиці! Зустріньте Героя гідно! Чекаємо кожного!
▪️10:00 - Відспівування у величній тиші Спасо-Преображенського кафедрального собору.
▪️11:00 - Остання зустріч біля рідному дому: пров. Прибужський, 30. Місце, де його чекали і де тепер оселилася нестерпна тиша.
▪️11:30 - Чин поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища, де Олег знайде вічний спочинок серед найкращих синів і дочок України.

Щирі співчуття рідним та близьким!
Вічна пам'ять і слава Герою!🇺🇦
Нехай світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

Дмитро Науменко
Ярослав Долечек
Він Тайм

11/05/2026

✞🕊️ Бувають люди, чиє життя схоже на шелест сторінок улюбленої книги або на рівний гул мотора, що несеться назустріч горизонту. Вони не кричать про свій героїзм — вони просто стають щитом там, де тонко, і плечем там, де важко.

🌿 Сьогодні Вінниця вкривається тінню скорботи. На щиті повертається Володимир Дмитрович Курочка.

Він був технологом за освітою, але справжнім майстром — за покликанням душі. Людина порядку, честі та виваженого слова. Хтось знав його як суворого охоронця чи дисциплінованого поліцейського, але за формою та виправкою завжди ховалося серце, що любило життя у найпростіших його проявах: у запаху свіжої вечері, яку він готував власноруч, у тиші вечора з книгою в руках, у металевому блиску мотоцикла, що обіцяв свободу.

Він знав ціну справедливості. Він знав ціну обов’язку. Тепер ми маємо дізнатися ціну нашої вдячності.

4 травня його шлях обірвався. Залишилися недочитані сторінки, незавершені розмови та син, для якого батько назавжди залишиться незламним прикладом. Володимир любив швидкість і простір, а тепер він став частиною вічного спокою, захищаючи наш із вами мирний сон.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
📅 Дата: 11 травня 2026 року
▪️09:30 - Виїзд похоронного кортежу з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️09:50 - Живий коридор шани біля Спасо-Преображенського кафедрального собору. Вийдіть на вулиці! Зустріньте Героя гідно! Чекаємо кожного!
▪️10:00 - Відспівування у величній тиші Спасо-Преображенського кафедрального собору.
▪️11:00 - Останнє прощання на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Там, де тепер спочиває цвіт нашої нації.

Щирі співчуття рідним та близьким!
Вічна пам'ять і слава Герою!🇺🇦
Нехай світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

08/05/2026

✞🕊️ Бувають люди, чия душа занадто велика для бронежилета. Вони йдуть на фронт не тому, що люблять війну, а тому, що понад усе люблять життя — те саме тихе життя з вудкою на світанку, з партією в шахи, де кожен хід виважений, і з беззахисним кошеням, яке притискається до грудей.

🌿 На щиті: Кравченко Дмитро Юрійович

Він не просто жив у Вінницьких Хуторах — він робив їх теплішими. Людина, яка не могла пройти повз чужу біду, навіть якщо ця біда мала чотири лапи й сумні очі. Він рятував, виходжував, віддавав останнє. А взимку 2024-го він пішов рятувати всіх нас.

Старший стрілець, кулеметник 158 окремої механізованої бригади… Важко уявити ці руки, що звикли до делікатної шахової фігури, на холодному металі зброї.

6 серпня 2025 року Дмитро прийняв свій останній бій, до кінця залишившись вірним кожному, кого він любив, і кожному, кого навіть не знав.

Завтра ми маємо стати його стіною. Останньою вартою шани. Прийдіть. Навіть якщо ви не знали його особисто. Прийдіть, щоб подякувати за те, що він був людиною з великим серцем у часи великої жорстокості.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
📅 Дата: 09 травня 2026 року
▪️11:30 - Виїзд похоронного кортежу з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️11:40 - с. Вінницькі Хутори. ЖИВИЙ КОРИДОР. Земляки, зустрічаємо нашого Героя на колінах. Це найменше, що ми можемо зробити — подякувати за кожен наш прожитий день. Беріть квіти, прапори, лампадки. Нехай він бачить, що його не забули!
▪️12:00 - Остання зустріч у рідному домі: с. Вінницькі Хутори, вул. Леоніда Полудянова, 15. Місце, де його чекали і де тепер оселилася нестерпна тиша.
▪️13:00 - Чин поховання на місцевому кладовищі с. Вінницькі Хутори.

