13/02/2026
🧖♂️ Анатолій - той самий банщик, завдяки якому хлопці, що повертаються з позицій, мають змогу помитися, поголитися й просто перевести подих. Тут працюють для того, щоб кожен відчув турботу й трохи домашнього тепла після важких днів. А для самого Анатолія найбільша нагорода - щира подяка від бійців.
💬 «Саме ці слова вдячності гріють не менше, ніж гаряча вода, і дають сили тримати цей простір відкритим для хлопців у будь-який час», каже Анатолій.
☝ Анатолій родом із Рівненщини - села Глибока Долина. Тут минуло його життя до війни. Каже просто: «Зранку 24 лютого прокинувся, з новин дізнався про повномасштабне вторгнення. Довго не думав. Уже наступного дня був у війську».
💪 До війни Анатолій жив і працював удома. За плечима - строкова служба ще на початку 90-х, бойового досвіду не мав. Попри це, коли почалася війна, рішення було однозначним - іти захищати країну.
🚍 Службу розпочав із посади водія. Згодом, з огляду на вік і стан здоров’я, був призначений начальником лазне-прального комплексу. Посада, на перший погляд, тилова, але в реальності - вкрай важлива. Його робота полягає в тому, щоб військові після позицій мали можливість помитися й випрати речі.
💬 «Немає світла - стараємося допомогти, як можемо. Хлопці приїжджають з позицій втомлені, виснажені. Тут вони можуть привести себе до ладу й трохи перезавантажитися», - каже Анатолій.
👨 Позивний у нього простий і теплий - «Талянич». «Пішов він ще з цивільного життя. Колись працював бригадиром, і саме тоді колеги почали називати мене так - від імені Толік. Позивний прижився й разом зі мною прийшов у військо» додає Анатолій.
👪 Вдома на нього чекає велика родина: дружина Марія, двоє дітей - Богдан і Жанна, а ще маленька внучка. Саме вона, зізнається Анатолій, нині найбільша мотивація.
104 бригада тероборони ЗСУ "Горинь"
Регіональне управління Сил територіальної оборони "Захід"