01/05/2026
🏛️ Рубрика "Археологія у постатях"
Сьогодні день народження Курінного Петра Петровича (1 (14) травня 1894 — 1972). Український археолог, музеєзнавець та пам'яткоохоронець, чия наукова доля стала віддзеркаленням драматичної долі цілого покоління українських дослідників ХХ століття.
📍 Народився 1 (14) травня 1894 року в місті Умань. Закінчив Київський університет Святого Володимира у 1917 році. Ще студентом, у 1913–1914 роках, проходив практику у Київському музеї «Древностей и искусств» — і ким же були його наставники! Самі Вікентій Хвойка та Микола Біляшівський — постаті, що творили підвалини української археології.
🛡️ Уже в 1917 році він — серед засновників Комітету охорони пам'яток старовини в Києві. Згодом засновує та очолює соціально-історичний музей в Умані. У 1926–1933 роках Петро Петрович — директор Музею культів і побуту в Києво-Печерській лаврі, керівник музейних установ, що входили до Всеукраїнського музейного містечка.
🔬 Паралельно — інтенсивна наукова робота: член Всеукраїнської академії наук, науковий співробітник кафедри мистецтвознавства (1928–1930), вчений секретар Всеукраїнського археологічного комітету та Трипільської комісії (1926), старший науковий співробітник Інституту історії матеріальної культури.
⚒️ Як археолог Курінний досліджував білогрудівську та трипільську культури. У 1925–1928 роках проводив розкопки великого трипільського поселення біля села Томашівка неподалік Умані. Його експедиційний шлях пройшов через Райки, Колодисте, Борисівку, Чернявку, Красноставку, Биликівку, Ягнятин та Києво-Кирилівські висоти.
⛓️ 1933 рік перервав це наукове сходження: арешт «за членство в контрреволюційній організації» і п'ять років без права працювати за фахом — типова доля української інтелігенції тих років. У 1942 році працював у Музеї переходової доби в Києві. З 1943 року — в еміграції в Німеччині.
🌍 У Мюнхені Петро Петрович став професором Українського Вільного університету, членом наукових товариств, входив до редакційної колегії журналу «Український історик». Помер 1972 року, далеко від рідної Умані, але до останніх днів служив українській науці.
📚 Сьогодні постать Петра Курінного — це нагадування про те, що українська археологія творилася людьми надзвичайної мужності й відданості справі, попри репресії, переслідування та вимушену еміграцію. Його внесок у розвиток археології, музейної справи та дослідження давніх культур України — фундаментальний.
