Лубенська районна рада

02/06/2026

Вічна, світла памʼять, царство небесне Герою, який загинув захищаючи свободу та незалежність нашої України!

ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО....

Облітають пелюстки півоній, ніби тихо прощаються із загиблими захисниками. У вічність ідуть вірні сини України, віддаючи життя за мир і майбутнє кожного з нас. Знову наша громада у жалобі.
26 травня 2026 року на Харківському напрямку фронту, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну , її свободу і незалежність, внаслідок вогневого контакту з противником під час виконання бойового завдання загинув наш земляк – командир стрілецького спеціалізованого відділення, стрілецького спеціалізованого взводу роти військової частини, молодший сержант МІРОШНИЧЕНКО ТИМУР РОМАНОВИЧ.
Тимур Романович народився 2 серпня 2004 року в місті Миргород. Там, разом з мамою і сестрою, пройшли його дитячі та юнацькі роки. Закінчив ЗШ№5 міста Миргород. Потім у Миргородському ПТУ-44 здобув професію тракториста-машиніста. Переїхав жити до Лубен. Працював різноробочим у Лубнах та Миргороді. У квітні 2025 року підписав контракт і став на захист Батьківщини у лавах Збройних Сил України. Воював сміливо і самовіддано. За час служби був нагороджений численними відзнаками та нагородами від командування. Двічі був пораненим, але повертався в стрій до побратимів, щоб безжально нищити ворога, визволяти рідну землю від агресора.
Тимур Романович був гордістю своєї родини. Його дії та вчинки стали виявом глибокого патріотизму, мужності та небайдужості до майбутнього своєї країни. Він мав добре серце, вирізнявся щирістю та відповідальністю. Був людиною сталевої волі, спортивно загартованим, витривалим, сильним духом. Понад усе воїн хотів повернутися додому з перемогою. Обійняти рідних і дорогих його серцю людей. Про це говорив у коротких телефонних дзвінках додому з передової, адже можливості прийти у відпустку не мав: воював у найгарячіших точках Харківського напрямку. Був відданий військовій справі, професійно виконував усі поставлені завдання. Командування відгукується про воїна якнайкраще. Побратими згадують його як гарного товариша та мужнього захисника.
Висловлюємо глибокі співчуття родині героя: мамі, вітчиму, сестрі, брату, бабусі, усім друзям і знайомим захисника. Поділяємо з вами це непоправне горе. Україна втратила ще одного вірного сина. Ще одне молоде життя безжально забрала війна. Ми пам’ятатимемо жертовність молодого воїна. Світла пам’ять тобі, Герою. Царство Небесне і вічний спокій.
Прощання з МІРОШНИЧЕНКОМ Тимуром Романовичем відбудеться 3 червня о 12 годині на Володимирському майдані в Лубнах.

02/06/2026

Оголошено конкурс на здобуття літературно - мистецької премії імені Василя Симоненка

Журі по розгляду матеріалів на здобуття літературно - мистецької премії імені Василя Симоненка повідомляє, що розпочато прийом літературно – мистецьких творів на здобуття названої премії. Прийом робіт на конкурс триватиме до 1 грудня 2026 року.

Засновником літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка (далі – Премія) є Лубенська районна рада, співзасновником – Новооржицька селищна рада.

Премія присуджується громадянам України – письменникам, літераторам, науковцям, працівникам освіти і культури, журналістам, митцям за кращі літературно-мистецькі твори, які утверджують ідеали гуманізму, духовні цінності українського народу, відстоюють права людини і є вагомим внеском у соціально-культурне відродження Української держави.

Визначення лауреатів Премії проводиться за номінаціями:
література;
журналістика;
мистецтво.

Літературно-мистецькі твори, пропоновані авторами на відзначення Премією подаються до виконавчого апарату Лубенської районної ради до 1 грудня поточного року.
У листі-клопотанні обов’язково зазначаються прізвище, ім’я, по батькові авторів, назва, зміст праці, час її створення, місце публікації чи оприлюднення. До листа–клопотання додаються копії творів на електронних носіях.

Засідання журі по розгляду матеріалів на здобуття Премії проводиться після завершення їх подання (після 1 грудня щорічно).

Після розгляду пропонованих літературно-мистецьких творів, журі приймається рішення про присудження премій, яке публікується в засобах масової інформації до дня народження поета – 8 січня наступного року.

Журі визначає переможців відкритим або таємним голосуванням (по кожній номінації окремо) простою більшістю голосів присутніх членів журі. Засідання є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини складу журі.
На підставі рішення журі голова районної ради видає розпорядження про присудження Премії.

