Музей Голодомору I Holodomor Museum

Музей Голодомору I Holodomor Museum Національний музей Голодомору-геноциду є першим і єдиним національним музеєм, що висвітлює геноцид 1932-1933 років та вшановує пам'ять його жертв
(1)

Слово «Голодомор» – це власна назва геноциду української нації, вчиненого у 1932 – 1933 роках. Голодомор був результатом зумисної політики комуністичного тоталітарного режиму щодо української нації. Радянська тоталітарна система створила для українців такі життєві умови, що призвели до фізичного винищення мільйонів. Було насильно вилучено усе продовольство, села і цілі райони заблоковано, а українцям заборонено виїзд за межі охопленої голодом України, супроти незгодних застосовано криваві репресії.

📣Друзі, маємо важливе повідомлення!Ми оновлюємося — і наші контакти також 🙌🏻Відтепер для зв’язку з Музеєм просимо викори...
18/09/2026

📣Друзі, маємо важливе повідомлення!

Ми оновлюємося — і наші контакти також 🙌🏻
Відтепер для зв’язку з Музеєм просимо використовувати нові електронні адреси.

🔹Офіційна пошта Музею: [email protected]
🔹Для ЗМІ: [email protected]
🔹Щоб замовити екскурсію/освітню активність: [email protected]

Збережіть їх, будь ласка, щоб ми й надалі залишалися на зв’язку.

Принагідно нагадуємо, що оновилася і наша фізична адреса. Вулиця, на якій розташований Музей, змінила назву, тож тепер шукайте нас тут:

📍 вул. Івана Мазепи, 15-А, Київ

Попри всі зміни, ми незмінно залишаємося на зв’язку — і чекаємо на вас ❤️

🌞🚗Навіть погода сприяє нашій експедиції: багато сонця і тепла. І це дозволяє нам записувати свідків просто неба, додаючи...
17/09/2026

🌞🚗Навіть погода сприяє нашій експедиції: багато сонця і тепла. І це дозволяє нам записувати свідків просто неба, додаючи барв осені в загалом доволі сумні історії їхнього минулого. Минулий тиждень експедиції пройшов на Житомирщині. Тут колеги зафіксували свідчення 28 очевидців масового штучного голоду 1946–1947 років.

Зворушливу історію про врятовані сережки в часи Голодомору розповіла Лідія Федорівна Бало, 1939 р.н., з Озерного. Вона дотепер носить цю родинну реліквію, яка передавалась із покоління в покоління.

«Це сережки ще моєї прапрабабушки. І коли прийшли розкуркулювати, то моя бабуся, мама моєї мами, наділа багато хусток на голову. І коли хотіли ці хустки зняти, вона почала кричати, діти теж. І хтось сказав: «Та не потрібно, нехай. Нащо ти однімаєш ці хустки…» І так залишилися сережки… А все позабирали. Даже ніякого горнятка зерна чи каші – нічого не залишили. Забрали їхню клуню, коней, корову — забрали все. Виселили з хати майже голими. Ото шо було на них. Дєдушка і прабабушка померли в концлагері. Забрали їх на Смолянку [місцевість у Житомирі] і там закатували. І не дали даже похоронити…»

Левко Федорович Загородній, 1939 р.н., який народився в с. Колодяжне, поділився спогадом про шкільні роки. Його, як найкращого учня в класі, у 1946 році школа преміювала… відром гнилої картоплі, чому він був дуже радий. А наступного року школа двом кращим учням, серед яких був і пан Левко, замовила калоші з камери у місцевого майстра. Бо батьки не могли купити взуття, через це він пропускав школу, хоча був дуже здібний до навчання.

Про історію виживання своєї родини розповів Валентин Іванович Мартинчук, 1937 р.н., з с. Царівка Коростишівського району. Його брат був гончарем. А в 1946–1947 роках накладали дуже великий патент на ремісників, який він не міг виплачувати. Та й нікому з майстрів це було не під силу. Вони ховалися в лісах, облаштовували собі печі й робили глиняні горщики. А тоді возили продавати в західні області. Завдяки цьому врятувалися від голоду у 1946–1947 рр.

