Манявський монастир

17/01/2026

Велика подяка моїм новим перспективним прихильникам! Анастасія Дідух

29/12/2025

Об’єднавчий Собор – доленосна подія для нашої Церкви, нашого народу, нашої держави. Цей Собор утвердив єднання трьох гілок до того часу поділеного українського православ’я в єдиній автокефальній помісній Православній Церкві України. Головними підсумками цього Собору були рішення про єдність Церкви, ухвалення її статутних документів та обрання Предстоятеля – Блаженнійшого Митрополита Епіфанія. Завдяки цим рішенням наша Помісна Церква отримала з рук Вселенського Патріарха Варфоломія Патріарший і Синодальний Томос про автокефалію.

Згадаймо, в яких умовах відбувалася ця історична подія.

Напередодні Всеправославного Собору 16 червня 2016 року Верховною Радою України була прийнята постанова № 1422-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Константинополя і Нового Риму, Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві в Україні». В цьому зверненні ВРУ просила Вселенського Патріарха:
- визнати нечинним акт 1686 р. як такий, що був ухвалений з порушенням священних канонів Православної Церкви;
- взяти участь у подоланні наслідків церковного поділу шляхом скликання під егідою Вселенського Патріархату Всеукраїнського об’єднавчого собору з метою вирішення всіх суперечливих питань та об’єднання Українського православ’я;
- видати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні.

Далі тривала серйозна робота, дослідження, зустрічі, діалоги, дискусії, пошуки відповідей на складні питання, результатом яких стали рішення Вселенського Патріархату, ухвалені у 2018 році, а саме – було засвідчено, що Московська патріархія не має жодних канонічних прав на юрисдикцію в Україні, бо привласнила контроль над Київською Митрополією наприкінці XVII століття самовільно і шляхом насильства.

Також було підтверджене повне і остаточне відкликання будь-яких зобов’язань за листом Вселенського Патріарха Діонісія IV, бо умови, на яких він був наданий, Москвою ніколи не були виконані, а обставини, які були причиною для цього листа – абсолютно змінилися. Було визнано недійсним накладання всіх заборон та інших церковних покарань, які Московська патріархія здійснила щодо прихильників української автокефалії не за справжні порушення, а заради тиску і залякування.

27-29 листопада 2018 року Вселенський Патріархат провів засідання Священного Синоду, де, окрім інших питань, обговорювався текст Томосу про автокефалію Української Церкви. За результатами Синоду було видано комюніке, у якому сповіщено про створення проекту Статуту Помісної Православної Церкви України.

Патріарх Варфоломій у своїх листах-запрошеннях закликав православних ієрархів трьох юрисдикцій в Україні взяти участь в Об’єднавчому Соборі 15 грудня 2018 р. Патріарх Варфоломій також написав листа митрополиту Онуфрію, в якому зазначив, що після обрання Предстоятеля Помісної Церкви він вже не зможе носити титул «Митрополит Київський». Якщо з боку УАПЦ та УПЦ КП всі архієреї прийняли це запрошення та взяли участь у Об’єднавчому Соборі, то з юрисдикції Московського патріархату лише два ієрархи виконали свій канонічний обов’язок перед Церквою і українським народом.

Історичний Об’єднавчий Собор відбувся 15 грудня 2018 року у Софії Київській. Перед початком Собору відбулися помісні Собори УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ, які ухвалили рішення припинити свою діяльність як окремі релігійні об’єднання та об’єднатися в одну Православну Церкву України. Делегатами Собору – всіма ієрархами з УПЦ КП, УАПЦ та двома ієрархами з УПЦ МП, представниками кліру і мирян, було одноголосно створено Православну Церкву України, а також затверджено її Статут та інші необхідні рішення. Шляхом таємного голосування новим Предстоятелем обрали Митрополита Епіфанія. Титул Предстоятеля Православної Церкви України — Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України.

5 січня 2019 року Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про Автокефалію Православної Церкви України. Наступного дня Томос було офіційно вручено Предстоятелю ПЦУ та відбулося євхаристійне співслужіння двох Предстоятелів та ієрархів і духовенства обох Церков.

