Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека

04/06/2026

Презентація творчості Володимира Сачка в ЛОНПБ

2 червня 2026 року в Львівській обласній науково-педагогічній бібліотеці (клуб «Вивчаємо видатні постаті України») відбулася презентація творчого доробку архітектора-дизайнера, художника, поета, краєзнавця, члена правління товариства «Бойківщина», члена Всеукраїнського об’єднання «Письменники Бойківщини» Володимира Сачка.

Учасників заходу привітала керівник книгозбірні Оксана Кумецька. Вона подякувала ініціатору заходу - Ігорю Бегею (голові товариства «Самбірщина», доктору політичних наук, професору кафедри філософії та педагогіки Львівського НУ ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. Гжицького) за чудову ідею. Володимиру Сачку – за втілення цієї ідеї, розгорнуту виставку мистецьких робіт, а також – за портрет, на якому відобразив її.

Завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ, організатор клубу «Вивчаємо видатні постаті України» Наталія Звольська представила Володимира Сачка. Вона підкреслила, що Володимир Сачко буде презентувати розмальовочки бойкомікси (придабашки – оповідки) для усієї родини в двох книжечках, які дуже цікаві для вивчення краю. В першій книжечці міститься матеріал про Тухлю, Тустань, Маківку. В другій – про с. Кульчиці, музей «Бойківщина», гетьмана Сагайдачного, Юрія-Франца Кульчицького. Видання надруковано шрифтом «Рутенія», витвореним світлої пам'яті Василем Чебаником, лауреатом Шевченківської премії 2019 року. Тут вміщений дуже цікавий матеріал. Зокрема, про Тустань; про Михайла Рожка, який присвятив усе своє життя вивченню Тустані і йому вдалося відкрити її для широкого загалу. А його син, Василь Рожко, продовжив діяльність батька, здійснив оцифрування музейних експонатів.

Наталія Звольська зазначила, що Володимир Сачко друкується в науково-популярному журналі «Наша Спадщина» (головний редактор – Андрій Левик. Зокрема в №4 (32) 2022 року містяться статті про рідне село гостя – Лавочне; про його брата, поета, письменника Ярослава Сачка; про с. Хітар. В № 1 (33) 2023 містяться статті про Тернавку; живописця Михайла Козика (написав разом з Ігорем Чудійовичем).

Володимир Сачко друкується також в літературно-мистецькому журналі «Дзвін». В № 7-8 (957-958), липень-серпень 2024 року міститься стаття про бандуриста, поета, художника, священника УАПЦ, учасника підпілля ОУН, політв’язня Миколу Сарму-Соколовського.

Дуже цікаві книги Володимира Сачка «Аква-рими», де вміщено мистецькі роботи автора та вірші до них.

Наталія Звольська подякувала за портрет, на якому Володимир Сачко зобразив її.

Володимир Сачко підкреслив, що краєзнавство – це не просто збір фактів про рідний край, а фундамент нашої історичної пам'яті та головна форма самозахисту національної ідентичності. Він звернув увагу на те, що кожна оповідка книжечок краєзнавчого характеру, які сьогодні презентуються, має певний висновок, на який потрібно звертати увагу. Наприклад, «Вивчаймо рідний КРАЙ: побуваймо у фортеці ТУСТАНІ, на г. МАКІВЦІ та у селі ТУХЛІ. Відвідуймо та досліджуймо БОЙКІВЩИНУ!»; «Гетьман Петро Сагайдачний – це символ епохи, коли Україна мала голос у великій політиці»; «То ж учіть мови світу, братове! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!» (це допомогло Юрію Кульчицькому пробратися через табір османів під час облоги ними Відня, щоб зв'язатися з герцогом лотаринзьким Карлом V та ін.

Володимир Сачко звернув увагу на важливість належного виховання у сім’ї. Розповів про свого брата Ярослава Сачка, якому присвятив ряд сторінок в книзі «Лавочне та навколишні бойківські села при воротах європейського шляху» (- Львів: Растр-7, 2022. – 320 с.) та ін.

