Любашівський РВДВС Південного міжрегіонального управління МЮ - м. Одеса

10/04/2023

Увага! Доводимо до Вашого відома, що наказом Міністерства юстиції України №934/5 від 10.03.2023 Ананьївський ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) та Любашівський ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) реорганізовується шляхом приєднання до Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса)

27/03/2023

В реаліях російської агресії та масового застосування окупаційними військами насильства з метою захоплення влади особливо актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства з боку представників окупаційних військ.

Під час війни вже були зафіксовані випадки, коли людина усвідомлювала небезпечність своїх вчинків і передбачала їх шкідливі наслідки, але, перебуваючи під впливом безумовно переважаючої сили примусу, була позбавлена можливості керувати своїми вчинками і поставлена в необхідність чинити саме так, а не інакше. Тому виникає питання: якщо людина поставлена внаслідок насильства (примусу) в неподолану необхідність заподіяти шкоду і ця необхідність була створена іншою людиною, подолати яку було неможливо, то чи відповідає вона за заподіяну шкоду?

З цього приводу необхідно відзначити, що відповідно до ст. 40 Кримінального кодексу України, не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Наприклад, особа внаслідок тортур розголосила відомості, що містять державну таємницю. Оскільки вона вчинила це всупереч власній волі, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.

Фізичний примус – це застосування до особи фізичного насильства з метою примусити її вчинити певні протиправні дії або не вчиняти певні дій, які особа повинна була б вчинити (бездіяльність) всупереч її волі.

Є два види фізичного примусу:

такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (наприклад, зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);
спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо).
У разі застосування фізичного примусу, який повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повністю виключається на підставі частини першої статті 40 КК України.

У разі, якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.

Крайня необхідність – це заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами (частина перша статті 39 КК України).

У цьому разі відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним інтересам настає тільки у випадку перевищення меж крайньої необхідності, тобто, якщо заподіяна шкода є більшою за, ніж відвернена шкода.

Психічний примус – вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій.

Наприклад:

погроза вчинення стосовно особи фізичного насильства;
застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб;
знищення або погроза знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким;
погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.
Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у випадках застосування психічного примусу вирішується за правилами крайньої необхідності (стаття 39 КК України), а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.

Наприклад, не є кримінально протиправним діянням надання доступу до каси касиром, якому погрожує вбивством озброєний грабіжник. Однак, за вчинення крадіжки у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем сім’ї, наприклад, відсутністю харчів, доведеться понести кримінальну відповідальність.

При виключенні кримінальної протиправності діяння на підставі статті 40 КК України підлягають оцінці характер та ступінь фізичного примусу, індивідуальні фізичні можливості особи, психічний стан, зокрема, у момент застосування фізичного чи психічного примусу.

Підлягає кримінальній відповідальності особа, яка, перебуваючи під впливом фізичного чи психічного примусу, зберігала можливість керувати своїми діями, при цьому не перебуваючи в стані крайньої необхідності

У разі якщо особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити це кримінальне правопорушення є обставиною, що пом’якшує відповідальність (пункт 6 частини першої статті 66 КК України).

09/03/2023

Статтею 40 Кримінального кодексу передбачено, що не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного або психологічного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Що можна рахувати фізичним примусом? Застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів.

Фізичний примус може бути двох видів:

– той, який позбавляє особу, щодо якої вони застосовані, фізичної можливості діяти (зв’язування, замкнення у приміщенні, тілесні ушкодження, що призвели до втрати свідомості тощо);
– той, який спрямований на злам психологічного опору особи і примушення її до вчинення забороненого законом діяння (мордування, катування тощо).
У першому випадку кримінальна відповідальність особи виключається на підставі частини 1 статті 40, у другому – особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.

А що є шкодою правоохоронюваним інтересам, про яку йдеться мова у ст. 40 КК?

Це не лише майнова шкода, шкода для життя, здоров’я людей, довкілля чи інша шкода, прояви якої є очевидними, але також і немайнова шкода чи небезпека заподіяння шкоди будь-якому об’єкту, що охороняється кримінальним законом.

Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 Кримінального кодексу України.

24/02/2023

Чи має нести відповідальність перед законом людина, яка переступила межу закону внаслідок примусу?

У пункті 1 статті 40 Кримінального Кодексу України сказано, що:

“Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками”

Під фізичним примусом розуміють такі види фізичного насильства, як: зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості, мордування, катування тощо.

Під психічним примусом же розуміють вплив на психіку особи, наприклад, через тиск на свідомість через застосування або погрозу застосування насильства щодо неї, її рідних, близьких, чи погрозу знищення майна тощо.

