Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі

24/12/2025

Зміст та застосування ст. 40 Кримінального кодексу України.�В реаліях російської агресії та масового застосування окупаційними військами насильства з метою захоплення влади особливо актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства з боку представників окупаційних військ.
З цього приводу необхідно відзначити, що відповідно до ст. 40 Кримінального кодексу України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.
Конструкція статті 40 КК України передбачає дві окремі ситуації - вчинення особою протиправної дії або бездіяльності в результаті застосування до неї фізичного насильства, в наслідок якого така особа взагалі позбавляється можливості керувати своїми діями та вчинення особою протиправної дії/бездіяльності під впливом психічного примусу або ж такого фізичного насильства, яке все ж таки не позбавляє особу можливості керувати своїми діями.
В першому випадку (ч. 1 ст. 40 КК України) особа безумовно не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки в її діях відсутній склад кримінального правопорушення - відсутня будь-яка форма вини такої особи у вчиненні протиправних дій/бездіяльності.
В другій ситуації (ч. 2 ст. 40 КК України) особа також може бути звільнена від кримінальної відповідальності, проте при вирішенні цього питання поведінка такої особи підлягає оцінці з урахуванням норм ст. 39 КК України, якою врегульовано питання крайньої необхідності.
З системного аналізу ст. 39-40 КК України можна зробити висновки, що заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під впливом психічного примусу (наприклад погроз) буде підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, якщо така шкода є більш значною ніж відведена шкода, і особа цей факт реально усвідомлювала. Наявність примусу в такому випадку виступає обставиною, що пом’якшує кримінальну відповідальність. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 39 КК України, навіть у випадку, коли заподіяна шкода перевищує шкоду відведену, особа не буде зазнавати кримінального переслідування, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

20/12/2024

Внаслідок цілеспрямованої кібератаки на державні реєстри України, тимчасово призупинено роботу Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в тому числі, роботу автоматизованої системи виконавчого провадження, до якої виконавцями вносяться відомості про всі прийняті рішення у виконавчому провадженні.
На даний час Міністерством вживаються заходи щодо якнайшвидшого відновлення роботи всіх реєстрів.
До відновлення роботи автоматизованої системи виконавчого провадження всі територіальні органи державної виконавчої служби готові забезпечити виконання покладених завдань та не допускати порушення прав сторін у виконавчому провадженні.
На час відсутності доступу до реєстрів, виконавцями застосовуються альтернативні шляхи винесення процесуальних документів у виконавчому провадження (відкриття виконавчих проваджень за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, накладення/зняття арешту на грошові кошти боржників, перевірка майнового стану боржників за їх місцезнаходженням, перерахування стягнутих коштів стягувачам, тощо).
Поряд з цим, на належному рівні забезпечено комунікацію виконавців з громадянами.
За отриманням довідково-консультативної допомоги громадяни можуть звертатися на телефонну «гарячу лінію» органів державної виконавчої служби за телефоном: 0 800 356 917.

20/12/2024

Звертаємо Вашу увагу❗
⚡ Інформуємо, що наразі наявні проблеми на рівні мережевої інфраструктури, у звʼязку з чим тимчасово не доступні Єдині та Державні реєстри, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, а також вебсайти Міністерства юстиції.

"Гарячі лінії" Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі
705-16-95
705-11-13

