Петрівська селищна рада

04/06/2026

О Г О Л О Ш Е Н Н Я
Шановна громадо!

05 червня 2026 року гідно зустрінемо та проведемо в останню путь нашого героя-захисника, земляка Євтушенка Олександра Миколайовича, 06 липня 1978 року народження, який загинув 20 серпня 2024 року на Донеччині, захищаючи рідну землю від російського агресора.
Віддамо шану нашому воїну!
Запрошуємо всіх у знак пошани та вдячності приєднатись до «живого коридору Слави» та провести Героя в його останню земну дорогу!
Шикування живого коридору відбудеться о 09.30 годині від КНП «Петрівська центральна лікарня» до пам’ятного знаку «Танк».
Євтушенко Олександр Миколайович знайде вічний спочинок на кладовищі села Іскрівка.

04/06/2026

04/06/2026

4 червня – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Саме 4 червня у світі відзначається Міжнародний день дітей – безневинних жертв агресії, заснований Генеральною Асамблеєю ООН у 1982 році.
Цей день – це про тисячі зламаних доль, мовчазного болю і невинних дитячих очей, які бачили війну.
Мир – це головна умова і запорука щасливого дитинства. На жаль, українських дітей не обійшло жахіття війни. За період з 2014 року і до сьогодні у зв’язку з російською агресією постраждали десятки тисяч дітей. Українські діти втратили радість дитинства, живуть у постійному страху. Сирени, звуки вибухів, бомбосховища – це сьогодення наших діток.
Цей день є особливо скорботним для кожного українця. Немає слів, аби вмістити цей біль, немає виправдань і прощення для того, хто піднімає зброю на дитину.
Маленькі особистості, які навіть не встигли побачити що таке життя. Їхнє життя мало лише початися – з перших кроків, мрій і сподівань, але було знищене ворожими обстрілами та вибухами.
Ми не маємо права зупинятись. Кожна дитина має повернутися додому. Кожен злочин росії проти дітей має бути задокументований і покараний. Це – наш борг перед загиблими. Це – наша обіцянка живим.
Ми ніколи не пробачимо, і завжди будемо пам’ятати, адже памʼять про українських загиблих дітей буде вічним шрамом та однією з найболючіших сторінок нашої історії.
Ще обов’язково настане день, коли кривдники заплатять за скоєне, коли імена катів стиратимуть із історії. Коли викрадені діти повернуться додому, в обійми батьків, і малеча знову гратиметься вулицями мирних міст та сіл. Але до того дня – ми боремося. За кожне збережене життя, за кожну дитячу мрію, за майбутнє без війни.
Світла памʼять маленьким ангелам України.
Вшануймо хвилиною мовчання сотні вбитих янголят, які втратили життя внаслідок збройної агресії російської федерації проти України!
Їх вічний сон – наш вічний сум.
Ми пам’ятаємо.

03/06/2026

Петрівська громада чекає своїх Героїв.
Щодня. Щохвилини. Завжди.

03/06/2026

Шановна Петрівська громадо! Війна знову принесла у нашу громаду страшну звістку. Після довгих двадцяти двох місяців невідомості, тривожного очікування та незгасної надії повертається додому на вічний спочинок наш земляк, відважний воїн і людина з великим серцем Євтушенко Олександр Миколайович. Повертається до рідного села Іскрівки, щоб назавжди залишитися в пам’яті рідних та односельців символом незламної вірності та найвищої любові до своєї землі.
Олександр народився 06 липня 1978 року в селі Вишневому П’ятихатського району Дніпропетровської області. Згодом сім’я переїхала на постійне місце проживання до села Іскрівки. Тут, на берегах річки Інгулець, пройшло безтурботне дитинство і щаслива юність Олександра. Тут він закінчив 8 класів місцевої школи та поступив на навчання до Кіровоградського державного обласного навчально-курсового комбінату «Аграрник», де здобув професію тракториста-машиніста. З 1996 по 1998 рік юнак проходив строкову службу в армії. Після демобілізації працював у КП «Кривбасводоканал» слюсарем-сантехніком, а згодом – черговим слюсарем ПРАТ «Північний ГЗК».
Євтушенко Олександр Миколайович був людиною праці, відкритим до людей, товариським, жартівливим та життєрадісним. Усі, кому пощастило знати Олександра особисто, пам’ятатимуть його як щирого, світлого та доброго чоловіка, чиї руки не знали втоми, а серце – байдужості.
Він був найкращим сином, батьком, братом, племінником та дядьком. Для своєї матусі він був справжньою опорою, джерелом тепла та надійності. Та почалася війна і 22 травня 2024 року Євтушенко Олександр Миколайович став на захист України. Служив стрільцем 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини А1302. 20 серпня 2024 року зв’язок із солдатом Олександром Євтушенком обірвався під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області.
Серце матері до останнього відмовлялося вірити в найгірше, тримаючись за найменшу надію. Але війна, безжальна і жорстока, обірвала плани Олександра Миколайовича на майбутнє, залишивши по собі лише світлий спогад про людину, яка понад усе любила життя і своїх рідних. Йому тепер назавжди 46… Світла пам’ять про Олександра Миколайовича Євтушенка житиме в наших серцях, у наших спогадах, у всьому доброму, що він залишив після себе. Висловлюємо щирі співчуття родині.
Вічна та світла пам’ять Герою!