Крім запису свідчень наші колеги зафіксували три місця масового поховання, відзняли пам’ятники жертвам Голодомору, а в селі Межирічка – пам’ятний знак розкуркуленим, ймовірно, єдиний в Україні.

Наша експедиція триває в межах проєкту «Підтримка Національного музею Голодомору-геноциду в Україні», який реалізує Cowater International у партнерстві з Canada-Ukraine Foundation, за фінансування Canada’s International Development – Global Affairs Canada. А ще ця надважлива поїздка стала можливою завдяки підтримці мережі АЗК OKKO.

Цього тижня наші колеги працюють в іншій області. Деталі – згодом...

Сьогодні, 16 вересня, Музей Голодомору відвідав Недім Яхіч, радник Меморіального центру Сребрениці Srebrenica Memorial C...
16/09/2026

Сьогодні, 16 вересня, Музей Голодомору відвідав Недім Яхіч, радник Меморіального центру Сребрениці Srebrenica Memorial Center.

Пан Яхіч у ці дні перебуває з робочим візитом у Києві, мета якого — налагодження та розширення інституційних зв’язків між Боснією і Герцеговиною та Україною задля подальшої співпраці й обміну досвідом. Його супроводжує Катерина Кириченко, аспірантка кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Києво-Могилянська академія». Разом вони проводять низку зустрічей із представниками ключових державних установ, меморіальних і правозахисних організацій та медіа.

З гостями зустрівся керівник відділу досліджень геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, доктор філософії в галузі історії Михайло Костів. Він показав територію нашого меморіального комплексу, Залу пам’яті та поділився особливостями роботи Музею. А також розповів Недіму Яхічу про окремі правові аспекти злочину Голодомору-геноциду.
Гості вшанували жертв Голодомору, запаливши свічку в Залі пам'яті Музею.

Недім Яхіч зазначив, що для його установи цікавий досвід Музею Голодомору в контексті роботи з архівними матеріалами, проведення інформаційних кампаній як для внутрішньої, так і для міжнародної аудиторій.

Під час зустрічі досягнуто домовленостей щодо можливостей подальшої співпраці з дослідження геноцидів та збереження пам’яті про трагічні події, які пережили наші народи.

Меморіальний центр Сребрениці є головною установою в Боснії та Герцеговині, що створена за метою вшанування пам'яті жертв геноциду 1995 року, збереження свідчень тих, хто вижив, та сприяння поширенню знань про геноцид і війну в Боснії та Герцеговині. Відкритий 20 вересня 2003 року. На території меморіалу розташоване кладовище жертв геноциду, переважно боснійських мусульман.

‼️ Звернення щодо гуманітарної ситуації в тимчасово окупованих Олешках та прилеглих громадах Херсонської області16 верес...
16/09/2026

‼️ Звернення щодо гуманітарної ситуації в тимчасово окупованих Олешках та прилеглих громадах Херсонської області
16 вересня 2026 року

Національний музей Голодомору-геноциду звертає увагу міжнародної спільноти на гуманітарну ситуацію, яка склалася в місті #Олешки та навколишніх населених пунктах Херсонської області, тимчасово окупованих Російською Федерацією

Лівобережжя Херсонщини перебуває під російською окупацією з перших днів повномасштабного вторгнення — вже понад чотири з половиною роки. У червні 2023 року регіон пережив техногенну катастрофу внаслідок навмисного підриву російськими військами дамби Каховської ГЕС, що спричинило масштабне затоплення житлової забудови. Хоча окупаційна адміністрація визнала лише 59 загиблих, реальна кількість жертв затопленнях тільки в Олешках могла сягати сотень осіб.

Відповідно до офіційної заяви Міністерства закордонних справ України від 6 травня 2026 року, населення Олешківської громади скоротилося з 40 000 до близько 6 000 осіб, у самому місті Олешки — з 24 000 до близько 2 000. Критична інфраструктура міста зруйнована, електро- та газопостачання відсутні, а цивільні, які намагаються дістати харчі або залишити місто, стають об'єктами атак із застосуванням FPV-дронів. Ці дані підтверджені й незалежним джерелом: за повідомленням моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (HRMMU) від 25 червня 2026 року, в 2026 році в Олешках та Голій Пристані задокументовано щонайменше 29 загиблих і 54 поранених цивільних осіб, здебільшого внаслідок атак дронів.

