Монастириський районний суд Тернопільської області

21/05/2026

День вишиванки — 20 років традиції та єдності!

Колектив Монастириського районного суду Тернопільської області долучився до святкування Дня вишиванки, який цього року відзначає 20-річчя. Вишиванка є символом української ідентичності, єдності, духовності та незламності нашого народу.

Щиро вітаємо з Днем вишиванки! Бажаємо всім миру, злагоди, добробуту та незгасної гордості за рідну країну. Нехай вишиванка завжди об’єднує наші серця, надихає на нові звершення та нагадує про незалежність українського народу.

20/05/2026

Без яких документів неможливо оформити спадщину на нерухомість

Оформлення спадщини на нерухоме майно потребує підготовки пакету документів, без яких нотаріус не зможе видати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність окремих документів чи наявність у них помилок може ускладнити або затягнути оформлення спадкових прав. Саме тому важливо завчасно перевірити, чи наявні всі необхідні документи та чи належним чином вони оформлені.

Після заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини.

Обов’язковими документами є:
🔹 свідоцтво про смерть спадкодавця;
🔹 документ, який підтверджує родинний зв’язок з померлим (у разі спадкування за законом);
🔹 паспорт спадкоємця та РНОКПП;
🔹 оригінал заповіту (його дублікат) (у разі спадкування за заповітом)
🔹 документи, які підтверджують право власності спадкодавця на майно;
🔹 технічний паспорт (за наявності);
🔹 документи, які підтверджують факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини (особи, які були зареєстровані разом зі спадкодавцем та проживали з ним, вважаються такими, що прийняли спадщину без подання відповідної заяви).

Якщо документи на майно втрачено – питання можна вирішити, отримавши дублікат або звернувшись до суду.

Докладніше: https://shorturl.at/wvtht

Ми в телеграм: https://t.me/minjustofficial

#МіністерствоЮстиції #МаюПравоЗнати #Спадкування #ПрийняттяСпадщини

14/05/2026

Коли припиняється шлюб в Україні: підстави та порядок

Припинення шлюбу є юридичним фактом, який тягне за собою важливі правові наслідки. Законодавство передбачає чіткий перелік підстав, за наявності яких шлюб припиняється, а також визначає порядок реалізації цього процесу.

📌 Шлюб припиняється внаслідок:
▪ його розірвання;
▪ смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

Розірвання шлюбу:
✅ Через ДРАЦС
За заявою обох з подружжя, які не мають дітей. Можливо за заявою одного з них, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім чи недієздатним. Припиняється шлюб у день реєстрації розірвання шлюбу.

✅ Через суд
За заявою подружжя або за позовом одного з них чи опікуна одного з подружжя. Припиняється – у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

📌 Документи, що підтверджують факт припинення шлюбу:
▪ свідоцтво про розірвання шлюбу – якщо розірвано через орган ДРАЦС (також, якщо розірвано через суд до 27.07.2010);
▪ рішення суду - якщо розірвано через суд.
▪ свідоцтво про смерть – у разі смерті або оголошення померлим.

Докладніше: https://is.gd/mTsoWz

Ми в Телеграм: https://t.me/minjustofficial

#МаюПравоЗнати #ПрипиненняШлюбу #РозірванняШлюбу

12/05/2026

Той із батьків, з ким фактично проживає дитина, має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів незалежно від наявності невирішеного спору про визначення місця проживання дитини. Наявність такого спору не виключає стягнення аліментів, оскільки обов’язок утримання дитини має пріоритетний характер.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

У справі, що переглядалася, батько звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини з її матері, мотивуючи це тим, що після розірвання шлюбу син залишився проживати з ним. Факт проживання дитини з батьком і належного догляду підтверджувався актами обстеження матеріально-побутових умов та оцінки потреб сім'ї.

Суд першої інстанції задовольнив позов, однак апеляційний суд це рішення скасував. Апеляційний суд мотивував відмову в позові тим, що між батьками існує не вирішений у судовому порядку спір про місце проживання дитини, що унеможливлює стягнення аліментів до моменту його вирішення.

КЦС ВС не погодився з висновками суду апеляційної інстанції і зробив такі правові висновки.

У ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до Конвенції про права дитини та норм сімейного законодавства при вирішенні будь-яких питань щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов’язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та закріплене в СК України.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та соціального розвитку. Обов’язок батьків утримувати дитину до її повноліття є конституційним і не залежить від того, чи перебувають батьки у шлюбі.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд касаційної інстанції наголосив, що право на звернення з таким позовом має той із батьків, з ким дитина проживає фактично. Суд також вказав, що право дитини на кошти для життєдіяльності не може ставитися в залежність від того, чи офіційно визначено її місце проживання. До моменту вирішення спору про місце проживання дитина не може бути позбавлена належних засобів для існування.

