Другий ВДВС у Баштанському районі Миколаївської області Одеського МУ МЮУ

07/01/2026

Ближче до людей: Мінʼюст завершив реформу територіальної структури

З 31 грудня 2025 року в Україні розпочали роботу нові міжрегіональні управління Міністерства юстиції, а також відбулось перейменування чинних територіальних органів.

🆕 Утворено Одеське та Харківське міжрегіональні управління Мінʼюсту.
🔃 Перейменовано Східне міжрегіональне управління Мінʼюсту — на Сумське, Південне міжрегіональне управління Мінʼюсту — на Дніпровське.
Раніше, у жовтні 2025 року, були утворені Львівське та Хмельницьке міжрегіональні управління. Також відбулось перейменування Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції — на Івано-Франківське, а Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції — на Київське.
У результаті реформи територіальної структури Міністерства юстиції в Україні знову працюють вісім міжрегіональних управлінь Мін’юсту, що дозволяє збалансувати навантаження між ними, уникнути дублювання функцій і підвищити якість послуг без додаткових витрат з бюджету.

🟢 Мета змін — зробити систему юстиції більш зрозумілою, ефективною та максимально наближеною до людей у кожному регіоні. Адже саме через міжрегіональні управління люди щодня отримують юридичні послуги у сферах:
◾ реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС),
◾ нотаріату,
◾ примусового виконання рішень,
◾ державної реєстрації та інших сервісів Мінʼюсту.

Міністерство юстиції продовжує будувати систему юстиції, яка працює для людей — у кожній громаді, кожному регіоні, щодня.

Докладніше: https://is.gd/ItAqZS

Ми в Телеграм: https://t.me/minjustofficial

#МіністерствоЮстиції #ПравоваДержава

05/01/2026

https://www.facebook.com/share/183dGmWYkr/

Ближче до людей: Мінʼюст завершив реформу територіальної структури

З 31 грудня 2025 року в Україні розпочали роботу нові міжрегіональні управління Міністерства юстиції, а також відбулось перейменування чинних територіальних органів.

🆕 Утворено Одеське та Харківське міжрегіональні управління Мінʼюсту.
🔃 Перейменовано Східне міжрегіональне управління Мінʼюсту — на Сумське, Південне міжрегіональне управління Мінʼюсту — на Дніпровське.
Раніше, у жовтні 2025 року, були утворені Львівське та Хмельницьке міжрегіональні управління. Також відбулось перейменування Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції — на Івано-Франківське, а Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції — на Київське.
У результаті реформи територіальної структури Міністерства юстиції в Україні знову працюють вісім міжрегіональних управлінь Мін’юсту, що дозволяє збалансувати навантаження між ними, уникнути дублювання функцій і підвищити якість послуг без додаткових витрат з бюджету.

🟢 Мета змін — зробити систему юстиції більш зрозумілою, ефективною та максимально наближеною до людей у кожному регіоні. Адже саме через міжрегіональні управління люди щодня отримують юридичні послуги у сферах:
◾ реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС),
◾ нотаріату,
◾ примусового виконання рішень,
◾ державної реєстрації та інших сервісів Мінʼюсту.

Міністерство юстиції продовжує будувати систему юстиції, яка працює для людей — у кожній громаді, кожному регіоні, щодня.

Докладніше: https://is.gd/ItAqZS

Ми в Телеграм: https://t.me/minjustofficial

#МіністерствоЮстиції #ПравоваДержава

25/12/2025

Станом на 2025 рік безбар'єрність в Україні є стратегічним державним пріоритетом, закріпленим у Національній стратегії зі створення безбар’єрного простору до 2030 року. Це філософія суспільства рівних прав та можливостей, яка виходить за межі лише фізичної доступності (пандусів) і охоплює шість основних напрямів:
Ключові події та ініціативи 2025 року
План заходів на 2025–2026 роки: Уряд у березні 2025 року затвердив оновлений план дій, що визначає конкретні кроки для міністерств та громад щодо інклюзивного відновлення.
Національний тиждень безбар’єрності: Вперше проведений у травні 2025 року (19–25 травня) для підвищення обізнаності суспільства про фізичні, цифрові та ментальні бар'єри.
Кампанія «Безбар’єрність — це коли можеш»: У червні 2025 року стартувала масштабна соціальна кампанія, спрямована на популяризацію принципів рівності в усіх сферах життя.
Безбар’єрна відбудова: До кінця 2025 року в межах пілотних проєктів 15 громад отримають повністю оновлені інклюзивні вулиці.

24/12/2025

Правові засади забезпечення рівності прав чоловіків і жінок
Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:

наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;
спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;
правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах закріплена в низці нормативно-правових актів, зокрема у Законі України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в України» (далі – Закон про забезпечення рівних прав і можливостей) та Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі – Закон про запобігання та протидії дискримінації).
Також, у вищезазначеному законі визначені ключові поняття, а саме:

рівні права жінок і чоловіків – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі;
рівні можливості жінок і чоловіків – рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків;
дискримінація за ознакою статі – ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом про запобігання та протидії дискримінації, крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Стаття 2 Загальної Декларації з прав людини визначає, що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Користування правами та свободами, визнаними в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

17/12/2025

Найщиріші вітання колегам з професійним святом !

