Art Nouveau heritage in Lviv

14/05/2026

Будинки №17 та №19 на вулиці Котляревського у Львові — одна з найцікавіших пар житлової сецесійної архітектури початку ХХ століття. Їх часто називають «будинками-близнюками», адже обидві кам’яниці спорудили у 1910–1911 роках за проєктом архітектора Юзефа Горнунґа. Будинки мають майже дзеркальні фасади та формують цілісний архітектурний ансамбль вулиці.

Кам’яниці розташовані у районі Кастелівка — кварталі, де наприкінці ХІХ століття формувалась концепція «міста-саду» з віллами, зеленими подвір’ями та новою естетикою житла. Архітектура будинків поєднує характерні риси сецесії: плавні форми, декоративність і увагу до деталей. Особливо вирізняються трикутні дашки над входами та майолікові панно із зображенням павичів — символів краси й елегантності в мистецтві ар нуво.

__________

Buildings No. 17 and 19 on Kotliarevskoho Street in Lviv are among the most remarkable examples of residential Art Nouveau architecture from the early 20th century. Often called the “twin houses,” they were built in 1910–1911 based on a design by architect Józef Hornung and feature nearly mirrored facades, forming a unified architectural ensemble.

The buildings are located in the Kastelivka district, an area developed according to the “garden city” concept with villas, greenery, and a new vision of urban living. Their architecture reflects key Art Nouveau features: flowing forms, decorative elements, and careful attention to detail. Particularly distinctive are the triangular entrance canopies and the majolica panels depicting peacocks — symbols of beauty and elegance in Art Nouveau art.

11/05/2026

Будинок на вулиці Кравчука, 10 — один із найяскравіших прикладів львівської ранньої сецесії початку ХХ століття. Його звели у 1906–1907 роках за проєктом архітектора Авґуста Богохвальського для інженера Францішка Ґоломба — представника відомої львівської будівельної родини. Будинок є частиною цілісного ансамблю сецесійної забудови вулиці Кравчука, де майже кожна кам’яниця має унікальні декоративні рішення.

Найбільшим скарбом будинку є його інтер’єри, а особливо — автентичні сецесійні розписи у вестибюлі та на сходовій клітці. Стелю прикрашає великий декоративний плафон із ангеликом серед айстр, який тримає гілочку розмарину — символ пам’яті та вічності. Поруч розташовані мальовані панно із контрастними образами весни та осені: на одному — птах, що мостить гніздо у сонячному карпатському пейзажі, на іншому — птах, який відлітає у вирій на тлі осіннього неба. Усе це об’єднане золотими рослинними лініями, характерними для сецесії.

___________
Eng:

The building at 10 Kravchuka Street is one of the finest examples of early Art Nouveau architecture in Lviv from the beginning of the 20th century. It was constructed in 1906–1907 based on a design by architect August Bogochwalski for engineer Franciszek Gołąb, a representative of a well-known Lviv construction family. The house forms part of a cohesive Art Nouveau ensemble on Kravchuka Street, where nearly every townhouse features unique decorative details.

The building’s greatest treasure lies in its interiors, especially the authentic Art Nouveau wall paintings preserved in the vestibule and staircase. The ceiling features a large decorative plafond with a small angel among asters, holding a sprig of rosemary — a symbol of memory and eternity. Nearby are painted panels depicting contrasting allegories of spring and autumn: one shows a bird building its nest in a sunny Carpathian landscape, while another depicts a bird flying away against an autumn sky. All these elements are united by elegant golden floral lines characteristic of the Art Nouveau style.

07/05/2026

01/05/2026

З днем народження, старенький 😅
Львову - 770 💛

29/04/2026

Серед квітучого Львова - будинок на площі Генерала Григоренка, 5. Зведений у 1912–1914 роках за проєктом Юзефа Пйонтковського та Максиміліана Бурстіна. Це зразок пізнього неокласицизму з модернізованими рисами — стримана симетрія, чіткий ритм вікон і мінімальна декорація.

Будівля задумувалася як частина торгового пасажу, тому має складнішу внутрішню структуру та поєднувала житло з публічними функціями. Уже в 1918 році тут відкрили кінотеатр «Марисенька».

Сьогодні в будинку діє театр «Воскресіння», що зберігає традицію використання цієї архітектури як культурного простору.