11/09/2024

Що таке фізичний чи психічний примус?
Що таке примус та як кваліфікують діяння під фізичним чи психічним примусом
Нормами статті 40 Кримінального кодексу України передбачено, що ⛔️ не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного або психологічного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
ℹ️ Під фізичним примусом розуміється застосування щодо особи фізичного насильства з метою примушення її до вчинення протиправних дій або до протиправного невчинення певних дій всупереч її волі.
Фізичний примус (насильство) – це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).
Дії, які є фізичним примусом:
- або позбавляють особу, щодо якої застосовані, фізичної можливості діяти (внаслідок зв'язування, позбавлення волі із замкненням у приміщенні, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості, тощо);
- або спрямовані на те, щоб зламати психологічний опір особи і змусити її вчинити заборонене законом діяння (при мордуванні, катуванні тощо).
Психічний примус – це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної чи моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу тощо) із метою спонукати її вчинити кримінальне правопорушення.
Психічним примусом, зокрема, є:
➡️ погроза застосування відповідного фізичного насильства, у тому числі за допомогою зброї;
➡️ застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб, доля яких є важливою для особи, від якої вимагають вчинення певних дій чи бездіяльності;
➡️ знищення або погроза знищення майна, що належить потерпілому, його рідним, близьким, іншим особам, доля яких є важливою для особи, від якої вимагають вчинення певних дій чи бездіяльності;
➡️ погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці;
➡️ вплив на психіку особи за допомогою гіпнозу або інших подібних засобів.
Питання про відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа зберігала можливість керувати своїми діями, а так само під впливом психічного примусу відповідно до ч. 2 ст. 40 вирішується на основі положень Кримінального кодексу про крайню необхідність.

Фізичний чи психічний примус у таких випадках має розглядатись як своєрідний прояв небезпеки, яка загрожує особі, її рідним, близьким, іншим людям, доля яких є важливою для даної особи, їх законним правам та інтересам.
Особа, яка застосувала фізичний чи психічний примус і примусила іншу особу до протиправних дій чи бездіяльності, підлягає кримінальній відповідальності за шкоду, заподіяну правоохоронюваним інтересам внаслідок застосованого нею примусу незалежно від того, чи визнано злочином поведінку особи, щодо якої застосовано примус.

21/06/2024

Стаття 40 Кримінального кодексу України
В умовах повномасштабного вторгнення та безпринципної війни важко говорити про права громадян, проте надзвичайно важливо.

Звертаємо увагу, законодавство України визначає обставини, за яких особи можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності за діяння скоєні під фізичним чи психічним примусом.

У Кримінальному Кодексі України є стаття 40, яка покликана захистити людей, яких внаслідок фізичного примусу перетворили у «знаряддя» для злочину. Тобто, якщо протиправна дія була вчинена внаслідок фізичного примусу та особа не могла керувати своїми діями, і це буде доведено, – вона звільняється від відповідальності.

Нагадаємо, що фізичний примус – це застосування до особи фізичного насильства, а саме: зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості, мордування, катування тощо.

28/05/2024

ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН
з реалізації Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року на 2022-2024 роки

Найменування завдання

Найменування показника

Значення показника

Найменування заходу

Відповідальні за виконання

усього

у тому числі за роками

2022

2023

2024

Стратегічна ціль 1. Національний механізм забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків функціонує ефективно та має спроможність підтримувати формування, впровадження, моніторинг та оцінювання політики гендерної рівності в різних сферах суспільного життя та на всіх рівнях

Оперативна ціль 1.1. Підвищено спроможність інституційного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків

1. Врахування принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та застосування гендерних підходів відповідно до міжнародних стандартів у нормативно-правових актах, загальнодержавних стратегіях розвитку, регіональних стратегіях розвитку, стратегіях розвитку територіальних громад, а також у проектах міжнародної технічної допомоги

кількість проведених моніторингів

30

15

15

1) моніторинг нормативно-правових актів, державних та обласних програм, стратегій розвитку територіальних громад, програм зайнятості населення щодо наявності в них положень, спрямованих на зменшення гендерної нерівності, врахування потреб різних груп жінок і чоловіків та виконання міжнародних зобов’язань України у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Мінсоцполітики
центральні органи
виконавчої влади
обласні, Київська міська
держадміністрації
органи місцевого
самоврядування (за
згодою)
громадські об’єднання та
міжнародні організації
(за згодою)
Урядовий уповноважений з питань гендерної політики

