16/11/2025
ГЕНДЕР І РЕЛІГІЯ
Гендер - система соціально сконструйованих відмінностей між чоловіками і жінками, завдяки якій чоловіків і жінок розділяють та готують до різних ролей у суспільстві. Гендер уособлює нерівність між чоловіками і жінками і завжди стосується ієрархії та влади. Релігія – одна з культурних практик, яка мала та досі має вплив на трансформування біологічної статі у гендер – тобто на концепти «фемінності» та «маскулінності». Для релігійних послідовників культурно сформоване сприйняття статей крізь «гендерні лінзи» набуває сталого сакрального та єдиновірного значення. Гендер та релія не є незмінними чи абсолютними і знаходяться у контексті того навколишнього середовища, яке їх оточує. Саме тому було б правильне формулювання «гендерування релігії» або «дослідження гендеру в релігії», зважаючи на той факт, що релігія та гендер не світи, які існують окремо один від одного, а взаємопов’язані елементи. Гендерні аспекти пронизують релігію. Завдяки «вбудованості» гендеру у релігію, його важко ідентифікувати та відокремити від інших релігійних аспектів.
Статеві відмінності в релігії можна класифікувати на "внутрішні" та "зовнішні". Внутрішні релігійні питання вивчаються з точки зору конкретної релігії і можуть включати релігійні переконання, практики ролей і прав чоловіків та жінок у сфері управління, освіти та богослужіння. Вони також включають переконання про стать божеств або стать релігійних діячів, а також твердження про походження і сенс людської статі.
Зовнішні релігійні питання можна широко трактувати як вивчення релігії з точки зору спостерігача, включаючи можливі зіткнення між релігійними лідерами і мирянами, а також вплив і відмінності між релігійними поглядами на соціальні питання. Наприклад, різні релігійні парадигми схвалюють або засуджують альтернативні типи сімей, гомосексуальні стосунки, а також аборти. Зовнішні релігійні питання також можуть бути досліджені з точки зору «лінз гендеру», яку охоплюють у фемінізмі та / або критичній теорії і її відгалуженнях.
Релігійні питання з позиції гендеру вивчає також феміністична теологія. Вона концентрується на гендерних стереотипах, ідеалах та ієрархії соціальних ролей у дискурсі релігійної філософії та традиційних віровчень. Вона має за ціль викорінення гендерної нерівності у релігійному фокусі завдяки феміністичній критиці та теорії влади. Звертаючись до традиційної теології, наявний гендерий порядок є зумовлений “Божим промислом”, через це він сприймається єдиноправильним та незмінним. Гендерна теологія розглядає релігію з точки зору культурної критики та сприймає гендерні ролі як сконструйовані суспільством. Вони також сприймають гендерну ідеологію священних текстів як наслідок політичного впливу певної епохи.
У дослідженнях, що стосуються гендерних моделей релігій, було загальновизнано, що жінки частіше релігійні, ніж чоловіки. У 1997 році зібрані статистичні дані теоретизували це явище на три основні причини. Перше пояснення полягає в тому, що жінки більш емоційні, у порівнянні з чоловіками, таким чином, вони частіше звертаються до релігії в періоди емоційної напруги, такі як вдячність або почуття провини. Друге пояснення полягає в тому, що соціалізація жінок частіше узгоджується з цінностями, які часто зустрічаються в релігії: регулювання конфліктів, ніжність і смиренність. Навпаки, соціалізація чоловіків частіше підкреслює непокору, роблячи тим самим керівні аспекти релігії менш привабливими. Третє пояснення полягає в тому, що оскільки жінки у більшості релігій ототожнюються з піклуванням про сімейну домівку, соціум очікує від них брати на себе більшу відповідальність, у порівнянні з чоловіками, за виховання дитини та піклування про сім’ю. Іншим прикладом є те, що традиційно чоловіки, як правило, працюють поза домом, тоді як жінки, зайняті всередині будинку, це відповідає дослідженням, які показали, що частіше люди, які зайняті вдома - релігійні. Сучасні дослідники приходять до консенсусу щодо факту нівелювання жіночого досвіду віри, а також самих потреб жінок у релігійному самовираженні. Існує низка прикладів в кожній зі світових релігій, які ілюструють наявність системи поглядів, які занижують жіночу роль – другорядність та гріховність жінки (створена з ребра Адама, винна у вигнанні з Едему), менструальні табу, заборони вивчення священних текстів, ведення служби. Однак, у той же час, історія містить докази значного місця, яке займали жінки у витоків багатьох релігій.
Стать Божеств
Найдавніші документально оформлені релігії, а також деякі сучасні анімістичні релігії , включають обожнювання характеристик природного світу. Духи хоча і не завжди, але мають гендерну сегрегацію. Припускається, що, починаючи з 19-го століття, політеїзм виник з анімізму, оскільки релігійний епос надавав особистості автохтонним духам анімістів у різних частинах світу, особливо в розвитку стародавньої ближньої, східної та індоєвропейської літератури. Політеїстичні боги також зазвичай є гендерованими. Найбільш ранні свідоцтва єдинобожжя є поклоніння богині Евріномі, Атонам в Єгипті, вчення Мойсея в Торі і зороастризм в Персії. Тобто, Атон, Яхве і Ахура Мазда — це перелічені божества, які мають чоловічу стать.
