07/11/2025
Від тероборони до сержанта полку ППО.
Історія бійця 1027 зенітний ракетно-артилерійський полк на псевдо «АЛЬФАЧ». У розмові — без пафосу, але з правдою. Про страх і рішучість, відповідальність і віру. Про те, що тримає, коли довкола темрява.
________________________________________
— Ваш позивний — «Альфач». За цим позивним криється якась історія?
💬Взагалі-то мені його дав побратим. Позиція в нас називалась «Альфа». Так і пішло далі.
— Коли і чому Ви вирішили піти в армію? Що стало тим переломним моментом?
💬 Все дуже просто. Почалася повномасштабна війна в 2022 році. Я прокинувся, був у шоці від того, що відбувається, відправив сина з дружиною до тещі. Там записався в місцеву тероборону, стояли на блокпостах. Потім повернувся до додому, прийшов у військкомат — мене записали олівцем на аркуші й відправили додому.
— Чекали, поки зателефонують із військкомату?
💬 Майже. Я записався у своєму районі в тероборону. Десь місяць був там. Потім пішов знову у військкомат, але там сказали, що я знятий з обліку за станом здоров’я. Так я і залишився служити в теробороні.
— Як сталося, що Ви потрапили саме в полк ППО?
💬 У 2023 році, коли почалися більш масовані атаки «шахедами», дружина дуже лякалася, хвилювалася. І син теж. Я не витримав — можна сказати, що я психанув. На той момент батько вже служив у бойовій бригаді. Він порадив підрозділ, і мене туди взяли.
— Ви свідомо обрали ППО, щоб захистити свою родину?
💬 Так. Саме так. Я знову пройшов медкомісію, співбесіду — і прямо сказав, що хочу захищати небо над своїми рідними. Потрапив у зенітний ракетно-артилерійський дивізіон. Але…
— Але щось пішло не за планом?
💬 Так. Армія — річ «весела». Я потрапив у район прямого бойового зіткнення, виконував завдання безпосередньо біля ворога, прикриваючи вже небо над побратимами.
— Через який час після мобілізації Ви заступили на бойове чергування?
💬 Шлях був непростий. Тут потрібно трішки розказати. У мене був продуктовий магазин, тому спершу мене відправили навчатися на фахівця з забезпечення. Мовляв, досвід є, легко буде розібратися із системою забезпечення. Але виявилося, що продуктовий бізнес і військове забезпечення — зовсім різні речі. Це було не моє. Я відчував, що не на своєму місці.
— Як Ви знайшли своє місце у війську?
💬 Потрапив у розрахунок на позиції. Там був майже рік, навчився бойовій роботі. Потім була ротація, і я «випадково» зайняв місце хлопців, які вибули. Були разом із Волком — ви в нього вже брали інтерв’ю — на Запорізькому напрямку. Ворога бачили ось так, як вас, майже впритул.
— Часто кажуть, що ППО «прикриває з тилу». Але ваш досвід показує інше. Як рідні сприйняли ваше рішення піти на передову?
💬 Було важко. Мама не хотіла, але прийняла мій вибір. Бо я не міг залишатися вдома: батько воює, «шахеди» літають над хатою, а я сиджу вдома — не по мені це. У 2023 році я був єдиний серед знайомих, хто пішов добровільно у військо.
— Що було найважчим на бойовому чергуванні?
💬 Відповідальність. Було страшно, але цікаво. Такий собі коктейль — адреналін, цікавість, страх і азарт одночасно. Я відповідав за підрозділ, отримував завдання, які на той момент були для мене новими. Перші три дні взагалі не розумів, що відбувається.
— Що саме Ви не зрозуміли спочатку?
💬 Не одразу усвідомив, що йде штурм, і що нас штурмують. Думав: «Нічого собі, а що це таке відбуваєтьсяс?» (посміхається). Потім увійшов у ритм.
— Що допомагало триматися?
💬 Хотів додому. Напевно, це й тримало. Звик, адаптувався, відпрацювався алгоритм дій — стало легше.
— Не шкодуєте, що пішли у військо?
💬 Буває по-різному. Іноді шкодую, іноді ні. Ми всі люди. У важкі моменти буває розчарування, але зрештою — ні. Мені подобається виконувати бойові завдання, працювати з особовим складом. Я знаю, що вмію це робити.
— Мабуть, Ви людина дії?
💬 Можливо.
— Що вам у службі дається найлегше?
💬 Їздити за кермом. На будь-якій машині. Перший раз побачив «шишарь» (ГАЗ-66), сів і поїхав. А так — просто роблю все, як і до армії. Не боюся людей, завжди стараюсь виконати завдання.
— Маєте нагороди?
💬 Так. «Золотий хрест», нагрудний знак «За сприяння обороні Києва» і відзнака «Небесний щит» від тоді ще дивізіону.
— Уявіть, що війна закінчилася. Вам кажуть: «Максиме, дякуємо, ви цивільна людина». Що далі?
💬 Мабуть, поїду додому, просто адаптуюся до мирного життя. І буду жити. Але зараз навіть не думаю, що робитиму.
— Багато побратимів мріють про гори чи риболовлю після війни. А у Вас які плани?
💬 Я в горах три місяці жив — не хочу в гори. У полі теж не хочу, я там воював. Просто хочу побути вдома з сім’єю. Насолодитися спокоєм і спілкуванням з рідними.
— Про що Ви мрієте зараз?
💬 (Сміється.) Спочатку мріяв, що повернуся додому через пів року. Потім — через рік. Потім зрозумів, що війна так швидко не закінчиться. Не знаю, мрії на цьому закінчилися.
— Але ж є якесь бажання, поки служите?
💬 Є. Щоб кожен знайшов своє місце в житті й прожив його гідно. І щоб війна закінчилася.
— Що побажаєте побратимам?
💬 Триматися разом — ми захищаємо українське небо. Тим, хто тільки прийшов, — збирайтесь, долучайтесь до нашої спільної справи. Тим, хто в тилу, — тримайтесь, бо без тилу на передовій не впоратися. І ще одне: я хочу бути там, де я потрібен. Хочу робити те, що вмію, і бути прикладом для інших.
#1027зрап #12АК #ЗСУ #СлужбаВСилах #АрміяУкраїни #РазомДоПеремоги #ТвояУчастьВажлива #безтебенезакінчиться