Володимир Сачко подарував бібліотеці книгу «Лавочне та навколишні бойківські села при воротах європейського шляху».

До слова були запрошені:

голова товариства «Самбірщина», доктор політичних наук, професор кафедри філософії та педагогіки Львівського НУ ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. Гжицького, ініціатор події – Ігор Бегей;

етнолог, історик, доктор історичних наук, академік НАН України Степан Павлюк;

кандидат архітектури, доцент кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Станіслав Мигаль;

учасник бойових дій, чинний військовослужбовець, голова ради резервістів Сухопутних військ Збройних Сил України, ветеран АТО Іван Тимочко;

український журналіст, культуролог, громадський діяч, головний редактор науково-популярного журналу «Наша спадщина», член Національної спілки журналістів України Андрій Левик;

доктор історичних наук Андрій Гречило;

український вчений, кандидат технічних наук, професор, директор (виконавчий директор) Львівського обласного об’єднання організацій роботодавців (ЛОООР) Михайло Яворський.

Ігор Бегей подарував Львівській обласній науково-педагогічній бібліотеці книгу Юрія Бондара «Симон Петлюра: журналістика і державність» (- Київ : Видавництво Ліра-К, 2026. – 98 с.).

Учасники заходу мали можливість оглянути виставку художніх творів Володимира Сачка, яка розгорнута в ЛОНПБ (вул. Зелена, 24).

Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека висловлює подяку Володимиру Сачку за змістовну, цікаву презентацію, розгорнуту виставку мистецьких робіт, портрети, на яких зобразив працівників бібліотеки, подаровану книгу; Ігорю Бегею – за чудову ідею та подаровану книгу; українській інтелігенції, присутній на заході, за теплу підтримку.

Текст підготувала Наталія Звольська

Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека

04/06/2026

З НАШИХ ПОЛИЦЬ

СЛАВЕТНІ ОСВІТЯНИ КРАЮ. ПОДРУЖЖЯ УЧИТЕЛІВ ІЛЛІ ТА ІВАННИ КОКОРУДЗІВ

В історії української освіти та історії міжвоєнного Львова особливе місце посідає діяльність подружжя вчителів Іллі та Іванни Кокорудзів, які у непростий період української історії усе своє життя присвятили розвитку української школи.

Сьогодні ім’я Кокорудзів носить вулиця у Львові, на якій розташований освітній заклад з багатою історією – ліцей №5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів. Цей навчальний заклад бере початок від приватної жіночої гімназії, яка була створена у 1923 році Українським Педагогічним товариством (пізніше — товариство «Рідна школа»).

…Ілля Кокорудз народився 1857 року в Яворові на Львівщині. Навчався в Академічній гімназії, згодом у Львівському університеті, по закінченні якого вчителював у Бродах. У цей час долучився до заснування товариств «Шкільна поміч» та «Товариства вчителів вищих шкіл». Згодом переїхав вчителювати до Станіславова (нині Івано-Франківськ).

Це місто подарувало особисте щастя: Ілля знайомиться з Іванною Чачковською, сестрою Лева Чачковського - знаного вченого кінця ХІХ століття. Між молодими людьми спалахують почуття, і 1892 року вони беруть шлюб, а вже невдовзі разом переїжджають до Львова. У Львові Ілля викладає українську мову та літературу у Академічній гімназії, а у 1911-1927 роках навіть очолює цей заклад.

Яким був творчий шлях дружини? Іванна Чачковська після переїзду до Львова працювала учителькою народної школи, очолювала «Товариство руських женщин» (з 1917 – Союз українок). Згодом, разом з чоловіком, створила «Фундацію Іллі й Іванни Кокорудз», що допомагала коштами і одягом бідним учням та студентам.

Цікавою є діяльність подружжя Кокорудзів й у селі Дора (це поблизу Яремче на Івано-Франківщині). Тут за погодженням з митрополитом Андреєм Шептицьким вони заклали ремісничу школу і збудували для неї приміщення, а також збудували дерев’яну церкву Св. Іллі в гуцульському стилі.