Премії вручаються переможцям під час урочистостей, що традиційно проводяться у музеї Василя Симоненка у Тарандинцівській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Лауреати Премії нагороджуються дипломами та отримують видання творів Василя Симоненка «Спадщина», а також грошову винагороду в розмірі не менше 5000 (п’ять тисяч) гривень у кожній номінації.

Фінансування Премії проводиться за рахунок коштів районного бюджету, бюджету Новооржицької селищної ради та інших коштів, не заборонених законодавством України (за погодженням журі).

Усі необхідні пропозиції й матеріали подавати чи надсилати на адресу:
Лубенська районна рада, пл. академіка Олексія Бекетова, 19, м.Лубни, Полтавська область, 37500, e-mail: [email protected], тел.. для довідок (05361)74498

Запрошуємо до участі в конкурсі!

Тетяна КАЧАНЕНКО, голова журі.

29/05/2026

29/05/2026

Вічна, світла памʼять, царство небесне Герою, який загинув захищаючи свободу та незалежність нашої України!

🕯️🖤 БОЛЕМ ОЗВАВСЯ КОЖЕН ДЕНЬ НЕВІДОМОСТІ: ЧЕРЕЗ ДЕВ’ЯТЬ МІСЯЦІВ ПІСЛЯ ЗАГИБЕЛІ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ГЕРОЙ РУСЛАН ЗОЗУЛЯ
Повномасштабна війна щодня залишає криваві рани на українській землі, забираючи найкращих синів і дочок нашого народу. Для багатьох родин час зупинився у страшній невідомості – між надією та болем, між молитвами про диво і страхом почути найтяжчу звістку. Місяці очікування, пошуків і безсонних ночей стали нестерпним випробуванням для рідних Захисників, які зникли безвісти під час виконання бойових завдань.

У неділю, 24 травня 2026 року, родина Руслана Івановича Зозулі отримала офіційне сповіщення про визнання військовослужбовця загиблим. Особу Героя вдалося встановити за результатами ДНК-експертизи. Понад дев’ять місяців невідомості обірвалися страшною звісткою, яка назавжди закарбувала біль утрати у серцях близьких, побратимів і всієї Хорольської громади.

Старший сержант, старший кулеметник 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 1 роти ОП (на бронетранспортерах) батальйону ОП 18 Слов’янської бригади у складі 2 корпусу НГУ «Хартія» тривалий час перебував у статусі безвісти зниклого за особливих обставин. 12 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Часів Яр Бахмутського р-ну Донецької обл., внаслідок скиду з ворожого безпілотного літального апарата невідомого типу, вірний Військовій присязі, незламний у своєму служінні Українському народові, проявивши стійкість, мужність і самопожертву, старший сержант Руслан Зозуля зник безвісти.

До останнього подиху він залишався відданим Захисником України, мужньо боронячи рідну землю від російського агресора. Його подвиг назавжди закарбований у пам’яті побратимів, земляків та всіх, хто схиляє голову перед жертовністю українських Воїнів. Тіло військовослужбовця було ідентифіковано відповідно до висновку експерта Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи від 28 квітня 2026 року після проведення молекулярно-генетичного порівняльного аналізу. Страшна звістка, підтверджена результатами ДНК-експертизи, стала незагоєною раною для рідних, близьких і всієї громади, яка втратила ще одного свого Героя.

Хорольська громада схиляє голови у глибокій жалобі, розділяючи невимовний біль непоправної втрати. У скорботі залишилися: мама – Катерина Григорівна Зозуля, дружина – Тетяна Іванівна Зозуля, діти – Євгеній (2004 р.н.), Альона (2016 р.н.) та Ярослав (2019 р.н.), сестра – Тетяна Вікторівна Одинець, зять – Анатолій Миколайович Одинець (наразі проходить військову службу в ЗСУ), брат – Максим Вікторович Мусіюк, невістка – Галина Петрівна Стеценко, племінники – Аліна Анатоліївна Одинець та Мар’яна Вікторівна Мусіюк, друзі, куми, колеги, односельці, бойові побратими – усі, для кого він був дорогою, рідною, близькою людиною.

❗️❗️❗️ Увага!!! Траурна церемонія прощання з Героєм Русланом Івановичем Зозулею відбудеться у вівторок, 2 червня 2026 року об 11:00 годині на площі скорботи біля пам’ятника Тарасові Шевченкові, а чин поховання – на кладовищі в с.Бовбасівка Вишняківського старостату.

