25/11/2023
Сили немає тримати голову.
(мати б до кого її підперти…)
Може до брата? Та він із голоду
сам, видається, зібрався вмерти.
Може до мами хоча б притулишся?
Але забула - вже третю днину
мама тихенько лежить на вулиці…
Заколисали її під тином.
Тато сказав, що швиденько вернеться -
їсти подався кудись шукати.
І наказав, щоб молилась Вервицю.
І не будила сьогодні брата.
Ти не будила, а ще - молилася.
Вийшла у двір, хоч і ноги босі.
З пташками в небо усе просилася!
(ти ж віднедавна легенька зовсім…)
Руки тоненькі і щоки висохли,
але, мабуть, щось їси не те -
що це за юшка із дивних висівок?
Все через неї живіт росте…
Сили немає тримати голову –
певно, стрічаєш останню нічку…
Що б ти сьогодні до нас промовила
в мить, як у пам'ять запалим свічку?
«Не допускати у серце холоду.
Не забувати нещасні жертви.
І не дозволити більше з голоду,
з голоду
більше нікому
вмерти…»
#ІринаРубець
#Голодомор
