Історія краю «Мала Прага».
З правої сторони вул. Бачинського у куті , який вона утворює з вул. Другетів, знаходиться комплекс військових казарм, споруджених на початку ХХ ст. У міжвоєнний час у цих казармах, які носили ім’я відомого закарпатського політичного діяча ХІХ ст. Адольфа Добрянського, був розквартирований 33-ій полк чехословацької армії. Саме тут, під захистом військових, у 1921 р вин
ик перший чехословацький мікрорайон міста, так званий Мала Прага (нині це вулиці І.Сільвая, П. Лодія, О. Маркуша, Мала). Після приєднання Закарпаття (за тодішньою термінологією Підкарпатської Русі) до Чехословаччини (1919) в Ужгород, як головне місто, почали масово прибувати чеські і словацькі державні службовці. Однак місто, яке до Першої світової війни, було тільки центром комітату, виявилося не готовим до такого різкого збільшення кількості населення і державних установ. Не вистачало адміністративних будівель, а також житла для чиновників. У 1920 р. житловою кризою займалася спеціальна урядова комісія. З’ясувалося, що частина працівників урядових установ жила у вільних палатах лікарні, інші – в робочих кабінетах. Щоб зарадити цьому, вирішили за військовими казармами, «на Кадубцю», збудувати квартал родинних будинків. Протягом 1921-1923 рр. тут було споруджено 53 дерев’яних будинки, які і отримали назву «Мала Прага». Для холостяків навпроти казарми ім. Добрянського звели окремий гуртожиток, що отримав назву «Свободарня».
Через «Малу Прагу» далі на північ йшла вул. Касарнянська (Фогорашія) Раніше, ще з першої половини ХІХ ст., тут проходила дорога, що вела до єврейського кладовища. Цей некрополь, що колись знаходився далеко за межами міста, зберігся донині. Сотні надмогильних плит-мацев, найдавніші з яких датовані початком ХІХ ст., є німими свідками однієї з найбільших общин міста. У 1938 р. внаслідок віденського арбітражу кордон між Ужгородщиною і Чехословаччиною встановили таким чином, що частина міста, в тому числі і єврейське кладовище, відійшла до Чехословаччини. Тож із листопада 1938 до середини березня 1939 рр.(саме тоді угорці силою захопили Карпатську Україну) євреї Ужгорода жили в Угорщині, а ховали померлих у Чехословаччині. До речі, так було і з виноградниками міщан, власники яких поживали в Угорщині, а самі виноградники залишалися на території Чехословацької держави.
Йосип Кобаль «Ужгород відомий і невідомий»