Однією з ключових проблем є голод на цих територіях. Ситуація різко погіршилася з осені 2025 року через відсутність опалення та фактичне припинення постачання харчових продуктів. За свідченням очільниці Олешківської міської військової адміністрації Тетяни Гасаненко, а також журналістів і волонтерів, які моніторять ситуацію, місцеві мешканці були змушені вживати в їжу фазанів, голубів та продовольчі сурогати.

12 серпня 2026 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що українська сторона виконала всі необхідні підготовчі умови для евакуації цивільного населення з Олешок та прилеглих населених пунктів, однак російська сторона продовжує перешкоджати виїзду людей.

‼️Ми звертаємо увагу міжнародної спільноти на ці факти як інституція, що досліджує історію Голодомору-геноциду, одним із механізмів якого було навмисне позбавлення населення їжі. Ми вважаємо своїм професійним обов'язком привернути увагу до фактів тривалої блокади цивільного населення, відсутності доступу до їжі, води та медичної допомоги, а також системного перешкоджання його евакуації.

У зв'язку з цим Національний музей Голодомору-геноциду звертається до:

🔸Міжнародного комітету Червоного Хреста — з проханням докласти додаткових зусиль для забезпечення гуманітарного доступу до цивільного населення Олешківської громади та сприяння його безпечній евакуації відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.

🔸Партнерських музеїв та меморіальних інституцій, які працюють з історією геноцидів, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, — із проханням поширити інформацію про ситуацію в Олешках та прилеглих громадах серед своєї аудиторії та фахової спільноти.

Ми переконані, що замовчування фактів масової гуманітарної кризи є неприпустимим, і закликаємо міжнародну спільноту не залишати ситуацію в Олешках поза увагою.

©️Національний музей Голодомору-геноциду

Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine
United Nations in Ukraine
International Committee of the Red Cross
Міжнародний Комітет Червоного Хреста в Україні
Platform of European Memory and Conscience
______________________________

Див. інформацію про ситуацію в Олешках та на прилеглих територіях англійською мовою:

🔗Rzheutska L. Hunger in Oleshky: Ukraine asks for evacuation. DW. 2026. 06 June.
https://www.dw.com/en/hunger-in-oleshky-ukraine-asks-for-evacuation/a-77395744

🔗Statement by the MFA of Ukraine on the Critical Humanitarian Situation in Occupied Areas of the Kherson Region. Ministry of Foreign Affairs of Ukraine. 2026. 06 May. https://un.mfa.gov.ua/en/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-kritichnoyi-gumanitarnoyi-situaciyi-v-okremih-gromadah-timchasovo-okupovanoyi-chastini-hersonskoyi-oblasti-ukrayini

🔗Thousands trapped in southern Ukraine struggle to survive. United Nations. 2026. 25 June. https://news.un.org/en/story/2026/06/1167809

💔14 вересня не стало Галини Яблонської — легенди української театральної сцени. Їй було 98 років.🎭Галина Гілярівна — нар...
15/09/2026

💔14 вересня не стало Галини Яблонської — легенди української театральної сцени. Їй було 98 років.

🎭Галина Гілярівна — народна артистка України, акторка Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, лауреатка численних мистецьких відзнак. За десятки років творчої діяльності вона зіграла сотні ролей, залишивши помітний слід в історії українського театру. Її багаторічне служіння сцені було відзначене Національним реєстром рекордів України — за найтриваліший період виступів на театральній сцені.

Народжена 1928 року, Галина Яблонська належала до покоління українців, чиє дитинство припало на роки Голодомору. У 2020 році вона побувала в Музеї Голодомору та поділилася спогадами про пережите.

⏪️«1933 рік, мені 5 років було. Батьки мене відвезли на літо до дідуся і бабусі, які на той час жили в райцентрі Вінницької області – в Бершаді. Дідусь працював агрономом, і це нам допомагало виживати. Звичайно, я тоді нічого не знала про цю трагедію. Єдине, що було для мене дуже прикрим, – бабуся не випускала на вулицю. «Ні за яких обставин, – вона казала, – ти не маєш виходити, навіть на ґанок, будеш тільки в квартирі».

