Господарський суд Закарпатської області

28/05/2026

28/05/2026

Друзі, пропонуємо до вашої уваги огляд актуальної судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за квітень 2026 року, у якому висвітлено ключові правові позиції в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✔️У постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️нарахування пені за прострочення сплати штрафу АМКУ у процедурах банкрутства;

▪️визнання недійсним правочину боржника без вимоги про застосування наслідків недійсності;

▪️підвідомчості заяви про розкриття банківської таємниці щодо боржника у справі про банкрутство;

▪️недопустимості повторного розгляду питання про достовірність декларації боржника після набрання законної сили постановою про визнання боржника банкрутом.

✔️У постанові у справі, пов’язаній з антимонопольним та конкурентним законодавством, міститься висновок про те, що поняття «зупинення дії рішення АМКУ» та «зупинення виконання рішення АМКУ» не є тотожними, що обумовлюється їхньою різною правовою суттю та відмінними правовими наслідками.

✔️У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав містяться висновки про:

▪️відсутність в учасника товариства права на самостійне скликання загальних зборів у разі невключення запропонованих ним питань до порядку денного;

▪️відсутність у директора юридичної особи права на оскарження рішення про виключення юридичної особи зі складу членів РТПП з підстав порушення його корпоративних прав;

▪️обов’язок ОСББ в особі правління надавати співвласникам інформацію про діяльність об’єднання;

▪️недопустимість забезпечення позову у спорі про поновлення повноважень члена наглядової ради шляхом заборони АТ укладати договори з її новими членами.

✔️У постанові у справі щодо земельних відносин викладено правовий висновок про належність та ефективність позовної вимоги про повернення земельної ділянки як наслідку нікчемності договору оренди землі та застосування позовної давності.

Із цими та іншими правовими позиціями, викладеними в огляді, можна ознайомитися за посиланням https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KGS_04_2026.pdf.

27/05/2026

Повідомлення члена кооперативу про дату, час і місце проведення загальних зборів не обов’язково має здійснюватися виключно письмово, якщо статут кооперативу передбачає альтернативний спосіб інформування, зокрема телефонний зв’язок. При цьому відсутність письмового підтвердження такого повідомлення не є безумовною підставою для визнання рішень зборів недійсними, якщо факт повідомлення доведений іншими належними і допустимими доказами.

Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу в частині його виключення зі складу членів, посилаючись на те, що його не було належним чином повідомлено про проведення зборів, а також на відсутність підстав для такого виключення.

Судами встановлено, що правління кооперативу після інциденту між членами кооперативу ініціювало проведення позачергових загальних зборів, на яких було розглянуто питання про виключення позивача. За результатами голосування більшість членів кооперативу підтримала це рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, дійшовши висновку, що позивач був обізнаний про проведення зборів, збори були правомочними, а підстави для виключення відповідали статуту кооперативу.

Переглядаючи справу, Верховний Суд зауважив, що законодавство не визначає конкретного способу повідомлення членів кооперативу про загальні збори, а тому такий порядок може бути встановлений статутом. У цьому випадку статут прямо передбачав можливість повідомлення членів кооперативу про позачергові збори шляхом персонального телефонного інформування.

Суд встановив, що керівник кооперативу здійснював телефонні дзвінки позивачу напередодні зборів, що підтверджується даними оператора мобільного зв’язку, а також іншими доказами, зокрема інформацією щодо використання телефонного номера та обізнаністю членів сім’ї позивача про проведення зборів.

Верховний Суд наголосив, що факт повідомлення особи може підтверджуватися сукупністю доказів, а не виключно письмовими документами, і вважається доведеним, якщо надані докази є більш вірогідними, ніж ті, що подані на спростування.

З огляду на встановлені обставини Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій про те, що позивач був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів, а отже підстав для визнання рішення недійсним немає.

Постанова КГС ВС від 3 лютого 2026 року у справі № 925/1498/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135000455.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

26/05/2026

Судді Верховного Суду взяли участь у Судовому симпозіумі з вирішення спорів

Голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач і суддя Великої Палати Верховного Суду Костянтин Пільков узяли участь у дводенному регіональному суддівському обміні з питань альтернативного вирішення спорів (Alternative Dispute Resolution – ADR) та Глобальному колоквіумі з ADR. Заходи відбулися в м. Стамбулі (Турецька Республіка) за підтримки Програми розвитку комерційного права (CLDP) Міністерства торгівлі США.

