31/01/2026
СБУ ТА КРИМІНАЛ. В ТОМУ ЧИСЛІ, РОСІЙСЬКИЙ.
Я давно хотів написати про цього високопосадового сбушного персонажа, але розуміння того, що всім на такі речі піхуй і намагання задавати питання у фізбудкє, що ця людина робить на керівній посаді в СБУ ні до чого не призведе, це моє бажання зупиняло.
Тим більше після того, як карколомну кар'єру в СБУ, аж до Першого заступника Голови служби, зробив заплямований по вуха в криміналі, колишній мусор і ставленик,(через свого фактично хрещеного батька, колишнього очільника УБОЗу Полтавської області та м.Києва, нинішнього депутата Київради від ОПЗЖ, Олександра Плужника), ригівського олігархічно-бандитського клану Льовочкіна-Попова-Кравця (керівник ДУСі за Януковича), Олександр Поклад.
Але, думаю, народу буде цікаво, що сьогодні не тільки Покладом та сбушними мародерами типу Шила та Вітюка під дахом колишнього Голови СБУ, Василя Малюка, жива наша доблесна служба Державної безпеки.
Тим більше, про Вітю Доровського, очільника управління СБУ в Одеській області, а мова піде саме за нього, відносно нещодавно, вже зробили невеличке розслідування журналісти Громадського. Там і про елітну нерухомість сім'ї Віктора Доровського і про російський паспорт його дружини і трохи про те, чий він синочок. Посилання на це розслідування дам в своєму коментарі.
Власне, це розслідування мене трохи посміхнуло. Бо у сім'ї Доровських, в широкому розумінні, грошиків на багато елітної нерухомості вистачить, а приймаючи до уваги зв'язки цієї сімейки з російським бізнесом, точніше, російським кримінальним бізнесом , паспорт громадянки росії у дружини Віктора Доровського дивувати зовсім не повинен.
Та й взагалі, у нас же ж, як? Зв'язки з росією можуть бути злочином для кого завгодно, крім співробітників СБУ та верхівки діючої влади.
Отже. Коли десь півтора роки тому, я дізнався, що Вітя Доровський є начальником одеського обласного управління СБУ (а призначили його ще в сьогодні далекому 2021 році), єдиною моєю мовчазною реакцією була думка - Вони там що, зовсім прихуїли робити такі призначення? Але ж, як я вже казав, на фоні Першого заступника Голови СБУ, Олександра Поклада, Вітя Доровський зі своїм власним, зокрема, сімейним бекграундом, виглядає трошки бліднувато.
Але ж, давайте про оцей бекграунд. Справа у тому, що Віктор Олександрович Доровський є сином колишнього багаторічного директора, а сьогодні кінцевого бенефіціара, ТОВ “Фармацевтична компанія Здоров'я", (колишня Харківська фармацевтична фабрика " Здоров'я"), яка є одним з головних виробників ліків в Україні, Олександра Доровського.
Можливо не харків'янам історія цього харківського фармацевтичного підприємства не зовсім відома, але харків'яни, особливо, які колись були дотичні до правоохоронної діяльності, а я харківянин і я був дотичним, та до кримінального ринку наркотичних засобів, в курсі на яких дріжджах зростали статки всіх, хто зміг долучитися до рубання капустини з пекельного джерела видобутку бабла.
Хтось спитає - а чому, саме, пекельного?
Відповідаю. Харківська фабрика" Здоров'я" є відомим виробником усілякої фармацевтики ще з початку минулого століття, коли в 1907 році акціонерне товариство “Галеника" відкрило в Харкові хімічно-фармацевтичну фабрику. Оцю саму.
Втім, кримінальний ореол це підприємство отримало вже з початком незалежності України й приходом на терени бувшого СРСР дикого капіталізму.
Фабрика звісно була приватизована. І одразу навколо неї закрутився кримінал. Бо для криміналу фішка фабрики полягала і полягає не стільки в тому що вона виробляє завжди ліквідний товар - ліки, скільки в тому, що у неї були і є ліцензії на виробництво ліків з вмістом наркотичних речовин. Суть схеми роботи з цими чудовими ліками, про яку в Харкові не знали хіба що малі діти, була в тому, що фабрика струячила їх значну частину мимо каси, тобто, в чорну, що і дозволяло аптечній наркоті з'являтися на чорному ринку в промислових масштабах.
І це не мої особисті здогадки. Ще в 2007 році в Харкові був гучний скандал, пов'язаний з тим, що очільник обласного відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, Олег Алешко, звинуватив керівництво фабрики в тому, що воно забезпечує неврахованим трамадолом чорний ринок. А хто тоді був керівником фабрики? Правильно, батько нинішнього начальника управління СБУ в Одеській області, Віктора Доровського, Олександр Доровський.
До речі. Папаня Віті Доровського майже все життя присвятив цій фабриці. Спочатку працював там якимсь шнурком, в 1999 році був призначений технічним директором, а через два роки став і генеральним директором.
Та історія зі звинуваченням фабрики та її керівництва закінчилася нічим. Та й, як вона могла завершитися по-іншому, якщо фабрику і її ліву продукцію щільно курував сам Геннадій Адольфович Кернес? Звісно, виділяючи частину фінансових потоків для різноманітних високопосадових правоохоронців, сбушних, в першу чергу.
Тут треба зробити ремарку, що Олександр Доровський є далекоглядною людиною. Бо ще наприкінці 90-х забезпечив своєму синові потрапляння на службу в СБУ. Бо “криши” різні в Україні бувають. Але саме сбушна “криша” у нас вважається найкращою. А тут взагалі, по сімейному.
