25/05/2026
Правочини, спрямовані на відчуження активів усупереч санкціям, установленим Законом України «Про санкції», порушують публічний порядок та є нікчемними незалежно від визнання їх недійсними судом. Якщо встановлено умисел сторін на вчинення таких правочинів, суд може застосувати спеціальні наслідки недійсності, зокрема стягнення всього одержаного за правочином у дохід держави.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Компанія-позивач звернулася з позовом про визнання недійсними договорів щодо послідовного відчуження права користування надрами, оформленого спеціальним дозволом на користування надрами Коростенського (Стремигородського) родовища, та застосування наслідків недійсності цих правочинів.
Суди встановили, що спеціальний дозвіл належав АТ «Коростенський кар’єр», контрольний пакет акцій якого перебував під контролем осіб, до яких РНБО України застосувала санкції у вигляді блокування активів. Після застосування санкцій право користування надрами було послідовно відчужене між пов’язаними суб’єктами: спочатку ТОВ «Новел Пром» за 1 млн грн, а згодом – ТОВ «Коростенська видобувна компанія» за 2,1 млн грн, тоді як реальна вартість спецдозволу перевищувала 32 млн грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні вимог про визнання договорів недійсними, оскільки такі правочини є нікчемними.
Переглядаючи справу, КГС ВС зазначив, що санкції у вигляді блокування активів поширюються не лише на формального власника активу, а й на активи, щодо яких санкційна особа може прямо чи опосередковано здійснювати контроль або розпорядження. Суд відхилив доводи скаржників про те, що зміна бенефіціарного власника усувала порушення санкційного законодавства. КГС ВС наголосив, що санкції були застосовані як до бенефіціарів, так і безпосередньо до компаній, пов’язаних зі спірними активами, а тому їх дія продовжувала поширюватися на відповідні правовідносини.
КГС ВС наголосив, що публічний порядок охоплює фундаментальні інтереси держави та суспільства, зокрема економічну безпеку, а правочини, спрямовані на обходження санкцій і виведення активів з-під блокування, є нікчемними.
Суд звернув увагу на обставини, які свідчили про штучний характер спірних операцій: послідовне відчуження спецдозволу за короткий час, продаж активу за заниженою вартістю, відсутність фактичного використання права користування надрами першим набувачем і подальше відчуження спецдозволу в день його переоформлення.
КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність умислу відповідачів на вчинення правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, і підтвердив наявність підстав для застосування спеціальних наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України. Суд окремо наголосив, що такі наслідки є різновидом конфіскаційної санкції держави.
Крім того, Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для передачі спору на розгляд у межах справи про банкрутство ТОВ «Коростенська видобувна компанія», врахувавши обставини, які свідчили про штучний характер створення заборгованості та ініціювання процедури банкрутства.
За результатами розгляду касаційні скарги залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Постанова КГС ВС від 31 березня 2026 року у справі № 910/11526/24 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/136280578.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
