22/05/2026
Минув рік відтоді, як перестало битися серце дорогої нам людини – Шевченка Станіслава В’ячеславовича. Та для педагогічного-учнівського колективу ліцею ця втрата й досі болить так само гостро.
З глибоким сумом і світлою пам’яттю згадуємо людину, яка була не лише мудрим фахівцем і відданим педагогом, а й щирою, доброю душею, здатною підтримати словом, надихнути своїм прикладом. Його присутність наповнювала будні теплом і позитивом.
Важко усвідомити, що більше не пролунає рідний голос у стінах ліцею, не буде щирої усмішки, мудрої поради, доброго слова для колег та учнів. Життєвий шлях, відданість професії і любов до людей назавжди залишаться у нашій пам’яті.
Час не здатен загоїти біль втрати. Минають дні, місяці, пройшов цілий рік, але пам’ять живе у серцях усіх, хто мав честь працювати поруч, навчатися і просто знати. Нехай Господь дарує душі вічний спокій, а пам’ять буде світлою й теплою.
Журливо скрипка відіграла соло,
В повітрі тане трепетно струна,
Лягла на плечі невимовним болем
Без тебе перша у житті весна.
Закарбувала кроки та стежина,
Що тихо заблукала поміж трав.
Слізьми стікають дорогі хвилини
У пам’ять тих, то знав і поважав.
Сіяє поміж зір яскраво-чистих
Остання пристань – твій небесний рай.
Земне життя осіло падолистом…
Лиш спогади… Із миром спочивай…
Вічна пам’ять…🕯️