29/11/2025
Чергову ніч Україна пережила стоячи — крізь біль, гуркіт і темряву.
Ще одна ніч, коли росія знову показала свій звичний почерк: бити туди, де живе життя. По наших містах, по енергетиці, по лікарнях, по людях, які просто хочуть прокинутися вранці й обійняти рідних.
Вони знищують інфраструктуру, розбивають дороги, школи, підприємства — все, що працює на наше сьогодення та майбутнє.
Вони б’ють по будинках, по людях, по світлу, яке ми щоразу намагаємось відновити. Їм не потрібна логіка — тільки біль, хаос і страх.
Але навіть у такі ночі, коли земля здригається від ударів, країна тримається на людях.
На рятувальниках, які витягують з-під завалів.
На енергетиках, які виходять у темряву, щоб повернути світло.
На лікарях, які до останнього борються за кожне життя.
На волонтерах, які не сплять так само, як і армія.
Ніч була важкою. Дуже важкою. І таких ночей у нас уже сотні.
Та є те, що росія ніколи не знищить — нашу силу, нашу впертість, нашу готовність стояти один за одного.
Ми вистоїмо ще раз.
І кожен злочин цієї війни матиме свою відповідь.
Бо Україна — жива. І буде жити.
Попри все, що вони руйнують.
І завдяки всьому, що ми будуємо всередині себе — стійкість, гідність і любов до власної країни.
Автор ілюстрації © Oleksiy Kustovsky