28/11/2025

Рівноправність чоловіків та жінок – це невід’ємна частина прав людини, вона є передумовою демократії та соціальної справедливості. Україна, як демократична держава, прагне забезпечити гендерну рівність в усіх сферах життя.

Гендерна політика - це політика захисту прав чоловіків та жінок, створення рівних можливостей для реалізації в соціумі чоловіків і жінок.

Під гендерною рівністю розуміються “рівні можливості самореалізації жінок і чоловіків, гарантії дотримання прав і свобод з урахуванням особливостей статей, взаємні обов’язки та спільна відповідальність в процесі життєдіяльності”.

Гендерна рівність передбачає суспільство, в якому і жінки, і чоловіки володіють рівними можливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівність між жінками та чоловіками – це коли представники обох статей можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом, реалізації своїх особистісних та професійних потреб та інтересів. Критичним аспектом у досягненні гендерної рівності є наділення жінок повноваженнями і більш широкими можливостями в різних сферах розвитку суспільства, а також залучення чоловіків до процесу досягнення гендерної рівності.

Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України. Стаття 24 Конституції закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Окрім даної норми, гендерної рівності торкаються статті 21, 51. Частина третя статті 24 Конституції України безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо.

Окрім того, Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, прийняту в 1979 році, Конвенцію № 156 про працюючих з сімейними обов’язками, підсумкові документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993), Конвенцію про ліквідацію насильства щодо жінок, Конвенцію про громадянські та політичні права, Конвенцію про соціальні, економічні та культурні права (1976 року).

На виконання міжнародних зобов’язань парламентом України прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року, згідно якого державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків спрямована на:

утвердження гендерної рівності;

недопущення дискримінації за ознакою статі;

застосування позитивних дій;

забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;

забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;

підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;

виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;

захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

Окремий розділ Закону присвячено: забезпеченню рівних виборчих прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації (ст. 11-12); забезпеченню рівних можливостей жінок і чоловіків у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (ст. 13); у здобутті освіти та професійній підготовці (ст. 14-15), у праці та одержані винагороди за неї (ст. 16-17), у сфері підприємництва (ст. 18), у соціальній сфері (ст. 21-25).

Варто зазначити, що у статті 17 Закону України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” держава зобов’язує роботодавця не лише створювати умови праці, що дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі; забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань, але й забороняє роботодавцям в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, що може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Законом також передбачається цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

25/11/2025

Безбар'єрний простір у публічному управлінні — це створення такого середовища, де кожен громадянин, незалежно від віку, фізичних, когнітивних чи соціальних особливостей, має рівний, комфортний та безперешкодний доступ до послуг, інформації, роботи, освіти та суспільного життя. Це передбачає усунення бар'єрів, створення інклюзивної професійної культури для державних службовців та забезпечення рівних можливостей для всіх для реалізації прав.
Ключові аспекти безбар'єрного простору в державному управлінні:
Доступ до послуг: Забезпечення рівного доступу до державних послуг для всіх громадян, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей.
Інклюзивне робоче середовище: Створення безперешкодного та інклюзивного середовища на робочих місцях у державних органах для всіх працівників, включаючи підтримку професійного та особистісного розвитку, а також кар'єрного росту.
Політика безбар'єрності: Включення принципів безбар'єрності в усі довгострокові рішення та програми на національному та місцевому рівнях.
Рівні можливості: Створення умов, за яких кожна людина має рівні можливості для реалізації своїх прав, наприклад, у доступі до роботи, освіти, соціалізації та участі в житті громади.
Повага до потреб: Врахування різноманітних потреб людей, що сприяє зручності та повазі до кожної особистості.

03/11/2025

Забезпечення гендерної рівності та сталого розвитку суспільства в Україні є пріоритетом. У нинішніх умовах, коли Україна стикається з численними викликами через повномасштабне російське вторгнення, спостерігається збільшення кількості вразливих категорій, як серед жінок, так і чоловіків. Війна істотно погіршує гендерну нерівність, що вимагає нових, ефективних підходів для розв'язання цих проблем.

Відповідаючи на ці виклики, Уряд України прийняв та реалізує низку стратегічних документів у сфері гендерної рівності на період до 2030 року.

Державна стратегія забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків створила міцну основу для ініціатив, спрямованих на гендерну рівність у різних сферах життя.

Також на разі Уряд України приділяє особливу увагу імплементації Стамбульської конвенції, акцентуючи на її реалізації на законодавчому та інституційному рівнях. Вона спрямована на захист прав жінок та запобігання насильству, яке часто ґрунтується на гендерній нерівності.