З цього також виходить, що до того як порушити закон особа сама стає жертвою злочину.

У такому випадку у разі підтвердження фізичного або/та психологічного примусу на особу їй гарантується правовий імунітет, а відповідальність за вчинене перекладається на мучителя.

Знайте свої права та вміло їх захищайте!

20/01/2023

Державна зрада: все, що треба знати
У цей складний для нашої держави час питання державної зради та співпраці з державою-агресором надзвичайно важливе. Що включає у себе колабораціонізм і яке покарання передбачене за подібні дії? Про це далі.

Термін «Колабораціонізм» буквально означає співпрацю з ворогом. Використовувати його почали з часів Першої світової війни, а уже у Другій світовій він набув емоційного забарвлення. «Колабораціонізм» почав вживатися не тільки в позначенні співпраці з ворогом, але й ідеологічній підтримці нацизму. Все частіше цей термін синонімує з поняттям державної зради.

Відповідно до ст. 111 Кримінального кодексу України державна зрада – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

В умовах воєнного стану безумовним є дотримання принципів законності, патріотизму, політичної неупередженості у проходженні державної служби, оскільки це є обов’язком державного службовця.

Згідно Закону України «Про державну службу» державний службовець публічно складає Присягу державного службовця щодо служіння Українському народові, дотримання Конституції та законів України, охорони прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, честі держави. Порушення Присяги є дисциплінарним проступком, що є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади державної служби.

Згідно березневих законодавчих змін поняття «Колабораціонізм» означає наступне:

☑️Дії, спрямовані на заперечення збройної агресії проти України, публічні заклики в підтримку держави-агресора, співпраця з агресором, його збройними формуваннями чи тимчасовою адміністрацією.

☑️Добровільне зайняття громадянином України посади у незаконних органах влади на окупованих територіях.

☑️Здійснення пропагандистської діяльності у будь-яких закладах освіти України, метою якої є сприяння збройної агресії проти нашої держави.

☑️Передача матеріальних ресурсів збройним формування агресора або провадження господарської діяльності у взаємодії з ворогом.

☑️Участь у мітингах, зборах, демонстраціях, а також одержання, зберігання та розповсюдження інформації, яка направлена на підтримку держави-агресора.

☑️Добровільне зайняття посади в незаконних судових чи правоохоронних органах на тимчасово окупованих територіях, участь у будь-яких воєнізованих ворожих формуваннях.

3 березня 2022 року Верховною Радою України були ухвалені зміни до Кримінального кодексу, які стосуються діяльності колаборантів. Відтепер усі вищеперелічені дії підлягають покаранню. Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльность визначається новою статтею — 111-1. Покарання можуть варіюватися від заборони обіймати певні посади до довічного позбавлення волі.

Отже, колаборант — це той, хто співпрацює або очолює незаконно створені органи та робить все аби підірвати суверенітет держави, тоді як виконання державним службовцем чи посадовою особою, на тимчасово окупованій території, своїх посадових обов’язків у межах та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, виключає поняття колаборації.

В реаліях російської агресії та масового застосування окупаційними військами насильства з метою захоплення влади, актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства. З цього приводу необхідно відзначити, що відповідно до ст. 40 Кримінального кодексу України, не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

18/01/2023

16/01/2023

Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні
З метою створення безбар’єрного простору в різних аспектах життя людини, рівних можливостей для всіх суспільних груп населення для самореалізації, здобуття освіти, працевлаштування, розвитку здібностей та потенціалу, забезпечення системного та комплексного підходу щодо реалізації принципів соціальної, економічної, політичної, цифрової та фізичної безбар’єрності, підтримуючи ініціативу громадськості, постановляю:
1. Кабінету Міністрів України із залученням Національного інституту стратегічних досліджень, представників державних органів та органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, вчених, експертів, з урахуванням кращого вітчизняного та міжнародного досвіду розробити та затвердити до 12 квітня 2021 року Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні, спрямовану на поширення практик інклюзії, недискримінації, упровадження принципів доступності та універсального дизайну для забезпечення рівних можливостей для всіх суспільних груп населення, зокрема осіб з інвалідністю, літніх людей, молоді, жінок, а також батьків малолітніх дітей та дітей з інвалідністю.

13/01/2023

✅ Завершилася реорганізація міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України. Південно-Східне МУМЮ стало частиною Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яке об'єднало 6 областей України: Одеську, Херсонську, Миколаївську, Дніпропетровську, Кіровоградську та Запорізьку.

