29/05/2026
Батя: від Донецького аеропорту до Покровського напрямку
Старший сержант Олександр пройшов війну від самого її початку. Його шлях — це історія людини, яка вже бачила смерть, але знову повернулася на фронт, щоб боронити свою землю.
2014-й. АТО і Донецький аеропорт
«У складі Збройних сил України я виконував бойові завдання поблизу Донецького аеропорту. Там отримав перше поранення — осколок у плече. Після лікування демобілізувався й повернувся додому», — згадує Олександр.
Мирне життя тривало недовго. Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Олександр не вагався.
«Я одразу хотів повернутися до війська. Прийшов до ТЦК, але мене зарахували до резерву. Чекати довго не довелося — вже у 2023 році отримав повістку й приєднався до лав Національної гвардії України».
Новий етап служби привів його на Покровський напрямок.
«Нашим завданням була охорона дамби поблизу Єлизаветівки. Ми зайшли на позицію першими — вона була майже не облаштована. Попри постійні обстріли й ворожі дрони, ми поступово укріплювали її та тримали оборону. Вогонь майже не припинявся: летіло все — мінометні міни та FPV-дрони зі скидами».
На 38-й день оборони гвардієць отримав поранення.
«Мені потрібно було зустріти побратима з гранатометом і боєкомплектом. У темряві він заблукав, я швидко знайшов його, і ми рушили до бліндажа. Коли заносив гранатомет, просто в прохід прилетів скид. Я був увесь посічений уламками й почав сам собі надавати допомогу, а побратим у цей час заносив іншого пораненого — у нього були перебиті ноги.
Через деякий час мені ставало дедалі гірше. Побратим оглянув мене ще раз і виявив проникаюче поранення грудної клітки, після чого одразу надав допомогу. Евакуація відбулася лише через кілька днів: побратима виносили, а я самостійно виходив до точки евакуації. Здавалося, що йти недалеко — близько 90 метрів, але в той момент кожен метр здавався вічністю.
Ми дісталися точки евакуації, звідки нас доправили до стабілізаційного пункту, а згодом — до медичного закладу, де мене прооперували та дістали уламки».
Попереду на нього чекала тривала реабілітація, яка тривала понад пів року. Після відновлення Олександр повернувся до свого підрозділу й продовжив службу.