Була в нас собачка Жужутка і вона народила трьох цуценяток. Я весь час проводила з ними. Жужутка завжди відчувала, коли дідусь повертався з роботи. Вона підбігала до людей, махала хвостом, скавчала, дивилась на бабусю – просила її випустити, а бабуся випускала і вона бігла, вискакувала до дідуся на бричку і вони разом поверталися.

Одного разу Жужутка, як завжди, підбігла до дверей, попросилася, щоб бабуся її виступила… Потім повертається дідусь, каже: «А чого Жужутка мене не зустріла?». Ми захвилювалися, бабуся і дідусь виходили на вулицю, кликали її – нема. Нема один день, другий… А потім я почула, як дідусь і бабуся розмовляли між собою, що хтось, мабуть, з’їв нашу Жужутку. Мене охопив такий відчай, такий страх… Одного разу я пішла її шукати. Попри заборону вийшла з дому. Що мене вразило – нікого, ніде. Райцентр, порожньо, ні людей, ні собаки ніякої, ні кішки… І оця тиша… Цей період врізався мені в душу саме оцим страхом якоїсь небезпеки і жаху».

🕯️Світла пам’ять Галині Гілярівні та щирі співчуття її рідним, близьким і колегам.

💔Сумна звістка із Португалії – у віці 56 років завершилося земне життя Павла Садохи, Голови Спілка Українців у Португалі...
14/09/2026

💔Сумна звістка із Португалії – у віці 56 років завершилося земне життя Павла Садохи, Голови Спілка Українців у Португалії, Українці Португалії, Ucranianos em Portugal, Віцепрезидента Світового Конґресу Українців у Південній Європі, громадського діяча та волонтера.

Павло Садоха народився у Львові, та в 2001 році доля привела його до Португалії, де він активно включився в життя української громади. Пізніше став членом Спілки українців Португалії, яку згодом очолив. Був ініціатором й організатором багатьох акцій, проєктів і задумів, покликаних просувати і захищати українську культуру, історію та ідентичність в Європі.

Павло Садоха відстоював питання визнання Голодомору геноцидом українського народу та докладав сил для поширення знань про цей злочин комуністичного режиму, ініціював встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку в Лісабоні, сприяв діяльності українських суботніх шкіл. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну активно включився в процес підтримки України та українців, захищав інтереси своєї Батьківщини перед урядовцями, на публічних майданчиках і акціях, залучав допомогу для українського війська.

Музей Голодомору плідно співпрацював із паном Павлом з 2019 року, в тому числі над перекладами матеріалів про Голодомор португальською мовою. Лише ось, на початку літа, ми завершили спільну роботу з перекладу видання “Голодомор: основні факти”, завдяки чому тепер маємо цю брошуру для поширення португальською мовою. Павло Садоха завжди охоче відгукувався та долучався до важливих ініціатив, особливо тоді, коли вони потребували його підтримки та безпосередньої участі. Сердечно вдячні йому за небайдужість та з теплом згадуємо його внесок.

Ми глибоко засмучені цією передчасною втратою. Щиро співчуваємо родині, друзям та українській громаді в Португалії, поділяємо їхній біль. Це велика втрата для всієї України та українства.

🕯️Ідуть за межу найкращі… Світла пам’ять Павлу Садосі…

🌐Друзі, інформуємо про ще одне важливе оновлення, що відбулося разом зі зміною нашої айдентики. Це сайт Музею Голодомору...
14/09/2026

🌐Друзі, інформуємо про ще одне важливе оновлення, що відбулося разом зі зміною нашої айдентики. Це сайт Музею Голодомору!

Ми оновили його, щоб зробити ще зручнішим, сучаснішим і відкритішим для всіх, хто цікавиться історією Голодомору-геноциду українців. Сайт доступний українською та англійською мовами.

Завдяки новій структурі, покращеній мобільній адаптивності ви легко зможете знаходити інформацію про діяльність Музею, наші виставки та події, наукові дослідження й публікації, історичні матеріали та свідчення очевидців. Це простір, де можна більше дізнатися про Голодомор, його жертв і тих, хто зберігає пам’ять про злочин, та як до цього можете долучитися ви (передати родинні історії, прізвища загиблих, фото або артефакти).

