Роменський батальйон ТРО

19/06/2022

19/06/2022

Він не мав страху, тільки лють до ворогів. 38-річний Олександр Авдєєв на позивний “Кот” обороняв Харків у складі 226 батальйону 127 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Він добре розбирався у будівництві фортифікаційних споруд, часто призначався старшим при виборі позицій, будівництві та укріпленні взводних опорних пунктів. Олександр був рядовим бійцем, мав великий бойовий досвід і допомагав командирам у підготовці солдатів до несення служби і бойового чергування на ВОПах.

13 квітня разом з своїм підрозділом виконував бойові завдання, обороняючи Харків. Під час облаштування ВОПу «Гертруда» росіяни почали обстрілювати наші позиції з артилерії. Солдат Авдєєв чітко віддавав команди, щоб уникнути бойових втрат серед особового складу, де він був старшим.

Проконтролювавши, що всі бійці сховалися в укритті, сам залишився на позиції, щоб упевнитися, що всі воїни в безпеці. Але під час розриву чергового снаряда був поранений. На жаль, поранення виявилось несумісним з життям.

Хоробрий, ввічливий, виконавчий, дисциплінований, завжди допомагав товаришам по службі, патріот, - згадують побратими.

Олександр Авдєєв нагороджений Указом Президента України орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Великі Лицарі у нашій пам’яті – продовжують спротив. Перемога за нами!🇺🇦

18/06/2022

24 лютого гаряча лінія ЗСУ була перевантажена дзвінками від охочих вступити до територіальної оборони. Це наймолодший вид військ у Збройних силах України, підрозділи в якому формуються із добровольців. Зараз у лавах ТрО вже понад 110 тисяч людей.

Серед добровольців також і жінки, які залишили свої мирні професії. Деякі з них — без жодного бойового досвіду, але всі — із бажанням захищати свою країну.

Жінки різного віку, різних професій та різних навичок. Вони надають медичну допомогу, патрулюють міста, затримують диверсантів. Працюють у штабах, на складах, забезпечують та розподіляють бронежилети, медикаменти, їжу. Допомагають евакуювати цивільних, ведуть інформаційну та просвітницьку діяльність.

Добровольчі батальйони сил територіальної оборони за понад три місяці повномасштабного вторгнення стали повноцінною частиною та незамінною підтримкою військових.Тероборона стала уособленням спротиву українців і українок.

У межах проєкту «Як не ми, то хто?» спільно з Canada’s Foreign Policy—Global Affairs Canada та Embassy of Denmark in Ukraine ми розповідаємо про тих, хто своєю роботою наближує перемогу України.

Для ілюстрації використано фото: Julia Kochetova, Heidi Levine/Washington Post, Erin Trieb

17/06/2022

16/06/2022

Коли триває війна артилерії, то важливо уміти швидко окопуватись, а для цього потрібна добра лопата. Як вибрати лопатку для бійця, для чого потрібна “двохточка”, у чому важливість тактичних навушників тощо розповідає Андрій Гладченко, лейтенант, командир 2 взводу 112 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

🔹Саперна лопатка

Важливо мати практику користування усіма видами лопаток на різних місцевостях. Враховуйте розміри свого тіла та особливості роботи.. Рекомендую МПЛ-60 (Мала піхотна лопатка, яку в народі називають "саперка") вона не зламається, як більшість складних чи алюмінієвих. Обов'язково працювати зі спорядженням так, щоб воно було у швидкому доступі та не заважало. Лопатки зазвичай носять на РПСі або поясному ремені.

🔹Тактичний ремінь

“Двохточка” — це основа з якою треба вміти працювати кожному бійцю. Якщо правша, то ремінь одягається через голову та під лівою пахвою врегульовується таким чином, щоб коли зброя на грудях, приклад повинен бути на рівні з плечем. Для того, щоб можна було швидко підняти зброю та вести вогонь, також в такому положенні можна переносити зброю за спину і так само швидко з-за спини переносити наперед.

🔹Активні навушники не потрібні всім

Здивую багатьох бійців та волонтерів, але активні (тактичні) навушники не потрібні геть усім. Для захисту слуху достатньо, щоб були вушні затички, вата, гільзи, або пасивні навушники. Щодо активних, вони дають можливість чути трохи далі та звертати увагу на відмінність звуків (наприклад, що гілка не впала, а на неї наступили). Ще один плюс та одночасно мінус "активок" це використовувати їх як гарнітуру для зв'язку, під'єднавши їх до радіостанції, є навіть такі, до яких можна під'єднати 2 рації на 2 вуха. Проблема — чуєш переговори, але гірше чуєш що відбувається навколо.

🔹Пийте вітаміни та тренуйтеся

Постійні тренування та фізична підготовка — основа вашої мобільності та боєздатності. Щоб не захворіти в польових умовах, треба за можливості не нехтувати перемерзанням, ОБОВ'ЯЗКОВО слідкувати за тим, щоб не пити з однієї пляшки з побратимами (навіть, якщо дуже давно знаєш людину і ТОЧНО з нею все ок, немає різниці, кожен боєць у польових умовах може щось підхопити, або те що у нього в організмі "спало" може "прокинутись"). За можливості вживайте вітаміни, не ходіть у мокрому одязі, слідкуйте за тим, щоб не простудити м'яз або нерв.

🔹Гігієна

Ми, українці охайна нація, завжди слідкуємо за порядком. Гігієна — це здоров'я, а польові умови, на жаль, не дають можливості стежити за собою так, як ми звикли кожного дня. Але обов'язково треба: чистити зуби, мити голову, мити руки, обробляти будь-які рани, слідкувати за станом шкіри. Війна закінчиться нашою перемогою, але про здоров'я треба думати навіть у складних умовах. Вологі серветки, сухі серветки, дощ, вода, рослини — все це можна знайти під час виконання завдань, щоб подбати про особисту гігієну.

🇺🇦“Від бійця до бійця” — спільний інформаційний проєкт Українського ветеранського фонду та Сил територіальної оборони ЗСУ.

Територіальна оборона ЗС України
Український ветеранський фонд

16/06/2022

Володимир за фахом - лікар-анестезіолог. У цивільному житті завідував відділенням інтенсивної терапії та реанімації районної лікарні. Сьогодні ж він - начальник лікувально-евакуаційного відділення в 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького і в своїх повних 55 років вправно демонструє свій вишкіл.

- Я не Арестович, але можу вас всіх заспокоїти: будьте певні, що тут зібралися максимально вмотивовані люди. Нема тих, хто працює в півсили. Ми всі викладаємося на повну при виконанні поставлених задач, - каже чоловік.

Мотивація кожного, хто взяв зброю до рук, - різна: хтось прийшов відстоювати власне місто, хтось помститися за полеглого товариша.

- У мене троє синів. Всі троє захищають Батьківщину. Мають вік 36-ти, 33-х та 20-ти років. Наймолодший – курсант ще. Я маю надихати їх. Якщо тато може у свої роки, то і діти зможуть. Вони мають татком пишатися. Все, що мені треба сьогодні, – це ранковий дзвінок зі словами: «Діти, як у вас там?», а мені відповіли «4.5.0., тату. Сподіваємося, у тебе теж», - ділиться чоловік.

Захиснику хотілося б, щоб Європа і весь світ розуміли, що ціна перемоги - дуже велика, і ми платимо душами за власну землю та можливість бути розвиненою країною. Боєць каже, що мотивації вистачає не лише у його підрозділу, а й у всієї бригади: вони готові, ризикуючи власним життям, рятувати побратимів.

#ЯнголиУпікселі