Щирі співчуття рідним та близьким!
Вічна пам'ять і слава Герою!🇺🇦
Нехай світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

Він Тайм

27/04/2026

💔 НАВІКИ 27… Вінниця прощається з Павлом ШИБІНСЬКИМ…
27.04.2026

Вінницька міська ритуальна служба

Щирі співчуття рідним та близьким.
🕯️Вічна пам’ять Герою!

Вінницька міська ритуальна служба

#Вінниця

27/04/2026

💔 НАВІКИ 27… Сьогодні Вінницька та Лука-Мелешківська громади в останню путь провели Павла ШИБІНСЬКОГО…
27.04.2026

Щирі співчуття рідним та близьким.
🕯️Вічна пам’ять Герою!

Вінницька міська ритуальна служба

#Вінниця

26/04/2026

✞🕊️ Смерть не вміє рахувати... Вона просто забирає тих, хто навчився літати раніше за інших.

Ми звикли, що 27 років — це про початок. Про першу серйозну кар’єру, про каву в центрі міста, про плани на вихідні. Але для Павла Шибінського ці цифри стали фінальною крапкою. Він не встиг постаріти, не встиг розчаруватися в житті — він просто віддав його нам…

🌿 На щиті: Шибінський Павло Леонідович. Для когось — надійний побратим, для громади — гордість, для сім’ї — цілий всесвіт, який згас 22 квітня.

Його позивний був «SKY». Небо. Він любив його, він захищав його, і зрештою, воно прийняло його у свої обійми поблизу Шилівки на Донеччині. Павло не просто «виконував завдання» — він тримав на своїх плечах наш із вами спокійний ранок у Вінниці та Луці-Мелешківській. Він знав ціну свободи, бо платив за неї щодня, аж поки не віддав останнє, що мав, — свій подих.

Ми не маємо права на втому, поки такі хлопці, як Павло, віддають свої молоді роки за нашу землю. Його шлях від рідного порога на провулку Доброму до полів Донеччини — це маршрут справжньої Честі.

Ми просимо кожного: відкладіть справи. Вийдіть з офісів, зупиніть авто, залиште домашній затишок. Ми маємо стати тим живим щитом вдячності, який він тримав для нас на фронті. Нехай дорога, якою він їхатиме, зацвіте прапорами та вмиється нашими спільними молитвами.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
📅 Дата: 27 квітня 2026 року
▪️12:00 - Остання зустріч у рідному домі: м. Вінниця, пров. Добрий, 11. Місце, де його чекали і де тепер оселилася нестерпна тиша.
▪️13:00 - Похоронний кортеж вирушає до місця останнього спочинку.
▪️13:05 - с. Лука-Мелешківська. ЖИВИЙ КОРИДОР. Земляки, зустрічаємо нашого Героя на колінах. Це найменше, що ми можемо зробити — подякувати за кожен наш прожитий день. Беріть квіти, прапори, лампадки. Нехай він бачить, що його не забули!
▪️13:30 - Чин поховання на місцевому кладовищі с. Лука-Мелешківська.

Павло «SKY» Шибінський тепер охоронятиме нас із висоти. Його війна закінчилася, наша пам’ять про нього — тільки починається.

Низький уклін батькам за виховання Людини. Щирі співчуття родині. Ми поділяємо цей біль, хоча знаємо — його неможливо вгамувати словами.

Спочивай з миром, воїне. Твоє небо тепер мирне. Навіки.

Він Тайм

21/04/2026

💔 Вінниця прощається з Костянтином ДОБРЯНСЬКИМ…
21.04.2026

Щирі співчуття рідним та близьким.
🕯️Вічна пам’ять Герою!