Але, повернемося до історії фабрики " Здоров'я”. Оскільки ринок України для лівого трамадолу фабрики і чого там ще з вмістом наркоти, був замалий, гуляє вельми логічна інформація, що частина цього товару постачалася і на чорний ринок росії. Мабуть тому головним власником фабрики до 2012 року був відомий харківський кримінальний комерс і контрабандист, Ігор Сало.
А в 2012 році з фабрикою відбулася просто неймовірно чудова подія. Її власником став російський кримінальний авторитет, а тоді ще й депутат російської держдуми, Олександр Шишкін на поганяло " Італієць" або "Саша Металіст".
Як думаєте, в чому саме полягав такий інтерес російського криміналітету до харківської фабрики "Здоров'я"? Чи просто руський бандит-мільярдер Саша Металіст вирішив розвивати фармакологічну індустрію.в України?
Власне, ця чудова історія мала ще більш чудове продовження. Це також для розуміння того, що Геннадій Адольфович щільно тримав руку на пульсі фабрики.
Так ось. В серпні 2014 року Харківська міська рада, за ініціативою Кернеса, присвоїла звання почесного громадянина міста оцьому руському кримінальному авторитету. Навіть незважаючи на те, що депутат держдуми Олександр Шишкін голосував за анексію Криму.
І що ж таке змушувало Геннадія Адольфовича так вислужуватися перед своїм руським кримінальним побратимом? Невже дійсно тільки те, (офіційна версія), що Саша Металіст давав гроші на будівництво в Харкові церков Московського патріархату? А яким чином син Адольфа взагалі до православ'я?
Шишкіна через низку судових рішень, які відбувалися на протязі декількох років, таки позбавили звання почесного громадянина Харкова. Але не забуваємо, що весь цей час володіння кримінальним авторитетом з росії харківською фабрикою “Здоров'я” її директором був папаня нинішнього начальника управління СБУ в Одеській області.
Власне, може Олександр Доровський тоді виступив проти присвоєння звання почесного громадянина Шишкіну? Чи Доровський-старший не був в курсі на кого працює? Ні, не виступив.
Може, тоді ще юне сбушне дарування, Вітя Доровський, користуючись доступною оперативною інформацією про Олександра Шишкіна, забив тривогу й звернувся до свого керівництва, типу, не можна таку важливу для країни фабрику довіряти руському бандиту і тим більше давати йому звання почесного громадянина Харкова? Ні, про це теж нічого не відомо.
За сьогоднішньою офіційною інформацією Олександр Шишкін вже не контролює ТОВ “Фармацевтична компанія Здоров'я”. Але є підозра, що він це продовжує робити через низку завуальованих схем з офіційними бенефіціарами.
І ще декілька моментів. Якщо хтось не вірить, що фірма Здоров'я крутилася, а я думаю, що і зараз крутиться, в орбіті криміналу, нагадаю що 5 липня 2018 року стався замах на життя Віктора Доровського - автівка, в якій він знаходився разом водієм та охоронцем, була підірвана. Але суттєво ніхто не постраждав.
Натомість 6 листопада 2019 року була підірвана вже автівка Ігоря Сало. Його охоронець (поліцейський) загинув, сам Сало і його водій отримали численні поранення, але вижили.
І треба ж такому статися, що однією з версій цих замахів був нібито конфлікт між Олександром Доровським та Ігорем Сало за контроль над наркотичною“неучтьонкой" фабрики і старі борги та обязи ще з початку 2000-х років.
Звісно, хтось може сказати, що типу син за батька не відповідає. Але, по-перше, не в цьому випадку, коли синуля завдяки батьківським грошам робить кар'єру в СБУ, а по-друге, є зрозумілі ризики, коли з таким сімейними зв'язками з усіляким криміналом та з країною агресором, людину, до безпеки держави, тим більше, до керівної посади, й на гарматний постріл підпускати не можна.
І ще. Що там нещодавно казав викривач Баканова та Наумова - Сергій Ваганян? Що за Баканова призначення керівників обласних управлінь СБУ відбувалося за гроші. А якщо це управління в "жирній" області - за великі гроші. Призначення Віктора Доровського на посаду в “жирній” Одеській області, відбулося саме за Баканова і Наумова. Але ж, Баканова і Наумова вже в СБУ немає, в Вітя Доровський і досі на посаді. Прям, диво дивне!
А ще, каже, Ваганян, керівники таких управлінь заносили долю від контрабанди і схем на митниці. Одеса підпадає під цей перелік джерел сбущних доходів, чи як?
А я ще ось що думаю. Пам'ятаєте першого тцкашного доларового мільйонера - Борисова? Він же Одеським обласним ТЦК керував. І що, місцевий начальник СБУ не знав, що Борисов у нього під носом мільйони доларів скирдує на ухилянтах і за кордоном коштовну нерухомість скуповує? Хто в це може повірити?
І останнє. Олександр Шишкін в кінці позаминулого року став власником частини "Морського порту Оля” в Каспійському морі. Це надважливий порт для росії, бо він є основним і чи не єдиним морським хабом для взаємної торгівлі Хуйлостану з Іраном, в тому числі, постачання Іраном шахедів московщині.
В цей порт навіть прилітало з України. Від ЗСУ. Не від СБУ. І лише один раз - в ніч з 14-го на 15-те серпня 2025 року. Більше чомусь не прилітає.
