17/09/2026
Робочі роки та щорічна відпустка
Щорічна основна відпустка надається не за календарний, а саме за робочий рік.
Робочий рік відлічується з дня укладення трудового договору з працівником. Саме за цей період працівник набуває право на щорічну основну відпустку відповідної тривалості. При чому відштовхуватися потрібно саме від дати прийняття на роботу, а не дати видання наказу чи оформлення письмового трудового договору.
Наприклад, якщо працівника прийнято на роботу з 15 березня 2023 року, його робочі роки будуть такими:
перший – з 15.03.2023 по 14.03.2024;
другий – з 15.03.2024 по 14.03.2025;
третій – з 15.03.2025 по 14.03.2026 тощо.
Саме до цих робочих років і «прив'язуються» всі дні щорічної відпустки.
Навіть якщо з працівником буде призупинено трудовий договір або він перебуватиме у тривалих відпустках (без збереження зарплати через воєнний стан, для догляду за дитиною до 3 років), рамки робочого року не змінюються.
Нерідко виникає ситуація, коли працівник має невикористані щорічні відпустки одразу за кілька робочих років. Наприклад, він не використав відпустку за 2023–2024 робочий рік, частково залишилися дні відпустки за 2024–2025 робочий рік, а вже настав час надання відпустки і за поточний робочий рік. Якщо працівник не використав щорічну відпустку за відповідний робочий рік, вона не анулюється і не «згорає». Право працівника на таку відпустку зберігається до моменту її використання або виплати компенсації у випадках, визначених законодавством.
Обов’язкової черговості використання накопичених щорічних відпусток немає.
Законодавство про працю не містить норм, які б зобов’язували працівника спочатку повністю «відгуляти» всі дні за минулі роки, перш ніж брати відпустку за поточний рік. Щорічні відпустки можуть надаватися як за минулі періоди, так і за поточний робочий рік у будь-якій послідовності. Це підтверджується тим, що стаття 10 Закону України «Про відпустки» регулює лише черговість надання відпусток між працівниками (графік відпусток), а не черговість робочих років для одного працівника.
Проте, незалежно від того, за який робочий рік надається відпустка, необхідно дотримуватися вимог частини першої статті 12 Закону про відпустки: щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Якщо щорічна відпустка ділиться на частини, основна безперервна її частина за відповідний робочий рік має становити не менше 14 календарних днів. Лише після цього решту днів можна використовувати частинами будь-якої тривалості за погодженням між працівником і роботодавцем.
Наприклад, якщо працівник вирішив використати частину відпустки за поточний робочий рік, а іншу частину залишити на майбутнє, роботодавець повинен переконатися, що вимога щодо безперервних 14 календарних днів буде дотримана саме для цього робочого року.
Отже:
щорічна відпустка надається за робочий рік, який відлічується із дати прийняття на роботу;
невикористані відпустки не анулюються і можуть бути використані в майбутньому;
законодавство дозволяє працівникам брати відпустку за поточний рік, навіть якщо є невикористані дні за попередні роки. І навпаки;
відпустка може бути поділена на частини, але одна частина має бути не менше 14 днів.