___________

Amid blooming Lviv stands the building at Hryhorenka Square, 5. Constructed in 1912–1914 and designed by Józef Piątkowski and Maksymilian Burstin, it is an example of late Neoclassicism with modernized features—restrained symmetry, a clear rhythm of windows, and minimal decoration.

The building was conceived as part of a commercial passage, which is why it has a more complex internal structure and combines residential and public functions. As early as 1918, the “Marysienka” cinema was opened here.

Today, the building houses the “Voskresinnia” Theatre, continuing the tradition of using this architecture as a cultural space.

15/04/2026

Будинок 3 на вулиці Новий Світ. Чиншова кам’яниця Станіслава Ставіка була зведена на місці попереднього будинку у 1910–1912 рр. за кресленнями Юзефа Делькевича та проектом фасаду Антонія Ярусєвіча. Пізня сецесія з неокласицистичними елементами декору, вирізняється унікальним розписом плафону другого поверху, що зображає дівчину з гітарою на золотому тлі.
Можна припустити, що поява такого театралізованого розпису викликана тим, що в будинку у 1913–1916 р. мешкали аж три драматичні артисти, літератор та вчитель.
Підлоги вимощені керамічними плитками з геометричним орнаментом умбристого, сірого, білого та чорного відтінків, що створює вишукане поєднання з ілюзійним ефектом об’єму.
_______________

House No. 3 on Novyi Svit Street. The tenement house of Stanisław Stawik was built on the site of a previous building in 1910–1912, based on drawings by Józef Delkiewicz and a façade design by Antoni Jaruszewicz. It represents late Art Nouveau with Neoclassical decorative elements and is distinguished by a unique plafond painting on the second floor depicting a girl with a guitar against a golden background.

It can be assumed that the appearance of such a theatrical painting was influenced by the fact that between 1913 and 1916 the building was home to three dramatic actors, as well as a writer and a teacher.

The floors are paved with ceramic tiles featuring a geometric ornament in umber, grey, white, and black tones, creating a refined composition with an illusion of volume.

08/04/2026

Ірена Сольська (Кароліна Флора Сольська, уроджена Пошвік) - одна з найяскравіших постатей польського модернізму, актриса, режисерка і водночас культурний феномен епохи ар нуво. Її ім’я тісно пов’язане не лише з театром, а й із формуванням нового образу жінки на межі ХІХ-ХХ століть. У час, коли сецесія охоплювала архітектуру, моду, мистецтво і повсякденне життя, Сольська стала живим втіленням цієї естетики - символом стилю, настрою і нової жіночої ідентичності.

Європейська сецесія змінила уявлення про красу. Замість традиційної повноти і статичності прийшла лінійність, рух, декоративність. У моді утвердився образ тендітної, витягнутої жіночої постаті, де головну роль відігравала не форма, а силует - плавна, текуча лінія. Саме цей тип краси ідеально уособлювала Сольська. Вона не відповідала класичним канонам, однак мала сильну харизму і магнетизм, який робив її центром уваги. Її називали «фатальною жінкою», і ця характеристика була не стільки про зовнішність, скільки про силу впливу.

Особливу роль у її біографії відіграв Львів. У 1900-1905 роках вона виступала на сцені Міського театру, де виконувала провідні ролі у п’єсах польських модерністів. Саме у Львові її талант поєднався з атмосферою міста, яке активно переймало нові європейські тенденції. Сольська не лише грала в театрі - вона формувала стиль міського життя. Її одяг, манера поведінки, публічні появи ставали предметом обговорень і наслідування. Вона прагнула впровадити нову віденську моду, з її фантазійними формами, складними капелюшками, витонченими прикрасами у стилі ар нуво. У її образі поєднувалися театральність і щоденність, і це було абсолютно новим явищем.

Її львівське помешкання стало осередком мистецького життя. Тут збиралися письменники, художники, інтелектуали. Простір був оформлений у дусі модерну - з рослинними орнаментами, декоративними предметами, атмосферою витонченості й естетизму. Сольська була не просто учасницею культурного процесу - вона його задавала.

Як муза «Молодої Польщі», вона надихала художників і письменників. Її образ з’являється у портретах Яцека Мальчевського, у літературних творах Станіслава Ігнація Віткевича та Єжи Жулавського. Вона стала тим типом жінки, який шукав модернізм - складним, суперечливим, водночас сильним і вразливим. Її особистість виходила за межі сцени і перетворювалася на культурний символ.