кількість прийнятих нормативно-правових актів, які враховують потреби та інтереси різних груп жінок і чоловіків та базуються на результатах моніторингу

6

3

3

2) урахування результатів моніторингу під час розроблення нормативно-правових актів, державних та обласних програм, програм зайнятості населення, стратегій розвитку територіальних громад

центральні органи виконавчої влади
обласні, Київська міська держадміністрації
органи місцевого самоврядування
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/752-2022-%D1%80/print?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR2HQsXGGmd1ABUjSvHl6BXXr0dwIciOaSbERixLftbGXgdlY5ISXxadKPQ_aem_AZJRAkot3jwna0-HqajE6zTeSZg898X8eb3ROivtX2QMOctL0TiNPbXOmO3NhRofTlqq6G_tTdQfcV8k7mDJM9LO

Розпорядження Кабінету Міністрів України; Стратегія, План від 12.08.2022 № 752-р

14/02/2024

Ціль державної політики № 3. СТВОРЕННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ

3.1. Визначення стратегічних напрямів реформування пенітенціарної системи України

3.2. Індивідуалізація призначення покарань та розширення переліку видів покарань, альтернативних позбавленню волі, що сприятиме зменшенню кількості осіб у місцях несвободи, забезпечить виправлення правопорушників без ізоляції від суспільства та заощадить відповідні бюджетні кошти

3.3. Впровадження дієвого інструментарію для зміни поведінки, виправлення та ресоціалізації осіб, які увійшли в конфлікт із законом (праця, корекційні та освітні програми), а також підтримка та допомога засудженим, які готуються до звільнення

3.4. Створення належних умов тримання засуджених та ув’язнених шляхом реконструкції установ виконання покарань, будівництва нових сучасних слідчих ізоляторів у містах Львів і Київ та модельної установи виконання покарань

3.5. Забезпечення функціонування прозорих та ефективних механізмів попередження і протидії катуванню та жорстокому поводженню в місцях позбавлення волі та попереднього ув’язнення

3.6. Забезпечення розбудови ІТ-інфраструктури та цифровізації пенітенціарної системи, що передбачає, зокрема, удосконалення та наповнення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, впровадження електронного моніторингу в пробації, систем планування та управління людськими ресурсами і процесами установ відбування покарань та слідчих ізоляторів

3.7. Впровадження системи оцінки ризиків вчинення особою повторного злочину та ризиків порушення обов'язків в межах умовно-дострокового звільнення, яка ґрунтується на використанні машинного навчання та алгоритмів автоматизованих висновків (прогнозів), заснованих на результатах обробки великих структурованих масивів даних

3.8. Забезпечення належного медичного обслуговування в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах відповідно до національних та міжнародних стандартів.

11/01/2024

СТАТТЯ 40 ККУ – МОЖЛИВІСТЬ ВИПРАВДАТИ ДІЇ, ЯКІ ВЧИНЕННІ ПІД ВПЛИВОМ ФІЗИЧНОГО ПРИМУСУ
Психічне ставлення людини до вчиненого кримінально караного діяння, вирішує її долю під час судового процесу. Саме сукупність емоційних, пізнавальних та вольових проявів максимально характеризує особу в момент здійснення суспільно небезпечного діяння та дозволяє визначитись з мірою покарання.
Разом з тим, в юридичній практиці є приклади, коли правопорушення вчиняються під дією фізичного примусу. Тобто, спочатку особа сама стає жертвою злочину: її можуть позбавити волі, завдати шкоди здоров’ю тощо, а вже потім, під впливом цих факторів, вона вимушено посягає на правоохоронювані інтереси.
Проте, законодавство не лояльне до злочинних маніпуляцій волею людини, воно максимально захищає тих, хто у відчаї та стражданнях перетинає межу моралі й права.
Стаття 40 Кримінального кодексу України скасовує відповідальність за злочин при наявності фактів, що підтверджують сторонній протиправний тиск на можливість людини самостійно контролювати свої дії. А той, хто застосував фізичний примус буде відповідати перед законом незалежно від того, чи визнано злочином поведінку тієї особи, до якої цей примус застосовано.

