16/02/2024
Безбар’єрність – не тільки про людей з інвалідністю, безбар’єрність – це про кожного з нас. Можливість вільно та безпечно пересуватися містом, вільний доступ до інтернету, можливість навчатися незалежно від віку чи стану здоров’я, рівне право до працевлаштування у чоловіка і жінки чи людей старше 45 років, заняття танцями чи спортом у будь-якому віці – це все про відсутність бар’єрів.
Мова також може бути безбар’єрною. Маркером стає те, як ми спілкуємося і ставимося до людей, котрі чимось від нас відрізняються. Слова мають не менший вплив, аніж наші дії.
Шість простих правил для спілкування без бар'єрів.
1. Дотримуйтесь принципу «спочатку людина»
Перше і головне правило – «cпочатку має бути людина». Починати фразу варто з «людина з…», а далі зазначайте її риси чи стан здоров’я, якщо це потрібно: людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Слово «інвалід» знеособлює людину, спрощує її особистість.
2. Уникайте маскувальних слів
Евфемізми, або маскувальні слова- «Люди дощу», «сонячні діти», вживаються, коли бояться ненароком зачепити людину або намагаються проявити своє поблажливе ставлення. Це може спричиняти непорозуміння, ображати чи вводити в оману. Варто уникати переносних значень та метафор, тому що вони викривляють життєву ситуацію людини, приховують чи прикрашають її. Краще використати коректну термінологію: «люди з розладом аутистичного спектра», «діти з синдромом Дауна».
3. Використовуйте фемінітиви
Використання фемінітивів – це повага до жінок та їхнього права на професію. Довгий час існував стереотип, щодо суто жіночої чи чоловічої професій, особливо на керівних посадах чи в політиці. Нині змінилася ситуація, змінюється і мова. Українська мова дуже сприятлива для формування фемінітивів і має конкретні правила для такого словотворення. Однак не всі люди у нашому суспільстві готові до вживання фемінітивів - залиште за людиною право вибору, як вона хоче, щоб до неї звертались.
4. Не перебільшуйте у своїх висловлюваннях
Не давайте власних оцінок життю іншої людини, не варто драматизувати. Між фразами «людина, яка користується колісним кріслом» і «людина, прикута до візка» відчувається різниця. В дійсності людина ні до чого не прикута, на ній немає кайданів, а крісло колісне — тільки засіб для пересування. Досить поширена фраза «смертельний діагноз» поряд з численними випадками, коли люди роками живуть із хворобами, які називають «смертельними». Будьте обережні з такими висловлюваннями залишаючись максимально близькими до реальності.
5. Утримуйтесь від узагальнень
Нерідко ми пов’язуємо поведінку та дії людини з її етнічною належністю, кольором шкіри, статтю тощо; проєктуємо дії однієї людини на цілу групу, до якої ми її зараховуємо. Пам’ятайте, люди різні зі своїми такими ж різними поглядами, особливостями та рисами. Ми всі неповторні, а там, де є унікальність, не має бути місця узагальненням.
6. Використовуйте нейтральну термінологію
Прояв емпатії та доброзичливого ставлення — це важливо й потрібно, але інколи висловлюванням додають зайвого емоційного забарвлення. Коректніше було б писати «постраждала від домашнього насильства» ніж «жертва домашнього насильства», або «людина, яка має інвалідність», «людина, яка має психічні порушення», «людина, яка живе з ВІЛ» аніж «людина, що страждає на психічний розлад». Існують такі види психічних порушень, з якими люди живуть упродовж усього свого життя, але це не означає, що їхнє життя перетворюється на суцільні муки.