У заходах взяли участь судді, представники центрів альтернативного вирішення спорів, адвокатських об’єднань і суддівських навчальних установ зі США, країн Європи, Азії, Близького Сходу та Північної Африки. У фокусі професійних дискусій були питання про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень, практики сприяння державними судами арбітражу і медіації, а також розвиток спеціалізованого навчання суддів у сфері ADR.

4 та 5 травня 2026 року відбувся регіональний суддівський обмін, присвячений ключовим викликам у сфері альтернативного вирішення спорів, а 6 травня 2026 року – Глобальний колоквіум з ADR за участю суддів, представників центрів ADR та керівників професійних об’єднань адвокатів. Під час колоквіуму було презентовано новий посібник «Alternative Dispute Resolution: Practice & Governance for States», у якому узагальнено практичні підходи до альтернативного вирішення спорів для осіб, які формують державну політику, а також для учасників розгляду справ. Посібник містить найкращі практики на кожному етапі як медіації, так і арбітражу, а також рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання альтернативного вирішення спорів з урахуванням багаторічного досвіду реформ, напрацьованого Програмою розвитку комерційного права (CLDP).

У межах програми виступив Костянтин Пільков, який долучився до обговорення сучасних підходів до альтернативного вирішення спорів, розвитку міжнародного арбітражу та медіації. У виступі суддя звернув увагу на особливості формування культури вирішення комерційних суперечок в Україні, перешкоди для ефективного застосування ADR, зокрема медіації, а також на останню проарбітражну практику Верховного Суду та поділився з колегами з інших країн досвідом вирішення проблем у сфері сприяння арбітражу.

Під час заходів Лариса Рогач обговорила з організаторами перспективи подальшого розвитку альтернативного вирішення спорів в Україні, зокрема питань підтримки відповідних освітніх та інституційних ініціатив, розвитку спеціалізованого навчання суддів і поширення практик ADR у сфері комерційного судочинства.

Крім того, учасники заходів розглянули сучасні тенденції у сфері міжнародних комерційних та інвестиційних спорів, роль інституційного проєктування в реагуванні на нові виклики, а також перспективи розроблення спеціалізованих навчальних програм і підготовки тренерів (Training of Trainers, ToT) у сфері ADR, адаптованих до конкретних потреб кожної юрисдикції.

Участь у таких міжнародних професійних заходах сприяє ознайомленню з актуальними підходами до альтернативного вирішення спорів, практикою застосування процедур мирного врегулювання спорів у різних юрисдикціях і напрацюваннями, які можуть бути використані для подальшого розвитку й удосконалення національної судової практики.

25/05/2026

У звʼязку з проходженням підготовки для підтримання кваліфікації голів і заступників голів господарських судів та перебуванням у відрядженні, судові засідання, призначені до слухання суддею Пригарою Л.І. 26.05.2026 та 28.05.2026, не відбудуться.
Про дату та час наступних судових засідань учасників справ буде повідомлено додатково у встановленому законом порядку.

25/05/2026

Державна реєстрація права власності на об’єднаний об'єкт нерухомості підлягає скасуванню повністю, якщо до його складу включено частини, право власності на які не набуте у встановленому законом порядку, оскільки законодавство не передбачає можливості часткового скасування такої реєстрації щодо окремих складових частин об’єднаного об’єкта.

Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі селищної ради з позовом про скасування державної реєстрації права власності товариства на комплекс будівель і споруд. Позов обґрунтовано тим, що раніше судовим рішенням у справі № 918/1134/22 було встановлено незаконність реєстрації права власності відповідача на окремі об’єкти нерухомості (складові частини іншого об’єкта), однак виконання цього рішення стало неможливим, оскільки відповідач до набрання ним законної сили об’єднав ці об’єкти з іншими в новий спірний об’єкт нерухомого майна та зареєстрував за собою право власності на нього.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили і скасували державну реєстрацію права власності на новостворений об’єкт з огляду на те, що державна реєстрація спірного комплексу здійснена за відсутності належних правовстановлюючих документів, а законодавство не передбачає можливості скасування реєстрації лише в частині окремих складових об’єкта.

Переглядаючи справу, КГС ВС наголосив, що державна реєстрація права не є підставою виникнення права власності, а є лише офіційним засвідченням уже набутого права, що виключає можливість легалізації об’єкта шляхом реєстраційних дій за відсутності правових підстав.

Крім того, встановлено, що до складу об’єкта нерухомого майна були включені частини, право власності на які відповідачем не набувалося, що свідчить про порушення вимог законодавства при здійсненні державної реєстрації.