Тож всупереч сподіванням Московського патріархату зірвати об’єднавчий процес і не допустити надання Томосу про автокефалію, наш Об’єднавчий Собор у Святій Софії відбувся успішно, об’єднання українського православ’я було утверджене, і Православна Церква України як спадкоємиця всіх попередніх православних структур та юрисдикцій, що діяли на українських теренах від апостольських часів і до Собору – стала повноцінною та повноправною автокефальною Церквою у Диптиху Вселенського Православ’я.

З того часу Православна Церква України – єдина канонічно сформована православна юрисдикція в Україні. Слава Богу за все!

29/12/2025

29/12/2025

29/12/2025

На третій день святкування Різдва Христового Церква з особливою пошаною згадує святого Стефана – людину, яка першою серед християн засвідчила свою віру ціною власного життя. Саме тому він увійшов в історію Церкви як першомученик. Слово «мученик» походить від грецького «мартірóс» – «свідок», адже мучеництво є не просто стражданням, а свідомим і правдивим свідченням істини, навіть до смерті.

Святий Стефан був також архідияконом – старшим серед семи перших дияконів, що з грецької означає «служителів», яких обрали святі апостоли з єрусалимської християнської громади. Ці диякони отримали благословення через молитву й покладення рук, щоби допомагати апостолам у щоденній церковній праці. Особливим їхнім завданням була організація спільних трапез любові – агап, під час яких перші християни збиралися разом і звершували Євхаристію.

Глибока ревність Стефана, чудесні зцілення та смілива проповідь Божого слова допомагали дедалі більшій кількості людей знайти шлях до істини. Саме через віддане служіння Господу архідиякон Стефан першим зазнав переслідування серед християн. Подібно до Христа Спасителя, його поставили перед судом, звинувативши в богохульстві, бо він проповідував, що Ісус, Якого було розіп’ято, є обіцяним Месією і істинним Сином Божим, чого релігійні провідники не бажали визнавати.

Під час суду Стефан виголосив сміливу й викривальну промову, у якій докоряв первосвященникам, книжникам і фарисеям за закам’янілі серця, лицемірство, переслідування пророків та вбивство Христа. У відповідь розлючений натовп накинувся на свідка істини й побив його камінням. Святий із великою мужністю прийняв мученицьку смерть за віру в Христа.

Святі апостоли рукопоклали Стефана архідияконом невдовзі після П’ятидесятниці, а пізніше того ж року він постраждав за Христа, маючи трохи більше тридцяти років.

Святий першомученику Стефане, моли Бога за нас!

29/12/2025

У другий день відзначення Різдва Христового Церква з особливою любов’ю та благоговінням звертає свій погляд до Пресвятої Богородиці – Матері втіленого Сина Божого. Цього дня ми соборно, як єдина спільнота вірних, прославляємо Ту, через Яку світ отримав Спасителя. Ми вшановуємо Її жертовний подвиг і безмежне материнське служіння, адже Вона стала Матір’ю не лише для Христа, а й для кожного, хто з вірою належить до Його Церкви. Як дбайлива Мати, Вона невпинно опікується нами, огортає Своєю любов’ю, заступається за нас перед Богом і возносить молитви за всіх, хто з надією та щирістю звертається до Неї.

Пречиста Діва Марія по праву величається чеснішою від херувимів і незрівнянно славнішою від серафимів. Обдарована особливою благодаттю Господньою, Вона є невичерпним джерелом милості й допомоги для кожного, хто приходить до Неї з вірою. Про це свідчать численні ікони Богородиці, які прославилися чудесами. Хоч вони й різні за стилем та образом, проте всі вони відкривають нам одну й ту саму Матір воплоченого Бога. Молячись перед цими святими образами, ми звертаємо свої серця й прохання до Неї – Єдиної Заступниці роду християнського.

Тож у цей благословенний день Собору Пресвятої Богородиці з особливим піднесенням прославляймо Матір Божу – нашу Покровительку та ревну Молитовницю. Просімо Її заступництва, сили й захисту, а передусім – для наших відважних воїнів-захисників.

Пресвята Богородице, оборони нас від усякого зла, будь для нас непорушною Стіною і надійним тилом. Силою і благодаттю Сина Твого захисти Україну від навали жорстоких чужинців, даруй перемогу над супротивниками, утверди справедливий і тривалий мир, а всіх нас збережи у міцній вірі, любові та добрих ділах.