День поховання Героя Руслана Івановича Зозулі оголошено днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. У цей день просимо приспустити Державні Прапори України, утриматися від розважальних заходів і вшанувати пам’ять полеглого Захисника хвилиною мовчання.

Крається серце від невимовного болю й гіркого усвідомлення того, що найкращі сини України, її незламні Воїни, кладуть на жертовний вівтар екзистенціальної українсько-московської війни найдорожче – власне життя. Вони йдуть у вічність заради нашої свободи, заради права кожного українця жити під мирним небом, чути дитячий сміх, зустрічати світанки на рідній землі та вірити у майбутнє своїх нащадків. Схиляючи голови у скорботі, ми даємо мовчазну, але непорушну обітницю – пам’ятати кожного полеглого Героя, свято шанувати їхню непомірну жертовність і берегти правду про їхній подвиг у своїх серцях та в серцях прийдешніх поколінь.

Вічна пам’ять, слава і шана Герою Руслану! Назавжди з честю!🇺🇦

29/05/2026

Щиро вітаємо всіх школярів, випускників, вчителів та батьків зі святом Останнього дзвоника!

Цей день сповнений особливих емоцій, теплих спогадів, щирих посмішок і надій на щасливе майбутнє. Для когось це початок довгоочікуваних канікул, а для випускників - старт нового життєвого шляху.

Нехай у серці назавжди залишаться найкращі шкільні миті, вірні друзі, мудрі наставники та світлі мрії. Бажаємо всім миру, добра, натхнення, успіхів і здійснення найзаповітніших бажань!

Щасливого літа та нових перемог!

Голова Лубенської районної ради
Тетяна Качаненко,
депутати районної ради.

28/05/2026

28 травня свій День народження відзначає Орошан Тетяна Анатоліївна - депутат Лубенської районної ради 8 скликання!

Шановна Тетяно Анатоліївно!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого Дня народження!
Бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, родинного тепла, добробуту та душевної гармонії. Нехай життя буде сповнене любов’ю рідних, підтримкою друзів, повагою колег і вдячністю людей.

Хай кожен день дарує радість, натхнення, нові звершення та приємні події, а всі починання супроводжуються успіхом і впевненістю у власних силах.

Нехай здійснюються найзаповітніші мрії, доля щедро дарує щасливі миті, а поруч завжди будуть щирі люди, які підтримують, надихають і додають сил.

Бажаємо Вам невичерпної енергії, життєвої мудрості, оптимізму, миру, благополуччя та нових професійних здобутків.

Хай у Вашому домі завжди панують злагода, радість і добро, а серце зігрівають любов і вдячність близьких людей.

З повагою,
голова районної ради Тетяна КАЧАНЕНКО,
депутатський корпус

27/05/2026

Вічна, світла памʼять, царство небесне Герою, який загинув захищаючи свободу та незалежність нашої України!

ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО....

Гірка весна в Україні. Не весняним цвітом і пахощами, а горем і сльозами йде вона містами й селами рідного краю. Знову горе на Лубенщині.
20 травня 2026 року у ході бойових дій на Покровському напрямку фронту у Донецькій області під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, захисту Батьківщини загинув наш земляк - водій-електрик взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини, старший солдат БАЗИЛЕВИЧ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ.
Олександр Володимирович народився 15 березня 1987 року у Лубнах. Тут минуло його дитинство. Закінчив загальноосвітню школу №1, навчався у Лубенському лісотехнічному коледжі. Після строкової служби у лавах Збройних Сил України повернувся до рідного міста.
Не боявся жодної роботи. Вмів спілкуватися з людьми, був товариським і комунікабельним. Працював у різних організаціях у Лубнах, у Києві, в Полтаві. Добре знався на сучасній техніці, тож, разом з друзями працювали у сервісному центрі «НАВИКАРТ». Допомагали людям вирішувати проблеми з телефонами, комп’ютерами, принтерами.
Повномасштабна війна круто змінила життя. Хоч мав проблеми зі здоров’ям, та домігся і вирушив захищати свою країну від ворога. З 2023 року боронив нашу землю від ворога. Служив чесно, мав військові відзнаки й подяки від командування. Був надзвичайно відповідальним і відданим своїм побратимам. Військове братерство було для нього на першому місці.
На жаль, ворог не дав здійснитися всім планам і мріям Олександра. Він віддав своє молоде життя за мир і свободу, залишивши у горі й скорботі дружину та маму. Наші щирі співчуття всім рідним та друзям воїна.
Спочивай з миром, земляче - справжній Воїн і Захисник! Вічна і світла пам’ять та Царство Небесне!
Прощання з БАЗИЛЕВИЧЕМ Олександром Володимировичем відбудеться 28 травня о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.

