13/05/2026
Безпека дитини — це не формальність і не показник у звіті. Це спільна відповідальність держави, громади та фахівців, які працюють з дітьми.
Кожна трагедія, яка стається з дитиною, — це біль, який неможливо сприймати як статистику. Ми не маємо права звикати до новин про насильство, недогляд чи смерть дітей. І саме тому сьогодні так важливо говорити про те, як система має запобігати кризам і вчасно захищати дитину.
Безпека дитини починається не в момент трагедії. Вона починається значно раніше — тоді, коли громада вчасно бачить, що родина потребує допомоги.
Стратегія забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні задає для всієї системи захисту дітей чіткий фокус: вчасно виявляти ризики для дитини, оцінювати потреби сім’ї, забезпечувати взаємодію між службами та оперативно реагувати у випадках загрози життю чи здоров’ю дитини. Якщо оцінка рівня безпеки дитини свідчить про значну небезпеку для неї має прийматися рішення про відібрання дитини.
Саме громада, яка є найближчою до дитини та її сім’ї, відіграє ключову роль у створенні безпечного середовища для дитини. Тому важливо посилювати спроможність громад своєчасно реагувати на ситуації, у яких дитина потребує допомоги та захисту. Для цього важливими є:
▪️свідомий підхід громади та її керівництва до питань захисту прав та забезпечення найкращих інтересів дитини
▪️налагоджена взаємодія між усіма службами та фахівцями, які працюють з дітьми
▪️чіткі маршрути виявлення та перенаправлення дітей і сімей, які потребують підтримки
▪️достатня кількість та належний рівень професійної підготовки, підтримки та ресурсного забезпечення фахівців у громаді для оперативного реагування в інтересах дитини.
Реформа системи догляду та підтримки дітей — це не про закриття закладів і залишення дітей у небезпечних родинах. Реформа — це про створення системи, у якій дитина не залишається сам на сам із ризиком, а громада має інструменти, щоб вчасно побачити загрозу, зреагувати і надати підтримку.
Спроможна система захисту дітей — це завжди комплекс професійних рішень, які забезпечують потреби дітей, що опинились в різних життєвих ситуаціях: підтримка сім’ї, розвиток сімейних форм виховання, патронату,
Центрів соціальної підтримки дітей та сімей, спеціалізованих послуг, тощо.
Система захисту дітей в Україні сьогодні проходить складний етап трансформації. Війна, економічна нестабільність, виснаження сімей, дефіцит фахівців у громадах — усе це створює значні виклики для тих, хто щоденно працює задля добробуту дітей.
Відповіддю на трагедії дітей має бути посилення системи захисту прав дитини, забезпечення реальної підтримки дітей, сімей у громаді. Бо кожна дитина має право на безпеку, підтримку, турботу і середовище, де вона буде захищена.