16/10/2016
Проблема Закарпатського сепаратизму
Останні дні увага засобів масової інформації всієї України прикута до висловлювання голови Закарпатської обласної ради Михайла Рівіса стосовно відсутності зацікавленості з боку держави до проблем Закарпаття, а разом з ним і питання збереження Закарпатської області у складі Україні в цілому.
Аналізуючи інтерв’ю голови обласної ради місцевим ЗМІ, думаю навряд чи голова ради, як вища посадова особа місцевого самоврядування області, мав на меті розпалювати саме сепаратиські настрої у жителів нашого краю, який є багатонаціональним та транскордонним регіоном.
Погоджуюся з деякими тезами голови Закарпатської обласної ради Михайла Рівіза відносно відсутності будь-якої зацікавленості до проблем краю з боку вищих органів влади, відсутність фінансування багатьох важливих інфраструктурних проектів, зокрема капітальний ремонт доріг на будівництво нових автошляхів, допомога розвитку туристичної сфери, покращення інвестиційної привабливості краю тощо.
Останнім часом Закарпаття асоціюють з незаконною вирубкою лісу та його експорту в країни Європейського Союзу, де встановлена заборона на вирубку лісу кругляку, контрабандою товарів та людей через державний кордон, з постійними кримінальними розборками тих ж контрабандистів між собою, з вирубувачами лісів тощо.
На жаль, Закарпатську область так і не включено в загальнодержавний експеримент щодо направлення частини прибутки, отримано органами державної фіскальної служби від митних платежів на ремонт доріг, не зважаючи на те, що Закарпаття межує з чотирма кранами Євросоюзу, які ці проблеми вже давно та успішно вирішують. Так, східні райони Словаччини та Угорщини, а також північні райони Румунії не є економічно розвинутими, і є порівняно біднішими від їх центральних та західних побратимів, проте, перетинаючи кордон будь-якої з цих країн, тебе зустрічають дороги з новим асфальтовим покриттям, велосипедні доріжки біля траси, постійно прибирається сміття тощо, тобто держава та місцева влада спільно звертають увагу, в першу чергу на коло тих проблем, з якими буде пов’язано благополуччя їхніх простих громадян, а також складеться враження про державу в іноземних громадян.
Така турбота з боку держави характеризується, в першу чергу, справедливим та розумним розподілом коштів державного бюджету у різні регіони, направлення коштів , в першу чергу, в важливі інфраструктурні проекти, зокрема, будівництво доріг, в тому числі і автобанів, які вже фактично уперлися в державний кордон України.
Проживаючи в Закарпатті, ти свідомо розумієш, що будь-яких радикальних сепаратиських настроїв з боку громадян, які відносяться до так званих національних меншин, фактично не має, оскільки вони мають можливість вільно виїхати проживати за кордон, і як, правило, вже мають подвійне громадянство, проте ти розумієш, що будь-який житель Закарпаття, має набагато більше можливостей порівняти взаємовідносини держави та громадянина в Україні і в країнах Європейського Союзу, та задати цілком логічне питання про те, чому такі взаємовідносини протягом двадцяти п’яти років не вдається побудувати в Україні.
У цьому контексті, не слід шукати підводних каменів у словах тих чи інших місцевих політиків, необхідно виникнути в проблеми краю та спробувати їх розв’язати тими ж методами, якими це намагається зробити державна влада в інших областях.