Деякі дослідники припускають, що древні богині були переосмислені таким чином, щоб вони відповідали певним гендерним ролям. Наприклад, північна богиня Фрейя спочатку уособлювала собою війну і любов, але після декількох століть вона перетворилася в єдину репрезентацію любові і сексуальної поведінки.
Індійська богиня Калі порушує стандартні очікування від гендерних ролей жінок, які уособлюють любов, сексуальність, родючість і красу, оскільки вона є богинею життєвого циклу і руйнівної війни. Прикладом типової жіночої богині є Афродіта, яка показана як жіночна і красива.
В християнстві вважається, що Бог Син втілився саме як чоловік. Християни традиційно вірять, що Бог має чоловічий рід, а не чоловічу стать, тому що Отець ніколи не превтілювався. Щодо статі Святого Духа, то щодо нього немає остаточного історичного консенсусу; виділити його стать точно ніхто не може.
Іслам, з іншого боку, має традицію, що стать імені Аллах, як самого Бога, не може бути виділена ні граматично, ні природно. Займенники чоловічого характеру імені Аллаха в Корані трактуються як загальні (для обох статей).
Народження нашого світу здійснилось, як акт розпаду цілісності, тобто відбулося роз’єднання чоловічого і жіночого начала. Припускається, що творці світу, через свою сакральність, залишаються андрогінами, тобто були наповнені обидвома статями. Такими були боги, а саме: Ра (єгипетська міфологія), Адіті (корова-бик — мати-отець індійських богів), Імір (скандинавська міфологія), тощо. Тобто, андрогінами прийнято вважати головних богів «першого порядку». Всі інші боги, що були потім, мають гендерне розрізнення. Надалі створювалась ієрархічна система у результаті якої жіночі образи почали відсовуватися на другий план та підпорядковуватись чоловічим божествам. Саме чоловічим божествам притаманні найбільш потужні природні явища (Шамаш, Вівасват, Аполлон, Геліос, Янь-ді, Атум, Вішну, Дажбог, Хорс, Белбог та ін.).
За жіночими образами закріпилася сфера родючості. Це образи Рененут та Маат у єгипетській міфології; Кубаби у хетській міфології; Габі у кельтській міфології, Ашнан — у шумерській та ін. В античній міфології — це Деметра, яка передає людям знання про ведення сільськогосподарських робіт. Жіночі персонажі «відповідали» за ткацтво та прядіння. У шумерський міфології богинею ткацтва була павучиха Утту, у грецькій — Арахна.
Якщо розділяти на маскулінні та фемінні константи, за які відповідали боги, то чоловічими були рух, зміни; активність, творче перетворення; сонце, вогонь, тепло; природні сили, а жіночими — стабільність; пасивність; земля, місяць, зірки; сімейна та родинна впорядкованість.
Створення міфів про гендер
Одвічне питання зародження перших істот на Землі хвилює людство з давніх-давен. Як тільки люди почали формувати міфи як джерело пояснення світових процесів, з’явились міфи про чоловіка і жінку. У багатьох релігіях містяться історії про те, як люди прийшли до створення гендеру. Досить часто в історіях чоловіки і жінки створюються одночасно, однаково рівні за усіма правами та можливостями. Одним з прикладів є історія створення, описана в Біблії. Адама Бог створив ніби із землі, тоді як вже жінка створена із найкращого з кращих.
Існує також історія, єврейська притча про створення жінки. В ній ідеться про те, що Господь не створив жінку з уст чоловіка, щоб не була балакучою, з очей — щоб не була заздрісною, з вух — щоб не була надто цікава. Створив він її з ребра як із частини тіла, близької до серця чоловіка, і закритої плоттю, тобто нікому не видною. Хоча, жінка не уникнула ні балакучості, ні заздрощів, ні цікавості. Проте задум Божий полягав у тім, щоб жінка не була на очах в людей і максимально наблизилась до свого чоловіка. Тут жінка має максимально позитивні первинні характеристики і загалом направлена на високу і відповідальну роль.
Ролі лідерів
Словосполучення «жіноче священство» на сьогоднішній день стало вже певним штампом, міцно пов'язаним із західним християнством. Саме «жіноче священство» вважається одним з головних індикаторів секуляризаційних процесів, що охопили сучасний протестантизм. Однак, досі в деяких країнах досить гостро стоїть питання про те, що жінка не може бути пророком через певні гендерні упередження і дискримінацію за гендерною характеристикою. Жінки теж входять в це поняття «всі християни» - входять в поняття загального священства віруючих. Однак в інтересах збереження миру і порядку на публічне служіння призиваються ті, хто офіційно уповноважений на це церквою. Мета тут - досягти максимальної ефективності євангельського провіщення. Тому призиваються люди, здатні до публічної проповіді і які мають відповідну освіту, а також вказується той факт, що Христос був чоловіком.