Ми намагалися зробити сайт максимально функціональним та таким, що відповідає запитам сьогодення. Водночас ми продовжуємо працювати над ним: вичитуємо й уточнюємо матеріали, доповнюємо окремі розділи та поступово вдосконалюємо його наповнення.

Над розробкою онлайн-ресурсу працювала креативна агенція Digital Kit Agency.

Оновлення відбулося в межах проєкту «Підтримка Національного музею Голодомору-геноциду в Україні», який реалізує Cowater International у партнерстві з Canada-Ukraine Foundation, за фінансування Canada’s International Development – Global Affairs Canada.

🔗Запрошуємо відвідати новий сайт Музею Голодомору: https://holodomormuseum.org.ua/!

📅11 вересня 1993 року на Зажур-горі поблизу Лубен відкрили Курган Скорботи — один із перших в Україні великих меморіалів...
11/09/2026

📅11 вересня 1993 року на Зажур-горі поблизу Лубен відкрили Курган Скорботи — один із перших в Україні великих меморіалів жертвам Голодомору 1932–1933 років.
Ідея його створення виникла ще на початку 1990-х — у час, коли після десятиліть радянського замовчування українці повертали собі пам’ять про Голодомор.

Місцем для майбутнього меморіалу обрали Зажур-гору біля Мгарського монастиря, що на Лубенщині. У 1990 році сюди звозили землю з різних регіонів України, районів Полтавщини та сіл Лубенщини. Тоді ж на кургані встановили й освятили хрест. Через три роки тут постав великий Дзвін Скорботи, увінчаний хрестом. До нього прикріпили 30 малих дзвонів.

На Великому Дзвоні викарбували слова: «Коли відходить одна людина — з нею вмирає світ. Коли ж мільйони йдуть у прірву — тоді вмирає ціла галактика». За меморіальними символами стояли долі тисяч людей, які загинули від голоду. А також тих, кому вдалося вижити й через десятиліття розповісти про пережите.

Одна з них — Одарка Василенко із села Терни на Лубенщині. На початку Голодомору вона була дитиною. Її батько помер ще 1929 року, тож мати залишилася сама з чотирма дітьми. У своїх спогадах Одарка Василенко розповідала:

💬«А тут почався той Голодомор. Приходили до нашого села якісь люди і забирали всі харчі: не жаліючи навіть тих родин, в яких були немовлята. А в мене не забрали нічого, бо не було вже чого брати. Дуже ж таки багато людей померло, навіть йдучи по вулиці. Тоді ховали не кожного окремо, а всіх в одну яму, навіть без труни, лише накривали полотном і закопували. Того року померла і моя бабуся».

Це — спогад з книги «Курган Скорботи» (упорядники Янко Д.Г, Козюра І.В., Козюра В.М.), де зібрані також відомості про кількість померлих у населених пунктах Лубенщини. У Вищебулатській сільраді зафіксовано 405 загиблих, у Мацковецькій — 469, у Михнівській — 484. Та навіть ці цифри не відображають повного масштабу трагедії: упорядники наголошували, що відомості були зібрані далеко не в усіх селах.

Курган Скорботи постав у час, коли про Голодомор нарешті починали говорити вголос. Коли свідчення людей, які десятиліттями носили пережите в собі, ставали частиною повернутої історичної пам’яті. Сьогодні, у річницю відкриття меморіалу, згадуємо тих, на чию пам’ять звучить його Дзвін Скорботи.

У понеділок, 7 вересня, з нагоди візиту в Україну голови Українського культурного товариства «Просвіта» в Аргентинській ...
10/09/2026

У понеділок, 7 вересня, з нагоди візиту в Україну голови Українського культурного товариства «Просвіта» в Аргентинській Республіці Хорхе Данилишина в Музеї Голодомору відбувся захід, присвячений історії створення картини «Рік 1933» українського художника Віктора Цимбала.

