28/05/2026
🕯️Самбір в останню дорогу провів Віталія Сороку
Сьогодні Самбірська громада знову зі сльозами та болем провела в останню дорогу своїх Героїв, які віддали найдорожче за нашу державу, за право жити на рідній землі.
На Площі Пам’яті самбірчани та гості громади навколішки зустріли двох полеглих воїнів. У спільній молитві та зі сльозами на очах люди віддавали останню шану тим, хто до останнього подиху боронив Україну.
🕯️Кортеж із тілом сержанта Олега ВЕРЕТЕННІКОВА вирушив до рідного села Чуква, де Героя провели в останню путь та поховали на рідній землі. Олег був людиною честі й обов’язку. Служив у Самборі — у 703-й окремій бригаді підтримки, а згодом — у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Від початку повномасштабного вторгнення став на захист держави та до останнього залишався вірним військовій присязі й українському народові. Олег загинув 3 травня 2024 року, і від того часу вважався зниклим безвісти.
🕯️Болючим для Самбірської громади стало прощання із нашим земляком — лейтенантом Віталієм СОРОКОЮ.
Віталій народився 10 травня 1983 року у селі Рогізно. Навчався у середній школі №1 імені Тараса Шевченка у Самборі (сьогодні — гімназія імені Тараса Шевченка). Після школи здобув дві вищі освіти у Національному університеті «Львівська політехніка». Працював у банківській сфері та торгівлі. Був хорошим фахівцем, люблячим батьком, сином і братом.
У лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Віталій, не вагаючись, добровільно став до лав Збройних Сил України. Пройшов шлях від сержанта до офіцера, здобувши звання молодшого лейтенанта після навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Він воював на найгарячіших напрямках фронту, виконував бойові завдання у Запорізькій, Харківській та Донецькій областях. Навіть після поранення повернувся до побратимів і продовжив нищити ворога. Як командир артилерійського взводу 45-ї окремої артилерійської бригади, Віталій неодноразово проявляв мужність, професіоналізм та справжню офіцерську честь.
Ще зовсім недавно він був удома — поруч із батьками, дітьми, рідними… А вже за кілька днів його серце зупинилося назавжди у бою за Україну. Це сталося 24 травня 2026 року поблизу населеного пункту Сидорове Краматорського району Донецької області.
Прощання та чин похорону Героя відбулися у залі органної та камерної музики. Поховали Віталія Сороку на Меморіалі Героям України у Самборі.
У Віталія залишилися батьки, двоє дітей, брат, рідні та друзі, для яких ця втрата стала невимовним болем.
Сьогодні ми всі ще раз гостро відчули страшну ціну нашої свободи. За кожним прапором на Меморіалі Героїв — чиєсь життя, чиєсь дитинство без батька, чиясь материнська молитва та невимовний біль родини.
Ми не маємо права забути їхній подвиг.
🕯️Вічна пам’ять, слава та шана Героям України. 🇺🇦