24/10/2023

ст. 40 ККУ (роз’яснення)

Якщо людина поставлена внаслідок насильства чи примусу, в неподолану необхідність заподіяти шкоду і ця необхідність була створена іншою людиною, подолати яку було неможливо, то чи відповідає вона за заподіяну шкоду.
Пунктом 1 статті 40 Кримінального кодексу України встановлено, що: “Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками”
Так, під фізичним примусом розуміють такі види фізичного насильства, як: зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості, мордування, катування тощо.
Під психічним примусом же розуміють вплив на психіку особи, наприклад, через тиск на свідомість через застосування або погрозу застосування насильства щодо неї, її рідних, близьких, чи погрозу знищення майна тощо.
З цього випливає, що до того, як порушити Закон, особа сама стає жертвою злочину.
Наголошуємо, що особа не буде нести відповідальність за правопорушення, вчинене внаслідок насильницьких дій, або до того як перетнути межу законності вона сама стає жертвою.

12/09/2023

Зміст та застосування ст. 40 Кримінального кодексу України.
В реаліях російської агресії та масового застосування окупаційними військами насильства з метою захоплення влади особливо актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства з боку представників окупаційних військ.
З цього приводу необхідно відзначити, що відповідно до ст. 40 Кримінального кодексу України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.
Конструкція статті 40 КК України передбачає дві окремі ситуації - вчинення особою протиправної дії або бездіяльності в результаті застосування до неї фізичного насильства, в наслідок якого така особа взагалі позбавляється можливості керувати своїми діями та вчинення особою протиправної дії/бездіяльності під впливом психічного примусу або ж такого фізичного насильства, яке все ж таки не позбавляє особу можливості керувати своїми діями.
В першому випадку (ч. 1 ст. 40 КК України) особа безумовно не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки в її діях відсутній склад кримінального правопорушення - відсутня будь-яка форма вини такої особи у вчиненні протиправних дій/бездіяльності.
В другій ситуації (ч. 2 ст. 40 КК України) особа також може бути звільнена від кримінальної відповідальності, проте при вирішенні цього питання поведінка такої особи підлягає оцінці з урахуванням норм ст. 39 КК України, якою врегульовано питання крайньої необхідності.
З системного аналізу ст. 39-40 КК України можна зробити висновки, що заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під впливом психічного примусу (наприклад погроз) буде підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, якщо така шкода є більш значною ніж відведена шкода, і особа цей факт реально усвідомлювала. Наявність примусу в такому випадку виступає обставиною, що пом’якшує кримінальну відповідальність. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 39 КК України, навіть у випадку, коли заподіяна шкода перевищує шкоду відведену, особа не буде зазнавати кримінального переслідування, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
2. Правове значення актів окупаційних сил та окупаційних адміністрацій російської федерації.
Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації. Даний Закон встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Намагання окупаційної влади створити будь-яку окупаційну адміністрацію на тимчасово окупованих територіях є незаконним, а видані такою адміністрацією акти - недійсними.
Так, відповідно до ст. 9 Закону державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

12/09/2023

Ціль державної політики № 2. ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ, ЕФЕКТИВНЕ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

2.1. Впровадження надійної системи державної реєстрації, яка гарантуватиме непорушність прав на нерухомість та бізнес: перехід від моделі швидкого реагування до ризикоорієнтованої моделі запобігання рейдерським діям

2.2. Розширення можливості здійснення окремих реєстраційних дій в автоматичному режимі без участі державного реєстратора, а також запровадження надання витягів / інформації з Єдиного державного реєстру та Державного реєстру прав на порталі Дія; впорядкування діяльності відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб

2.3. Вдосконалення процедур банкрутства державних підприємств

2.4. Збільшення ролі альтернативних методів вирішення спорів: створення ефективних систем медіації, третейських судів та міжнародного комерційного арбітражу