⬇️ Інформація про керівництво Південного міжрегіонального управління МЮ:
🔹Дудін Тимофій Миколайович - начальник управління
🔹Фірсова Інна Володимирівна – перший заступник начальника
🔹Буряченко Анатолій Миколайович – заступник начальника
🔹Захарова Ольга Валеріївна - заступник начальника
🔹Більчук Олександр Андрійович - заступник начальника- начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області

☎️ «Гарячі» телефонні лінії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /м. Одеса/:

📞 (067) 96-05-050 - Одеська область
📞 (050) 93-71-851 - Миколаївська область
📞 (098) 98-16-512 - Херсонська область
📞 (056) 78-90-637 - Дніпропетровська область
📞 (061) 23-90-155 - Запорізька область
📞 (052) 23-56-630 - Кіровоградська область

🔎Офіційні ресурси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):
https://just.odessa.gov.ua/
https://www.facebook.com/pivdenneminjust
https://www.instagram.com/pivdenne_minjust/
https://www.youtube.com/channel/UChf9tJUYjia1jIkjJ2DOqTg

13/01/2023

☝️Любашівський відділ державної виконавчої служби цивільногостану у Подільському районі Одеської області ПівденногоміжрегіональногоуправлінняМіністерстваюстиції (м. Одеса) повідомляє про графік прийому громадян з питань виконання рішень судів та інших органів.
⏰Прийом громадян здійснюється:
понеділок-п'ятниця з 09.00 до 14.00
📍адреса: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Горького, 63
☎️ Тел. для довідок: (04864) 2-25-62.
📩електроннапошта: [email protected]

05/01/2023

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні

Законодавство з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків складається з Конституції України, Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та інших, в тому числі міжнародних, нормативно-правових актів.

Метою Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (із змінами і доповненнями) є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 6 Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» дискримінація за ознакою статі забороняється.

Нормою статті 16 даного Закону гарантується забезпечення рівних прав та можливостей жінок у громадсько-політичній сфері, зокрема рівних виборчих прав з чоловіками під час висунення кандидатів у народні депутати України.

Призначення на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування здійснюється з дотриманням представництва кандидатур кожної статі.

Відповідно до ст.ст. 17-19 забезпечується дотримання прав та можливостей у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

На роботодавця покладено обов’язки:

створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;

забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;

здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;

вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці.



У разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної угоди, галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.

Держава забезпечує жінкам і чоловікам рівні права та можливості у здійсненні підприємницької діяльності.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації рівною мірою враховують інтереси жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту.

Розділом V Закону гарантується забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у здобутті освіти та професійній підготовці.

Ст. 24 Закону, для осіб винних в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків, встановлено цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

23/11/2022

На виконання Указу Президента України від 03 грудня 2020 року «Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні» була створена Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року № 366-р (далі – Національна стратегія) — це документ, який містить ініціативи для усунення бар’єрів у різних сферах життя, посилення можливостей та забезпечення рівних прав. Крім того, Національна стратегія містить чіткі індикатори щодо ефективності впровадження відповідних ініціатив.

Безбар’єрність, у відповідності до Національної стратегії — це загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності.

Метою Національної стратегії є створення безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права, отримувати послуги на рівні з іншими, шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової, соціальної та громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності до всіх сфер державної політики.

🔰 Варто підкреслити, що у відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а отже забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Згідно статтей 21, 24 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Так, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а також рівними перед законом.

❗️ Проте, перед багатьма громадянами України стоїть досить велика кількість «бар’єрів» у реалізації своїх прав та свобод, доступу до публічних послуг та участі у в суспільному житті. Рівень «бар’єрності» в цій частині наявний у різних сферах — громадського життя, тож і вирішення цієї ситуації потребує багаторівневого та широкого погляду, котрий обов’язково повинен враховувати і як наслідок включати в себе абсолютно всі аспекти життя людини у її сучасному вимірі, до прикладу враховувати формат доступності надання адміністративних послуг.

Таким чином, Національна стратегія спрямована на визначення ключових проблем та формування рішень для їх розв’язання або мінімізації.

Так, Планом заходів на 2021 і 2022 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року визначені завдання та індикатори їх виконання, що покладені на міністерства (як відповідальних виконавців) для реалізації відповідних ініціатив.

Водночас, в рамках положення про Міністерство юстиції України та міжрегіональні управління визначено забезпечення вільного доступу до правосуддя, а також надання можливостей рівного доступу до правової інформації, що є одним із пріорітетних механізмів реалізації Національної стратегії.

🔎 Детальніше ⤵️
✅ щодо положень Національної стратегії Ви можете дізнатись за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-%D1%80 .

✅ щодо положень Плану заходів на 2021 і 2022 роки з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року за посиланням https://bit.ly/3kGFeGa.