27/05/2026

Вічна, світла памʼять, царство небесне Герою, який загинув захищаючи свободу та незалежність нашої України!

🕯️🖤 У ВІЧНІСТЬ КРІЗЬ ПОЛУМʼЯ ВІЙНИ: ГЕРОЇЧНО ЗАГИНУВ ВОЇН СПЕЦПРИЗНАЧЕННЯ З МІСТА ХОРОЛА СЕРГІЙ ШЕВЧЕНКО
Коли весь світ навколо розквітає буйним цвітом, у ці прекрасні, наче огорнуті теплим сонцем весняні дні, Хорольську громаду сколихнула крижана, чорна, невимовно болюча звістка. Війна поглинає у свій чорний морок всі барви природи й усього живого. Вона безжально і підступно забрала життя нашого земляка, мужнього Захисника України – Сергія Андрійовича Шевченка.

Старший солдат, оператор групи спеціального призначення роти спеціального призначення загону спеціальних операцій 8 окремого полку Сил спеціальних операцій імені Князя Ізяслава Мстиславича ЗСУ, залишаючись відданим Військовій присязі на вірність Українському народові, загинув у бою за Україну 24 травня 2026 року в Краматорському районі Донецької області.

Жодні слова не зможуть загоїти рану в серцях тих, хто знав і любив Сергія. Уся Хорольська громада схиляє голови у глибокій скорботі та висловлює найщиріші співчуття великій і люблячій родині Героя: мамі – Любові Іванівні Шевченко, батькові – Андрію Степановичу Шевченку, братові – Володимиру Андрійовичу Шевченку, невістці – Яні Олександрівні Шевченко, маленькій племінниці Поліні, бабусі – Зінаїді Трохимівні Сурмач, тіткам – Валентині Іванівні Решті, Наталії Іванівні Клименко, Надії Миколаївні Черкун та їхнім родинам, хресним батькам – Григорію Борисовичу Решті та Ларисі Павлівні Сидоренко, усім рідним, близьким, вірним друзям, однокласникам, колегам та бойовим побратимам, які втратили надійне плече.

❗️Увага!!! Траурна церемонія прощання з Героєм Сергієм Андрійовичем Шевченком відбудеться у пʼятницю, 29 травня 2026 року об 11:00 годині на площі скорботи біля пам’ятника Тарасові Шевченкові, а чин поховання – на Алеї Слави центрального міського кладовища. День поховання Героя Сергія оголошено днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади відповідно до розпорядження міського голови. У цей день просимо приспустити Державні Прапори України, утриматися від розважальних заходів і вшанувати пам’ять полеглого Захисника хвилиною мовчання.

Хто вмирає за волю – не вмирає ніколи…
Мужній Воїн з титановим характером і чоловічою честю віддав за нас найдорожче – своє молоде життя. Наш обов’язок – пам'ятати, якою ціною дається кожен мирний ранок і завдяки кому не змінюється звичний уклад життя. Світла, благословенна пам'ять Сергію Андрійовичу. Царство Небесне нашому Воїну Світла серед численного Воїнства Лицарів-захисників.

Честь і шана Герою Сергію Андрійовичу!🇺🇦

26/05/2026

Вічна, світла памʼять, царство небесне Герою, який загинув захищаючи свободу та незалежність нашої України!

Трагічна звістка знову надійшла до Пирятинської громади. 23 травня під час виконання обов’язків військової служби поблизу населеного пункту Гоптівка Харківського району помер військовослужбовець Олександр Чорноморченко.

Народився 14 листопада 1982 року у Києві. Протягом тривалого часу проживав у Пирятині. Працював охоронником у Києві.
З 18 жовтня 2023 року став на захист України від російських окупантів. Захищав Україну на Харківському напрямку. У лютому 2024 року під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухову травму та осколкове поранення. Після лікування знову повернувся на службу.

У Захисника залишилися батьки, сестри, племінники.

Церемонія прощання відбудеться у середу, 27 травня:
о 10:00 – за адресою: м.Пирятин, вул.Прилуцька (колишня Суворова), 85;
об 11:00 траурний мітинг відбудеться на площі перед адмінбудівлею міської ради.

Шановні пирятинці! Долучіться до церемонії прощання, аби гідно провести в останню дорогу Захисника!