03/06/2026
Сьогодні рідні, близькі, друзі, побратими, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь нашого земляка, молодшого сержанта Кравця Максима Віталійовича (24.10.1989 р.н.).
Максим народився і виріс у Нікополі. З дитинства вирізнявся активністю, наполегливістю та сильним лідерським характером. Займався футболом, був комунікабельним, щирим і відкритим, тому мав багато друзів.
Навчався у загальноосвітній школі № 13. Після її закінчення вступив до Нікопольського металургійного технікуму, де здобув спеціальність прокатника. Працював на підприємстві «Інтерпайп Ніко Тьюб» у цеху № 2. Колеги цінували Максима за відповідальність та готовність допомогти. Згодом він змінив сферу діяльності: займався ремонтними роботами.
Найбільшою цінністю для Максима завжди була родина. Він був турботливим чоловіком та батьком, дбав про близьких, підтримував батьків, працював заради добробуту своєї сім’ї. У вільний від роботи час любив відпочити на природі, порибалити з братом або батьком.
У березні 2022 року, не вагаючись, Максим добровільно став на захист Батьківщини. Служив командиром відділення – командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів механізованого батальйону безпілотних систем військової частини А4820.
Серед побратимів мав позивний «Кіт». Його він отримав за уважність, вміння діяти непомітно та впевнено, а також за здатність знаходити вихід із найскладніших ситуацій. Максим постійно вдосконалював роботу безпілотних літальних апаратів, впроваджував нові рішення та сумлінно виконував бойові завдання. За мужність і професіоналізм був відзначений державними нагородами, серед яких – відзнака Президента України «За оборону України».
Максим загинув 25 травня 2026 року під час ведення бойових дій на Запорізькому напрямку. У нього залишилися мати, батько, старший брат, дружина та донька.
Низько схиляємо голови у скорботі за Кравцем Максимом Віталійовичем, який віддав своє життя за свободу та незалежність України. Герої не вмирають, вони залишаються в наших серцях назавжди!