Кокорудзи не мали дітей, тож при виході на пенсію Ілля у заповіті відписав свій двоповерховий будинок на користь стипендійного фонду імені Іллі й Іванни Кокорудзів. Маєтності у селі Дора передав ремісничій школі під опікою Монастиря студитів в Уневі, а усі свої заощадження заповів на будівництво школи, Виконавцем заповіту була призначена його дружина Іванна Кокорудз.

Ілля помер у 1933 році у Львові, його дружина пережила його на 11 років і покинула цей світ у 1944. Видатні українські педагоги та меценати поховані у Львові на Личаківському кладовищі. Їхні могили розташовані поруч на полі 60.

НА ПОЛИЦЯХ НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ зберігається чимало цікавої літератури про унікальне педагогічне подружжя. У відділі обслуговування читачів Вам зокрема запропонують ознайомитися з науковим альманахом «Товариство «Рідна школа»: історія і сучасність» від 2011 року. Тут є стаття світлої пам'яті педагоги ні, дослідниці Галини Субтельної «Освітнє меценатство та благодійництво Іллі та Іванни Кокорудзів для українського шкільництва Галичини».

У цій статті Галина Субтельна пише: «Подружжя Кокорудзів жило дуже скромно, на себе витрачало небагато коштів. Професор ходив завжди в дешевих черевиках. Проте часто анонімно, без маніфестації вони допомагали грішми, одягом, взуттям бідним учням і студентам. Заощаджуючи з учительських зарплат, зуміли зібрати кошти на купівлю кам'яниці, у якій займали одну квартиру на другому поверсі, а інші здавали в оренду. Згодом будинок подарували товариству «Рідна школа»».

Статтю про Іллю Кокорудза прочитаєте і в книзі педагогині Зінаїди Гіптерс «Економічна освіта молоді в Галичині», яка побачила світ у Львові у 2006 році. Багата на інформацію книга «Приватна дівоча гімназія «Рідної школи» українського педагогічного товариства імені Іллі та Іванни Кокорудзів у Львові». Ця книга побачила світ у Дрогобичі у 1997 році.

А в журналі «Дзвін» в № 10 за 2001 рік надрукована стаття «Справжній лицар обов'язку» Катерини Зузуляк, в якій авторка пише про творчі зв’язки Іллі з Іваном Франком.

Ілля Кокорудз так писав про українських педагогів: «Тільки рідний учитель в рідній школі схоче і зможе навчити молодь любити і шанувати історичну традицію, любити свій народ і на нього працювати. Зможе і схоче прив'язати молодь до своєї церкви і обряду, оскільки учитель в рідній школі буде щиро старатися виховати молодь на пожиточних, ощадних, тверезих, активних громадян своєї нації».

Ласкаво запрошуємо приходити знайомитися!

Прес-служба КЗ ЛОР ЛОНПБ

Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека
Департамент освіти і науки Львівської ОДА
Управління майном спільної власності Львівської обласної ради
Львівська обласна рада
@топові прихильники

04/06/2026

Запрошуємо!

03/06/2026

03/06/2026

Кемеровський період життя Ірини Сеник: До 100-річчя від дня народження

«У святкові дні ми збиралися разом, згадували наш дорогий Львів. Яке то було щастя – ходити вулицями древнього міста, відчувати його красу та велич. Як нам усім хотілося знову на власні очі бачити Високий Замок, Волоську церкву, де так урочисто відправлялися маївки…»

(Ірина Сеник)

Кемеровський період життя Ірини Сенник (8 червня 1926 – 2009) — це 13 років (з 1955 по 1968 роки) вимушеного заслання в місті Анжеро-Судженск. Туди українська поетка, дисидентка та членкиня ОУН прибула після 10 років каторжних робіт у сибірських таборах Іркутської області.

Перебуваючи на поселенні, вона заочно закінчила Новокузнецьке медичне училище. Це дозволило їй працювати медсестрою в місцевих лікарнях та допомагати людям, навіть попри суворий статус засланця.