КЦС ВС виснував, що апеляційний суд зосередився лише на наявності спору про місце проживання і не надав належної оцінки факту перебування дитини на утриманні позивача, тобто спір по суті не вирішив, а суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини, переоцінювати докази тощо (ст. 400 ЦПК України).

З огляду на викладене КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду й направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова КЦС ВС від 16 квітня 2026 року у справі № 314/5990/24 (провадження № 61-16072св25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135994402.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

08/05/2026

07/05/2026

Час тримання особи під вартою на території іноземної держави на виконання доручення України про її екстрадицію зараховується до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України в цьому кримінальному провадженні – ККС ВС

У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали особу винуватою і засудили її за ч. 2 ст. 149 КК України. У касаційних скаргах захисник і прокурор стверджували, що апеляційний суд безпідставно не зарахував обвинуваченій у строк призначеного покарання термін її попереднього ув’язнення у Федеративній Республіці Німеччина в межах екстрадиційної процедури, чим порушено приписи ст. 577 КПК України.

Змінюючи вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, Верховний Суд вказав, що відповідно до ст. 577 КПК України час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв’язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

Як вбачається з матеріалів провадження, постановою слідчого від 29 липня 2022 року обвинувачену було оголошено в міжнародний розшук. Ухвалою слідчого судді місцевого суду від 2 березня 2023 року їй обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а 30 серпня 2024 року на виконання вказаної ухвали слідчого судді та у зв’язку з клопотанням українських правоохоронних органів про затримання обвинуваченої (червоне повідомлення Інтерполу) цю особу затримали на території Федеративної Республіки Німеччина. Того ж дня ухвалою Окружного суду Тіргартена вирішено продовжити строк її тримання під вартою в межах екстрадиційної процедури. Згодом, 31 жовтня 2024 року, ухвалою Вищого суду Берліна в справі про екстрадицію обвинуваченої її звільнили від подальшого виконання арешту під заставу.

Зі змісту наданих стороною захисту копій документів, а також із долучених прокурором під час касаційного розгляду відповідей уповноважених органів вбачається, що обвинувачена утримувалася під вартою в період із 30 серпня по 31 жовтня 2024 року на території Федеративної Республіки Німеччина саме на виконання доручення України про її екстрадицію в рамках цього кримінального провадження, що в суді касаційної інстанції підтвердили як сторона обвинувачення, так і сторона захисту. Тож колегія суддів ККС ВС вважає за необхідне зарахувати обвинуваченій у строк покарання вказаний період.

Постанова ККС ВС від 8 квітня 2026 року у справі № 607/2285/25 (провадження № 51-4647км25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135655444.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

06/05/2026

ВС підтвердив, що власник житла не може виселити осіб, якщо таке втручання є непропорційним у розумінні статті 8 Конвенції. | Новини, Публікації - Судово-юридична газ...

04/05/2026

4 травня — Міжнародний день протидії булінгу

Булінг — це систематичне насильство, яке може проявлятися у психологічній, фізичній, економічній, сексуальній формах, а також у вигляді кібербулінгу. Це не конфлікт, а цілеспрямоване приниження чи залякування, що завдає шкоди здоров’ю та соціальній адаптації.

⚖️ В Україні за цькування передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність:

▪️ штраф від 850 до 3400 грн;
▪️ громадські роботи від 20 до 60 годин;
▪️ відповідальність батьків — якщо булінг вчинено дітьми 14–16 років;
▪️ відповідальність керівників закладів освіти — за неповідомлення про випадки цькування.

У разі тяжких наслідків дії можуть кваліфікуватися як кримінальне правопорушення.

Заклади освіти зобов’язані створювати безпечне середовище, негайно припиняти небезпечні дії та повідомляти правоохоронні органи. Сповістити про булінг може будь-який учасник освітнього процесу.

📞 Куди звертатись:
▪️ Національна поліція України — 102;
▪️ безоплатна правнича допомога — 0 800 213 103;
▪️ гаряча лінія з попередження насильства — 116 123 або 0 800 500 335;
▪️ Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — 0 800 50 17 20.

Протидія булінгу — це спільна відповідальність держави, освітніх закладів, батьків і суспільства.

Докладніше: https://is.gd/u8Ye21

Ми в Телеграм: https://t.me/minjustofficial

#МінЮст #МіністерствоЮстиції #СтопБулінг #ПравоваДержава #ПраваДитини

01/05/2026

Правова допомога у цивільних спорах не завжди є обов’язком держави, проте її відсутність може порушувати право на справедливий суд. | Новини, Публікації - Судово-юр...

29/04/2026

Верховний Суд наголосив, що заява представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції може подаватися як окремо, так і міститися у відзиві на ап...

24/04/2026

ВС наголосив, що саме суд має забезпечити проведення ДНК-експертизи, і лише після цього може вирішувати спір про батьківство. | Новини, Публікації - Судово-юридична ....