Вінницька міська ритуальна служба

#Вінниця

20/04/2026

✞🕊️ Спробуйте уявити, як руйнується цілий всесвіт. Він не вибухає тисячею зірок і не зникає в одну мить. Він обривається одним коротким повідомленням: «Загинув під час виконання бойового завдання». Дев'ять слів, які зупиняють час. Вінниця зустрічає хлопця, який свідомо закрив собою нас усіх. Юнака, чиє серце було більшим за будь-який страх, а любов до своїх — сильнішою за смерть.

🌿 На щиті: Добрянський Костянтин Олександрович
04.10.2002 – 14.04.2026

Йому назавжди 23… Цифра, яка розриває свідомість. У цьому віці пишуть плани на життя, а не некрологи.

Костя народився у Вінниці — місті, де пройшло його світле дитинство. У 2018 році він закінчив Вінницький ліцей №2. Саме там, у шкільних коридорах, виковувався його характер — щирий, відкритий, гіпервідповідальний. Він завжди вмів бути справжнім. Далі був фаховий коледж економіки і права Вінницького кооперативного інституту. У 2021 році він отримав диплом. Звичайний хлопець із великими мріями, який тільки-но стояв на порозі дорослого життя.

Але поки однолітки шукали себе, Костя свій вибір уже зробив. У вересні 2021 року, у неповні 19 років, він підписує контракт із ЗСУ. Усвідомлено. Без вагань і гучних слів. Тиха мужність підлітка, який в одну мить став справжнім чоловіком.

Його військовий шлях розпочався в елітному 131-му окремому розвідувальному батальйоні. Розвідка — це місце, де немає випадкових людей. Де кожен крок — це лезо ножа, а кожне рішення — питання життя і смерті. З перших днів повномасштабного вторгнення Костянтин був там, де найважче. Пізніше він продовжив службу у військовій частині А4860, а свій останній, найважчий бій прийняв у складі 10-го батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади.

Межова. Синельниківський район Дніпропетровщини. Земля, просякнута металом. Саме там 14 квітня 2026 року його серце зупинилося.

Костя був Воїном з великої літери. Нагороджений хрестом розвідника та державними відзнаками, він ніколи не хизувався цим. Його поважали не за звання, а за людяність. Він ділився останнім, навчав побратимів, підтримував у найтемніші моменти. Він був тим надійним плечем, на яке можна спертися, коли навколо пекло.

А поза війною він був просто Костею — світлим, усміхненим, закоханим у життя. За цим сухим зведенням згас цілий всесвіт. У нього залишився маленький син — крихітне продовження його великої душі, який тепер вивчатиме риси татового обличчя лише за фотографіями. Кохана, для якої згасло сонце. Згорьовані батьки, сестричка, бабуся, чиє життя безжально розкололося на «до» і «після».

Вінничани. Ця дитина віддала все, що мала, аби ми сьогодні могли прокинутися, обійняти рідних і просто дихати. Не прогорніть цей допис. Відкладіть каву, зупиніть свої справи. Вийдіть на вулицю.

Схиліть голову перед тим, хто тримав для нас небо.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
📅 Дата: 21 квітня 2026 року
▪️10:30 - Виїзд похоронного кортежу з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️11:00 - Прощання біля рідного дому полеглого Героя, за адресою: вул. Магістратська, 98а.
▪️11:50 - Живий коридор шани біля Спасо-Преображенського кафедрального собору. Вийдіть на вулиці! Зустріньте Героя гідно! Чекаємо кожного!
▪️12:00 - Відспівування у величній тиші Спасо-Преображенського кафедрального собору.
▪️13:00 - Чин поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища, де Костянтин знайде вічний спочинок серед найкращих синів і дочок України.

Щирі співчуття рідним та близьким!
Вічна пам'ять і слава Герою!🇺🇦
Нехай світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

Він Тайм

Вінницька міська ритуальна служба

30/05/2026

30/05/2026

22/05/2026

11/05/2026

08/05/2026

27/04/2026

27/04/2026

26/04/2026

21/04/2026

20/04/2026

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Organization

Shortcuts

Share