31/05/2026
День Святої Трійці або П’ятидесятниця – свято, що символізує єдність Бога в трьох особах – Отця, Сина і Святого Духа. Воно пов’язане із зішестям Святого Духа на апостолів на п’ятдесятий день після Великодня. Свята Трійця – одна з найскладніших богословських тем у християнстві. Впродовж століть людина прагнула пояснити невидиме та наблизитися до розуміння духовного світу. Образ Святої Трійці передавали не лише через ікони (про що ми писали раніше), а також за допомогою символів – особливої мови, яка існує у храмовому мистецтві. Вона дозволяє передавати складні богословські ідеї через символи, зрозумілі вірянам. Серед таких символів – зображення голуба та Всевидячого ока – два мотиви, які впродовж століть використовувалися для осмислення та візуального втілення таємниці Святої Трійці.
В експозиції музею для огляду відвідувачів представлені два фрагменти іконостасу – декоративне дерев’яне різьблення із зображенням голуба та Всевидячого ока у трикутнику, які відкривають важливу сторінку історії храмового мистецтва та народного богослов’я, ‒ розповідає далі старша наукова співробітниця історико-художнього відділу Людмила Жуковська.
Образ голуба належить до найдавніших християнських символів. Його походження пов’язане з євангельською подією Хрещення Ісуса Христа у річці Йордан, коли Святий Дух зійшов «у тілесному вигляді мов голуб». (Мт. 3:13-17; Мк. 1:9-11; Лк. 3:21-22; Ів. 1:32-34). Саме тому в сакральному мистецтві голуб став уособленням третьої Особи Святої Трійці – Святого Духа. Зображення голуба здебільшого прикрашене стилізованим різьбленим орнаментом, який нагадує хмаринку в оточені променів світла, що підкреслювало його небесне походження.
Інший експонат – фрагмент із зображенням Всевидячого ока закомпоновано у трикутник – належить до символів, що набули поширення у церковному мистецтві ХVIII – XIX ст. Трикутник у християнській традиції означає єдність Отця, Сина і Святого Духа – три особи в єдиному Бозі. Око всередині трикутника – це більш алегоричний, філософський образ, що символізує Всевидячого Бога та його постійну присутність. Промені навколо композиції підсилювали ідею божественного світла та слави.
У храмі ці зображення, зазвичай, розміщуються над Царськими вратами, символізуючи сходження Благодаті; на стінах; у куполах. Разом ці елементи храмового оздоблення створювали особливий духовний простір храму, де кожна деталь має глибокий богословський зміст.
Обидва музейні експонати є не лише зразками декоративного дерев’яного різьблення ХVIII ст., свідками релігійної культури свого часу але і прикладом народного розуміння богословських істин.