2.5. Створення “правил про правила” (законодавства про нормативноправові акти) та запровадження принципу повного циклу публічної політики у законодавчому процесі

2.6. Запровадження електронного офіційного оприлюднення нормативноправових актів шляхом їх розміщення на відповідному веб-порталі; модернізація реєстру нормативно-правових актів

2.7. Впровадження механізмів поділу спільного сумісного майна між колишнім подружжям

05/09/2023

ЦІЛІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ НА 2022-2024
Ціль державної політики № 1. ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ

1.1. Сприяння забезпеченню справедливого правосуддя шляхом формування доброчесних органів судового врядування, вдосконалення процесу судового оскарження рішень органів виконавчої влади , впровадження інституту мирових суддів, які обираються народом, запровадження класичного суду присяжних

1.2. Забезпечення впровадження ефективного механізму виконання рішень Європейського суду з прав людини та вирішення структурних і системних проблем, констатованих у його рішеннях, а також забезпечення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України

1.3. Посилення ефективності системи надання безоплатної правової допомоги кожному, хто не має можливості самостійно захищати свої права та інтереси, розбудова ефективної системи доступу до правової інформації, у тому числі за рахунок цифровізації відповідних сервісів

1.4. Підвищення гарантій прав потерпілих від насильницьких кримінальних правопорушень, їх близьких родичів і членів сім’ї шляхом Державне підприємство «Національні інформаційні системи» впровадження механізму оперативного відшкодування державою завданої їм шкоди з подальшим стягненням відповідного боргу у порядку регресу

1.5. Перехід до єдиного нотаріату із забезпеченням доступності базових нотаріальних дій для соціально незахищених верств населення; надання права нотаріусам забезпечувати докази, встановлювати факти, а також реєструвати шлюби; створення Єдиного реєстру нотаріальних дій та електронного нотаріального архіву як складових електронної системи нотаріату; делегування деяких повноважень у сфері нотаріату органу професійного саморегулювання нотаріальної діяльності

1.6. Створення системи е-апостиль, яка забезпечуватиме подання документів онлайн для проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються (оформляються) органами юстиції, судами, нотаріусами України, можливість онлайн-перевірки повного тексту апостильованого документа

1.7. Створення умов для самоврядування судових експертів та розширення доступу осіб до послуг судових експертів як складової доступу до правосуддя, у тому числі за рахунок вирівнювання повноважень приватних і державних судових експертів та збільшення рівня конкуренції між ними

1.8. Підвищення ефективності виконання судових рішень та рішень інших органів, у тому числі через розширення повноважень приватних виконавців, цифрову трансформацію виконавчого провадження, скасування необґрунтованих мораторіїв на примусове виконання судових рішень

1.9. Створення мобільного застосунку “Юстиція онлайн”, що міститиме набір зручних інструментів для представників юридичних професій та спростить доступ до послуг юстиції

1.10. Забезпечення належної взаємодії між державними інформаційними ресурсами для автоматичного обміну даними та усунення необхідності подання додаткових документів

1.11. Швидкий і зручний доступ до документної інформації та інших архівних інформаційних ресурсів, належне обслуговування користувачів архівної інформації та страхового фонду документації, формування і надійне зберігання Національного архівного фонду та страхового фонду документації

1.12. Забезпечення принципу екстериторіальності під час надання послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану та запровадження надання цих послуг на порталі Дія, зокрема: подання заяв для проведення державної реєстрації шлюбу, отримання витягів та повторних свідоцтв, а також проведення державної реєстрації смерті онлайн на підставі електронного медичного висновку

1.13. Забезпечення можливості надання одним із батьків згоди на виїзд дитини за кордон у супроводі другого із батьків шляхомподання заяви в електронній формі

1.14. Скасування обов’язковості державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та спрощення порядку легалізації громадських організацій, що не мають статусу юридичної особи