У Кемеровській області в 1955 році померла її старша сестра Леоніда, а згодом — мати Марія. Там само на засланні перебував і молодший брат Роман.

Саме в Сибіру Ірина Сеник почала писати вірші, а також активно створювала вишивки та збирала зразки народного мистецтва, за що радянська влада пізніше також переслідувала її.

В книзі Ірини Сеник «Метелики спогадів…» (- Львів: «Видавництво «Мс»», 2003, 288 с., іл.) міститься епізод, в якому п. Ірина розповідає про те, як вона приїхала в барак на вул. Рабіновича, 12 в Судженці. І там побачила своїх рідних: «Віднайшовши барак, я постукала у двері число 6 і завмерла. Там уже були скоріше етаповані мій брат Роман, що сидів на Яї, сестра Леоніда – з Тайшета і дорога матуся, яка мучилася в Архангельській області, ст. Ерцово».

Далі Ірина Сеник розповідає, що в Судженці вона зустріла не тільки своїх рідних, а й «пів-Львова»: «А тут, у тій сибірській Судженці – пів-Львова. Є тут др. Тимчишин, наш гімназійний професор Коструба, працівник преси Кокот. Є родина Бандери. Але в той час вони прибрали собі прізвище Возняки (це їх батько священик); Люба – жінка сл. пам’яті Миколи Лемика, провідного члена ОУН…».

Незважаючи на важкі умови життя, Ірина Сеник тягнулася до книг: «По дорозі зайшла в книгарню, зігріти серце і душу. Боже, скільки цікавих книжок! А я не маю за що їх купити. І з’явилися гіркі рядочки:

Відчиниш двері у книгарню,
Книжками зачарована стоїш.
А голос шепче – не стій тут марно,
Коли кишеню не любить гріш.

Про життя в Кемеровський період Ірина Сеник написала: «А життя пленталося, як убогий старець. Минали дні за днями, повні турбот, переживань. А іноді в ці дні впліталася дрібка радості. Приходили листи з різних сторін. У тому числі із табору. Писав Славко Капеняк, що зі мною хочуть листуватися його друг по недолі Святослав Караванський, Володимир Покотило, Геннадій Черепов та інші.

Приходили вістки з Києва від Оксани Мешко, Ніни Вірченко…

У святкові дні ми збиралися разом, згадували наш дорогий Львів. Яке то було щастя – ходити вулицями древнього міста, відчувати його красу та велич. Як нам усім хотілося знову на власні очі бачити Високий Замок, Волоську церкву, де так урочисто відправлялися маївки, Юрський собор з великодніми гаївками, Стрийський парк… Незабута мрія.

Навкіл одні шахти вугільні і теракони. Адже Анжеро-Судженськ – шахтарське містечко. Сюди у воєнні роки евакуювали лімзавод, склозавод…

Містечко, як і всі сибірські містечка, необлаштоване. Замість тротуарів – дощаті настили.

Ідеш цими вуличками, а в голову пхається:

Під ногами хиткий тротуар
То уліво, то вправо поверне,
Засвітив хтось на розі ліхтар,
Таке світло у нього химерне…».

Текст підготувала Наталія Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ

Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека

03/06/2026

Запрошуємо на 13.00.

02/06/2026

Запрошуємо на 15.00.

АНОНС ЗАХОДУ

ЗАПРОШУЄМО 3 червня 2026 року о 15.00 до КЗ ЛОР "Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека", вул. Зелена, 24 на УРОЧИСТЕ НАГОРОДЖЕННЯ І ВРУЧЕННЯ ВІДЗНАК ПЕРЕМОЖЦЯМ VІ-го Всеукраїнського літературного конкурсу "У римах світлих оживає слово" (керівник проєкту - Наталія Калиновська, що відбувається за сприяння Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Департаменту освіти і науки ЛОВА, Бібліотеки Рх ЛМБ.

Голова журі - Наталія Калиновська.