Зустріч відбулася за участю Президента України у 2005– 2010 роках та голови Наглядової ради Музею Голодомору Віктора Ющенка Віктор Ющенко. Модерував захід відомий український дипломат, очільник Дипломатичної академії України Ігор Осташ. Також ми раді були вітати на цьому заході представників посольств – Надзвичайного і Повноважного Посла Бразилії в Україні Рафаеля де Мелло Відала та Надзвичайного і Повноважного Посла Індонезії в Україні Аріфа Мухаммеда Басалама, керівників провідних українських вишів, студентів Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС та Малої дипломатичної академії.

Генеральна директорка Музею Голодомору Леся Гасиджак розповіла, що картина «Рік 1933» стала надбанням нашої колекції шість років тому. За цей час було здійснено реставрацію та дослідження твору – вивчено історію створення картини та життєвий шлях її автора науковим співробітником музею, к.і.н. Андрієм Іванцем Andriy Ivanets. Це дослідження видане, його можна придбати в музеї. Примірники видання «“Рік 1933” Віктора Цимбала – живописний першотвір про Голодомор», а також «Голодомор: основні факти» музей презентував почесним гостям, аби представники дипломатичного корпусу могли більше дізнатися про історію створення картини та його автора.

Ця зустріч – чудова нагода поповнити наші знання про цей знаковий твір, який увійшов до Державного реєстру національного культурного надбання. Адже родина пана Данилишина особисто знала митця – його батько дружив із Віктором Цимбалом.

Представила гостя присутнім пані Елена Летісія Мікусінскі, Надзвичайний і Повноважний Посол Аргентинської Республіки в Україні. Юрій (Хорхе) Данилишин – аргентинський архітектор українського походження та відомий громадський діяч, дослідник і популяризатор української культурної та історичної спадщини в Аргентині. Його родина тісно пов’язана з історією українського громадського руху в країні: батько, Михайло Данилишин, був визначним діячем української громади Аргентини, а мати, Розалія Данилишин, активно працювала в Українському культурному товаристві «Просвіта».

У 1980-х роках пан Юрій увійшов до Управи Українського культурного товариства «Просвіта» в Аргентині. У 1995 році вперше був обраний Головою Управи Товариства. Відтоді тричі очолював «Просвіту» і продовжує керувати організацією сьогодні. У 2007–2008 та 2010–2014 роках очолював Головну раду Української Центральної Репрезентації в Аргентинській Республіці, а у 2008–2010 роках був секретарем її Управи. Представляє українські громади Південної Америки у Світовому Конґресі Українців.

Під час свого виступу Юрій Данилишин розповів цікаві і маловідомі факти з життєпису Віктора Цимбала:

💬«Цимбал написав лист до вельмишановного міністра МЗС Аргентини — Карлоса Сааведри Ламаса, першого лауреата Нобелівської премії миру в Латинській Америці — з проханням визнати українську державу як самостійну. Від самого приїзду до Аргентини він шукав шляхи, щоб Україна стала державою…
У Буенос-Айресі знали, що в Україні Голодомор. Він про це говорив, писав статті. Рік 1933. Перша виставка Віктора Цимбала. Він уже написав першу картину про Голодомор. Це був перший захід про трагедію в Україні, створений у громаді».

Модератор заходу Ігор Осташ наголосив на важливості спроб українців у діаспорі та іноземців, донести правду про Голодомор в Україні світові. Через мистецтво, ЗМІ, міжнародні організації. І картина Віктора Цимбала, а також його статті в пресі були виразним голосом правди на підтримку українців.

Сьогодні, як і багато років тому, Україна знову потребує єдності і допомоги світу в протистоянні злу. На цьому акцентував голова Наглядової ради Музею Голодомору Віктор Ющенко:

💬«Головна професія росії — це експорт не нафти, не газу, не лісу-кругляка… Головна стаття її експорту — окупація, хаос, агресія. Сьогодні мені прикро, коли я дивлюся на європейський, на американський світ. Здавалося б — великі люди, великі нації… Ставлять запитання: «По кому подзвін?» По вас. По вас! Бо росія у злі не має меж… Росія закінчується там, де закінчується чиясь національна історія, чиясь культура».

Захід організували Посольство Аргентинської Республіки в України, Національний музей Голодомору-геноциду, Українське культурне товариство «Просвіта» в Аргентині та Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв. Щиро дякуємо, друзі, за можливість дізнаватися нове, збагачувати свій досвід і знайомитися з цікавими людьми!

Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine
Embajada de la República Argentina en Ucrania - Посольство Аргентини
Embaixada do Brasil em Kyiv/ Посольство Бразилії y Києві
Indonesian Embassy Kyiv
GDIP Media Center
Asociación Ucrania de Cultura PROSVITA
Ukrainian World Congress - Свiтовий Конґрес Українців
Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при МЗС
Мала Дипломатична Академія

У вівторок, 9 вересня, в Залі пам’яті відбулося перше засідання новоствореної Експертної ради Національного музею Голодо...
09/09/2026

У вівторок, 9 вересня, в Залі пам’яті відбулося перше засідання новоствореної Експертної ради Національного музею Голодомору-геноциду.

До її складу увійшли 12 представників наукової і музейної спільноти, міжнародних організацій, закордонного українства та громадськості.

Нагадаємо, що Експертна рада створена відповідно до Закону України «Про музеї та музейну справу» як постійно діючий консультативно-дорадчий орган, до повноважень якого належить надання команді Музею пропозицій щодо:

🔹 організації та проведення наукових досліджень документів архівних фондів, зокрема іноземних держав,
🔹інтеграції Музею у світовий науковий простір,
🔹розширення та удосконалення міжнародного наукового співробітництва,
🔹розроблення дизайн-проєктів та технічних проєктів експозицій Музею.

Перший заступник міністра культури Іван Вербицький подякував членам Експертної ради за небайдужість і залученість до цієї важливої й відповідальної роботи та наголосив:

💬«росія стирає і заперечує пам’ять про Голодомор, відповідно нашою відповідальністю є цю пам’ять зберігати, пам’ятати всіх, хто загинув, а також розповідати правду і працювати над тим, щоб подібних злочинів не повторилося в майбутньому. Це наша відповідальність перед собою, перед українським народом і наша відповідальність перед світом. Адже Голодомор – це злочин світового масштабу. І тут є надзвичайно важливим, щоб робота Музею Голодомору, який є ключовою інституцією в світі з вивчення і збереження пам’яті про Голодомор, була максимально коректною, базувалася на науковому методі і повазі до академічної доброчесності, відповідала найкращим практикам музейних і меморіальних інституцій».

Під час відкритого голосування члени Експертної ради обрали Голову – нею стала історикиня, президентка ICOM Ukraine Анастасія Чередниченко. Заступником Голови обрали директора Центру досліджень історії України ім. Петра Яцика (Канада) Франка Сисина. Секретарем Експертної ради обрано Тимоша Мартиненка-Кушлянського, фахівця з питань державної політики пам'яті та комунікацій. Після обрання керівництва Ради члени розглянули регламент своєї подальшої роботи.

Генеральна директорка Музею Голодомору Леся Гасиджак розповіла про основні напрямки роботи Музею, головні здобутки за останні п’ять років та окреслила пріоритети і виклики, що стоять перед командою. Зокрема, одним із таких пріоритетів є робота над експозицією другої черги, що активно триває в межах проєкту «Підтримка Національного музею Голодомору-геноциду в Україні», який реалізує Cowater International у партнерстві з Canada-Ukraine Foundation, за фінансування Canada’s International Development – Global Affairs Canada.

Заступниця генерального директора Ольга Мельник Olga Melnyk детальніше розповіла про роботу над експозицією другої черги Музею та наголосила, що досвід, знання та ідеї членів Експертної ради тут будуть дуже доречними.

Дякуємо членам Експертної ради за те, що погодилися взяти на себе цю важливу і відповідальну місію, а також бажаємо плідної і натхненної роботи!

Address

Івана Мазепи, 15-А
Kyiv
01015

Opening Hours

Wednesday 10:00 - 18:00
Thursday 10:00 - 18:00
Friday 10:00 - 18:00
Saturday 10:00 - 18:00
Sunday 10:00 - 18:00

Telephone

+380442544512

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Музей Голодомору I Holodomor Museum posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Organization

Send a message to Музей Голодомору I Holodomor Museum:

Shortcuts

Share