Особливо показовим є цикл «Сильвети» Станіслава Радзіковського, створений у 1910-1911 роках. Це серія графічних листівок, у яких Сольська постає як узагальнений образ жінки сецесії. Вона зображена у профіль, із довгим хвилястим волоссям, у декоративному, майже фантастичному середовищі. Тут важлива не індивідуальна портретна подібність, а лінія, ритм, силует. Радзіковський фактично перетворює її на знак, на орнамент, на візуальну формулу модерну.
___________________________________________

Irena Solska (Karolina Flora Solska, née Poświk) - one of the most striking figures of Polish modernism, an actress, director, and at the same time a cultural phenomenon of the Art Nouveau era. Her name is closely associated not only with theatre, but also with the formation of a new image of womanhood at the turn of the 19th-20th centuries. At a time when Secession embraced architecture, fashion, art, and everyday life, Solska became a living embodiment of this aesthetic - a symbol of style, mood, and a new female identity.

European Secession transformed ideas of beauty. Instead of traditional fullness and static forms, linearity, movement, and decoration came to the fore. Fashion embraced the image of a slender, elongated female figure, where the key element was not form but silhouette - a smooth, flowing line. Solska perfectly embodied this ideal. She did not conform to classical standards of beauty, yet possessed a strong charisma and magnetism that made her the center of attention. She was called a “femme fatale,” and this description referred less to her appearance than to the power of her presence.

Lviv played a special role in her biography. Between 1900 and 1905 she performed on the stage of the Municipal Theatre, where she took on leading roles in plays by Polish modernist playwrights. It was in Lviv that her talent merged with the atmosphere of a city actively absorbing new European trends. Solska was not only acting - she was shaping urban lifestyle. Her clothing, manners, and public appearances became subjects of discussion and imitation. She sought to introduce the new Viennese fashion, with its фантастical forms, elaborate hats, and refined Art Nouveau jewelry. Her image combined theatricality and everyday life, which was entirely new at the time.

Her Lviv apartment became a center of artistic life. Writers, artists, and intellectuals gathered there. The space was designed in the spirit of modernism - with floral ornaments, decorative objects, and an atmosphere of refinement and aestheticism. Solska was not merely a participant in cultural life - she was setting its tone.

As a muse of “Young Poland,” she inspired artists and writers. Her image appears in the portraits of Jacek Malczewski and in the literary works of Stanisław Ignacy Witkiewicz and Jerzy Żuławski. She became the type of woman sought by modernism - complex, contradictory, both strong and vulnerable. Her personality transcended the stage and turned into a cultural symbol.

Particularly revealing is the series “Silhouettes” by Stanisław Radzikowski, created in 1910-1911. This is a set of graphic postcards in which Solska appears as a generalized image of a Secession woman. She is depicted in profile, with long flowing hair, placed within a decorative, almost fantastical environment. What matters here is not individual portrait likeness, but line, rhythm, and silhouette. Radzikowski effectively transforms her into a sign, an ornament, a visual formula of modernism.

03/04/2026

Львів розквітає - у квітах і деталях 🌸
🌸
Lviv is blooming - in flowers and details 🌸

31/03/2026

Весна — і розпускаються квіти не лише надворі, а й у під’їздах львівських кам’яниць. 🌸 Будинок № 13 на вулиці Сербській, зведений у 1911 році будівельною фірмою Адольфа Піллера, є прикладом пізньої сецесії - стриманої, але з витонченими декоративними мотивами. Це типова чиншова кам’яниця — колишній дохідний будинок із крамницями на першому поверсі та квартирами вище. Але її особливість — у деталі на розі: таблиця з гербом Львова і датою 1633, яка вказує на право емфітевзису, тобто давнє спадкове користування землею. Фактично, будинок ХХ століття зберігає пам’ять про юридичні традиції міста ще з XVII століття.

_____________

Spring is here — and flowers are blooming not only outside, but also in the entrances of Lviv’s townhouses. 🌸 Building No. 13 on Serbska Street, constructed in 1911 by the firm of Adolf Piller, is an example of late Art Nouveau — restrained, yet enriched with refined decorative motifs. It is a typical income house, with shops on the ground floor and apartments above.

What makes it special, however, is a detail on the corner: a plaque with the Lviv coat of arms and the date 1633, indicating the right of emphyteusis — a long-standing hereditary land-use right. In fact, a 20th-century building preserves the memory of the city’s legal traditions dating back to the 17th century.