Верховний Суд зазначив, що обставини незаконності державної реєстрації права власності на складові частини об’єкта нерухомості вже встановлені в іншій справі та мають преюдиційне значення, а отже не підлягають повторному доказуванню. Водночас Суд наголосив, що об’єднання таких об’єктів у новий об’єкт нерухомості та подальша державна реєстрація права власності не можуть розглядатися як правомірний спосіб уникнення виконання судового рішення.

З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що державна реєстрація права власності на новостворений об’єкт нерухомого майна є незаконною, оскільки здійснена з метою збереження за відповідачем прав на майно, реєстрацію яких раніше визнано протиправною, та порушує права територіальної громади у сфері розпорядження земельною ділянкою.

Постанова КГС ВС від 10 березня 2026 року у справі № 918/1063/24 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/135000482.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

25/05/2026

Правочини, спрямовані на відчуження активів усупереч санкціям, установленим Законом України «Про санкції», порушують публічний порядок та є нікчемними незалежно від визнання їх недійсними судом. Якщо встановлено умисел сторін на вчинення таких правочинів, суд може застосувати спеціальні наслідки недійсності, зокрема стягнення всього одержаного за правочином у дохід держави.

Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Компанія-позивач звернулася з позовом про визнання недійсними договорів щодо послідовного відчуження права користування надрами, оформленого спеціальним дозволом на користування надрами Коростенського (Стремигородського) родовища, та застосування наслідків недійсності цих правочинів.

Суди встановили, що спеціальний дозвіл належав АТ «Коростенський кар’єр», контрольний пакет акцій якого перебував під контролем осіб, до яких РНБО України застосувала санкції у вигляді блокування активів. Після застосування санкцій право користування надрами було послідовно відчужене між пов’язаними суб’єктами: спочатку ТОВ «Новел Пром» за 1 млн грн, а згодом – ТОВ «Коростенська видобувна компанія» за 2,1 млн грн, тоді як реальна вартість спецдозволу перевищувала 32 млн грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні вимог про визнання договорів недійсними, оскільки такі правочини є нікчемними.

Переглядаючи справу, КГС ВС зазначив, що санкції у вигляді блокування активів поширюються не лише на формального власника активу, а й на активи, щодо яких санкційна особа може прямо чи опосередковано здійснювати контроль або розпорядження. Суд відхилив доводи скаржників про те, що зміна бенефіціарного власника усувала порушення санкційного законодавства. КГС ВС наголосив, що санкції були застосовані як до бенефіціарів, так і безпосередньо до компаній, пов’язаних зі спірними активами, а тому їх дія продовжувала поширюватися на відповідні правовідносини.

КГС ВС наголосив, що публічний порядок охоплює фундаментальні інтереси держави та суспільства, зокрема економічну безпеку, а правочини, спрямовані на обходження санкцій і виведення активів з-під блокування, є нікчемними.

Суд звернув увагу на обставини, які свідчили про штучний характер спірних операцій: послідовне відчуження спецдозволу за короткий час, продаж активу за заниженою вартістю, відсутність фактичного використання права користування надрами першим набувачем і подальше відчуження спецдозволу в день його переоформлення.

КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність умислу відповідачів на вчинення правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, і підтвердив наявність підстав для застосування спеціальних наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України. Суд окремо наголосив, що такі наслідки є різновидом конфіскаційної санкції держави.

Крім того, Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для передачі спору на розгляд у межах справи про банкрутство ТОВ «Коростенська видобувна компанія», врахувавши обставини, які свідчили про штучний характер створення заборгованості та ініціювання процедури банкрутства.

За результатами розгляду касаційні скарги залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Постанова КГС ВС від 31 березня 2026 року у справі № 910/11526/24 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/136280578.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

21/05/2026

Колектив Господарського суду Закарпатської області щиро вітає з Днем вишиванки 💙💛 — святом, яке об’єднує українців у всьому світі навколо спільних традицій, культури та любові до рідної землі 🇺🇦

Вишиванка є символом національної самобутності, духовної сили та історичної пам’яті нашого народу ✨ Вона поєднує покоління, зберігає українські традиції та нагадує про глибоке коріння і незламний дух українців 🌿

Нехай це свято надихає на добрі справи, зміцнює любов до Батьківщини🤝 та дарує кожному впевненість у найближчій Перемозі 🕊️🌻

З Днем вишиванки! ❤️