08/05/2026
«…будь-яка подія, що відноситься до минулого, але повертається до нас пам’яттю про нього, може вплинути на поточні події».
Арнолд Джозеф Тойнбі, англійський історик.
Вважаю доречним сьогодні, у День Пам’яті і примирення, константувати, що до сьогодні не визнаний факт (в основному — на постсовєцькому терені) щодо держав-головних розпалювачів Другої Світової війни. І якщо Німеччина була покарана Нюрнберзьким трибуналом, зокрема, виплативши величезні репарації (більше 10 млрд.доларів) своїм московським друзям-підписантам Пакту Молотова-Ріббентропа (читай — Пакту Гітлера-Сталіна), то більшовицька Московія уникла покарань за розпалювання Другої Світової війни. Ба, більше: московити брешуть на весь світ, що вони — жертва “вєроломной” агресії і це вони і тільки вони (ні США, ні Британія, ні Канада, ні українці та інші) “побєділі нємецкій фашизм і японскій мілітарізм”.
Ухваливши Пакт Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 р., Сталін надіслав чіткий сигнал-дозвіл Гітлеру напасти на Польщу. Таємний Протокол до Пакту однозначно засвідчив паритет агресивних намірів двох диктаторів і відкрив шлях до збройного перерозподілу секторів впливу в Европі. З боку червоної Росії Пакт став свідомою і послідовною ланкою геополітичної стратегії московських більшовиків на розпалювання Другої Світової війни. Цій тезі є безліч підтверджень: їх можна знайти у підшивках більшовицьких газет 20-30-х років 20-го століття та у промовах і писаннях “классіков марксізма-ленінізма”. Так, 10 березня 1939 р., з трибуни XVIII з'їзду ВКП(б) Сталін проголосив: «Первая мировая война дала победу революции в одной из самых больших стран... а потому боятся, что вторая мировая война может привести также к победе революции в одной или нескольких странах. А поскольку нашей целью и является мировая революция, то развязывание войны в Европе есть наше средство во имя цели, которая оправдывает все». І ця думка “вождя всєх народов” не була його хворою уявою: Сталін, як “вєрний учєнік і соратнік Лєніна”, повторив думку “вождя мірового пролєтаріата”, висловлену ним у вереснi 1916 року в роботi “Военная программа пролетарской революции”: “„Мы не хотим игнорировать той печальной возможности, что человечество переживет - на худой конец - ещё Вторую мировую войну, если революция не вырастет из данной войны...” (1-ї Світової — примітка авт.).(МСЭ. т.4.М.1930.ст.130).
Заради справедливости треба зазначити, що ідею Маркса, за яку ухопився Лєнін щодо “міровой соціалістічєской рєволюціі”, гаряче підтримали в Росії і “красниє, і бєлиє”, бо вона вдало, на їх думку, вмонтовувалась в давню московську імперську формулу “Москва — трєтій Рим”.
Важливий крок щодо правдивих уроків Другої світової війни зроблено в Европі: 17 вересня 2019 р. Европейський парламент ухвалив Резолюцію з нагоди 80-річчя початку Другої світової війни. У резолюції підкреслюється, що за початок Другої світової війни відповідальні і нацистська Німеччина, і Радянський Союз. Два диктаторських режими співпрацювали у політичній, економічній і військовій галузях, та домовилися про поділ Европи, оформивши своє рішення у Пакті Молотова-Ріббентропа та його таємних протоколах.
Положення резолюції нагадують не лише про майже одночасний напад Гітлера та Сталіна на Польщу, а й про тогочасну агресію СССР проти Фінляндії, балтійських держав та Румунії.
Серед злочинів двох тоталітарних режимів вказані Голокост, депортації, розправи над польськими та латвійськими офіцерами, штучний голод в Україні та створення ГУЛАГу. При цьому, наголошують автори резолюції, нацистські діяння були засуджені в Нюрнберзі, а комуністичні ще потребують морально-правової оцінки.
Европарламент висловив "глибоку стурбованість зусиллями нинішнього російського керівництва щодо спотворення історичних фактів та відбілювання злочинів, скоєних радянським тоталітарним режимом, вважає їх небезпечним компонентом інформаційної війни, яка ведеться проти демократичної Европи".
У резолюції йдеться і про те, що злочини комуністичного режиму не можуть бути виправдані його внеском у перемогу над нацизмом. Засуджуються спроби влади РФ притягати до відповідальности тих, хто висловлює альтернативні офіційному російському дискурсу погляди на Другу світову війну.
Така ухвала ЕП надала додаткові аргументи країнам, які зазнали втрат від дій агресорів і окупантів (гітлерівської Німеччини, сталінського СССР, гортіської Угорщини) розпочати та продовжити консолідовані зусилля в інформаційному, юридичному, дипломатичному та інших секторах, спрямованих на відшкодування величезних збитків.
Але всі ці правильні наміри евродепутатів не були конвертовані у практичні кроки щодо покарання московії, як розпалювача 2-ї Світової війни, агресії до Грузії, Молдови, Ічкерії, України (2014 р.).
Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45 % від збитку усього СССР. З метою створення могутнього військово-промислового потенціалу на сході СССР під гаслом “Всьо для фронта! Всьо для побєди!” більшовиками з України було вивезено 550 промислових підприємств, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, МТС, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності, виїхало майже 3,5 мільйони жителів республіки – кваліфікованих робітників і спеціалістів, науковців, творчої інтелігенції, які віддали свої трудові й інтелектуальні зусилля в розвиток воєнного й економічного потенціалу СССР. Та, найголовнніше — людські втрати ! Згідно з офіційними підрахунками, станом на 1945-й рік Україна втратила 9 мільйонів людей - приблизно стільки ж, як Німеччина, Франція, Англія, США разом узяті ! Крім того, під час голодомору-геноциду 1932-1933-х років загинуло від 8 до 10 мільйонів українців.
Задача української влади і громадськості – силою Зброї, сталої Економіки, активної Дипломатії, потужних інформаційних операцій розпочати процес покарання злочинців ! Адже непокарані злочинці і надалі будуть продукувати злочини, що ми і спостерігаємо у випадку з московією !
Вічна Пам’ять загиблим у борні з тоталітарними режимами ! Слава Україні !