Стамбульська конвенція або Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, є важливим міжнародним договором, ухваленим у Стамбулі 11 травня 2011 року. Цей документ має на меті захист жінок від усіх форм насильства, а також запобігання, переслідування та ліквідацію насильства щодо жінок і домашнього насильства. Основні аспекти Стамбульської конвенції:

Превенція насильства: Конвенція зобов’язує держави-учасниці впроваджувати заходи для запобігання насильству, зокрема через освіту, підвищення обізнаності суспільства та тренінги для спеціалістів, що працюють із постраждалими.

Захист постраждалих: Документ вимагає створення ефективних механізмів захисту жертв насильства, включаючи доступ до притулків, гарячих ліній і служб підтримки.

Переслідування злочинців: Конвенція зобов'язує держави забезпечити відповідальність винних осіб за вчинені акти насильства. Це включає криміналізацію насильства, сексуального насильства, переслідування, примусового шлюбу, каліцтва жіночих статевих органів, примусових абортів і стерилізації.

Комплексний підхід: Документ вимагає від держав міжвідомчої співпраці для координації заходів щодо запобігання насильству і допомоги постраждалим, а також включення громадських і жіночих організацій у цей процес.

Міжнародний моніторинг: Виконання положень Стамбульської конвенції контролює незалежна група експертів – GREVIO (Група експертів із протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству).

Значення для країн: Підписання та ратифікація Стамбульської конвенції є важливим кроком для держав, що прагнуть запобігати гендерному насильству та підтримувати рівноправність і безпеку. Конвенція служить ефективним інструментом у боротьбі з домашнім насильством і насильством за ознакою статі, сприяючи розробці законодавчих і практичних заходів, спрямованих на підтримку прав жінок і захист постраждалих.

Для України підписання документа стало важливим кроком у захисті прав жінок та запровадженні комплексних заходів для боротьби з домашнім і гендерним насильством на національному рівні.

24/10/2025

Безбар'єрний простір: що потрібно знати

Безбар'єрний простір – це середовище, де кожна людина, незалежно від її фізичних, когнітивних, вікових чи соціальних особливостей, має рівний, комфортний та безперешкодний доступ до всіх об'єктів, послуг та сфер суспільного життя.

У квітні 2021 року була прийнята Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору, яка була розроблена в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів» та на виконання Указу Президента України.

Стратегія спрямована на подолання барʼєрів у шести основних напрямах: фізичному, інформаційному, цифровому, економічному, суспільно-громадянському та освітньому.

І це питання має надзвичайно важливе значення, адже безбар'єрність є ключовим елементом інклюзивного суспільства, де кожен може реалізувати свій потенціал і жити повноцінним життям.

Однак, важливо розуміти, що безбар'єрність – це не лише про створення фізичного середовища, доступного для всіх. Це також про зміну ставлення до людей з інвалідністю та інших груп населення, які мають певні обмеження, про повагу до їхніх прав та гідності, про розуміння їхніх потреб та прагнень.

Невід'ємною частиною у створенні безбар'єрного простору в міграійній службі Полтавщини є надання доступних для всіх категорій громадян якісних та комфортних адмістративних послуг. Зокрема працівники служби здійснюють виїзні прийоми для оформлення паспортних документів особам, які не можуть самостійно пересуватися, забезпечуючи таким чином рівні можливості в отриманні послуг.

Безбар'єрність охоплює всі сфери життя та сприяє соціальній інклюзії та боротьбі зі стереотипами, тому вкрай важливо створювати суспільство, де кожен відчуває себе прийнятим та поваженим, незалежно від фізичних, ментальних чи соціальних обмежень.

30/09/2025

Зміст та застосування ст. 40 Кримінального кодексу України.
В реаліях російської агресії та масового застосування окупаційними військами насильства з метою захоплення влади особливо актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства з боку представників окупаційних військ.
З цього приводу необхідно відзначити, що відповідно до ст. 40 Кримінального кодексу України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.
Конструкція статті 40 КК України передбачає дві окремі ситуації - вчинення особою протиправної дії або бездіяльності в результаті застосування до неї фізичного насильства, в наслідок якого така особа взагалі позбавляється можливості керувати своїми діями та вчинення особою протиправної дії/бездіяльності під впливом психічного примусу або ж такого фізичного насильства, яке все ж таки не позбавляє особу можливості керувати своїми діями.
В першому випадку (ч. 1 ст. 40 КК України) особа безумовно не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки в її діях відсутній склад кримінального правопорушення - відсутня будь-яка форма вини такої особи у вчиненні протиправних дій/бездіяльності.
В другій ситуації (ч. 2 ст. 40 КК України) особа також може бути звільнена від кримінальної відповідальності, проте при вирішенні цього питання поведінка такої особи підлягає оцінці з урахуванням норм ст. 39 КК України, якою врегульовано питання крайньої необхідності.
З системного аналізу ст. 39-40 КК України можна зробити висновки, що заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під впливом психічного примусу (наприклад погроз) буде підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, якщо така шкода є більш значною ніж відведена шкода, і особа цей факт реально усвідомлювала. Наявність примусу в такому випадку виступає обставиною, що пом’якшує кримінальну відповідальність. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 39 КК України, навіть у випадку, коли заподіяна шкода перевищує шкоду відведену, особа не буде зазнавати кримінального переслідування, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.