У заході братимуть участь:

керівник проєкту - письменниця, журналістка, викладач НУ "Львівська політехніка", заслужений діяч естрадного мистецтва України, керівник літературно-мистецького клубу "КРЕДО" - Наталія Калиновська;

члени журі та співорганізатори, педагоги, бібліотекарі;

заслужений артист України, доцент ЛНМА імені М. Лисенка - Роман Ковальчук;

журналіст-міжнародник, член Експертної Ради Департаменту ЛОВА - Марко Сімкін.

Адреса в онлайн:

https://us05web.zoom.us/j/81914100005?pwd=cZkjhABf5UMeg22gDocezfxAMzAfBc.1

02/06/2026

02/06/2026

Генеральний консул Республіки Польща у Львові Марек Радзівон відвідав Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека !

З ініціативи т.в.о.директора КЗ ЛОР ЛОНПБ Оксани Кумецької відбулась зустріч з Генеральним консулом Республіки Польща у Львові Мареком Радзівоном , нащадком роду Шептицьких - Яном графом Шептицьким та представниками бібліотеки .

Розпочали розмову з подарунка - Оксана Кумецька презентувала книжку про бібліотеку , написану до 100-ліття книгозбірні журналісткою , редакторкою КЗ ЛОР ЛОНПБ Галиною Чорною «Скарбниця знань»!

Ця книга - історія створення бібліотеки , шлях від «Panstwowa biblioteka pedagogiczna we Lwowe” до інноваційної соціо-культурної «Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки» !

Окрасою бібліотеки і нагадуванням про її давню, часом драматичну історію, є Фонд цінної та рідкісної книги- це ті книги , з яких починалася книгозбірня- німецькою , польською , староруською мовами .

У бібліотеці живе дух митрополита Андрея Шептицького , адже з 1947 року бібліотека оселилася у приміщенні колишнього палацу, останніми власниками якого був рідний брат митрополита Леон Шептицький з дружиною Ядвігою та дітьми .
А сьогодні, через багато років з тих далеких подій, до бібліотеки приходить з лекціями уже нащадок роду Шептицьких - правнук Леона Ян граф Шептицький !

Цікавою та конструктивною була розповідь- екскурсія про книгозбірню та приміщення палацику від керівниці бібліотеки Оксани Кумецької !
Ян Шептицький доповнював деталями та цікавими моментами зі своєї наукової роботи - дослідження генеалогічного дерева роду Шептицьких .
Наостанок виокреслили подальші спільні проєкти та заходи , цікаві пропозиції та соціально-значущі проєкти .

Висловлюємо щиру вдячність Генеральному консулу республіки Польща у Львові Мареку Радзівону та Яну Шептицькому за зустріч та спільнодію !

02/06/2026

ЛЕМКІВСЬКІ ФЕСТИНИ НА «РУСАЛІ»

1 червня у літньому саду Львівської обласної педагогічної бібліотеки відбулося яскраве свято лемківської культури — Лемківські фестини на «Русалі». Захід об’єднав шанувальників народної творчості, пісні та традицій, ставши справжнім осередком збереження культурної спадщини Лемківщини.
Свято розпочалося спільним виконанням Гімну України та вшануванням пам’яті Героїв, які віддали своє життя за незалежність нашої держави. З вітальними словами до гостей звернулися господарі свята Олександр та Зінаїда Латикайнен та директорка Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки пані Оксана Кумецька.
Справжньою окрасою фестин стали виступи творчих колективів та виконавців: Народного ансамблю пісні і танцю «Лемковина», квартету «Собор», ансамблю «До-Ля-Ре», Народної хорової капели «Заграва», а також учнів Львівського музичного ліцею імені Соломії Крушельницької. Особливе враження на присутніх справив виступ заслуженого діяча мистецтв України, поета і хранителя лемківської культури Богдана Пастуха.
Лемківські пісні, танці, поетичне слово та щира атмосфера єдності наповнили свято теплом і гордістю за багату культурну спадщину нашого народу.
Щиро дякуємо всім учасникам, організаторам і гостям за незабутню зустріч, сповнену любові до рідної культури, традицій та української пісні!

Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека