Заснування Ордену сягає 1048 року, коли невелика група купців морської Республіки Амальфі під керівництвом Блаженного Жерара Тума, об’єднавшись у братство, збудувала в Єрусалимі з дозволу халіфа Єгипту церкву, монастир і госпіталь, де опікувалися прочанами без огляду на віросповідання чи расову приналежність. Як чернеча спільнота, цілковито присвячена служінню у лічниці й опіці над прочанами у Святій Землі, братство св. Іоанна Єрусалимського стає незалежним під проводом Блаженного Жерара. 15 лютого 1113 року Папа Римський Пасхалій ІІ своєю Буллою офіційно утвердив братство, беручи його під свою опіку, надаючи водночас право самостійно, без втручання світської чи церковної влади, обирати власне керівництво. Таким чином госпіталь стає Орденом, незалежним від Церкви, Лицарі якого є монахами, що склали обіти вбогості, чистоти та послуху.
Заснування і зростання Єрусалимського Королівства (не без участі хрестоносців і хрестових походів) змусили Лицарів Ордену Св. Іоанна вдатися до військового захисту хворих і прочан на теренах Королівства від нападів мусульман. Так до первісної госпітальєрної діяльності Лицарів додався ще захист християнства за допомогою зброї.
Із часом Орден зробив своїм символом білий восьмигранний хрест, який залишився незмінним і донині
Родос, 1310 рік
Утративши 1291 року останню християнську цитадель у Святій Землі, Орден Госпітальєрів оселяється спершу на Кіпрі, а згодом, під керівництвом Великого Магістра Фра Фулке де Вілларет (Fra’ Foulques de Villaret), – на острові Родос.
У ті часи християнство потребувало захисту на морі, а для цього був необхідний потужний флот, який і взялися будувати Іоанніти. Курсуючи східною частиною Середземного моря та беручи участь у хрестових походах до Сирії і Єгипту, Орден перемагає у багатьох відомих баталіях. Із самого моменту заснування незалежність від інших держав, яку дарував Римський Папа, і визнане всіма право Ордену застосовувати військову силу стали основою його міжнародного суверенітету.
На початку XVI ст. Лицарі Ордену, прибувши з різних кінців Європи на о. Родос, об’єднуються у групи за мовно-національними принципами – Ланги. На початку було сім таких Лангів: Прованс, Оверні, Франція, Італія, Арагона (Наварра), Англія (з Шотландією та Ірландією) та Німеччина (Алеманія). 1492 року, відділившись від арагонського Лангу, з’являється восьмий Ланг – Кастилія та Португалія. До складу кожного Лангу входили Великі Пріорати, Пріорати, Бальяжі та Командорства.
Керівництво Орденом здійснювали Великий Магістр (Князь Родосу) і Рада. Орден карбував монети, встановлював дипломатичні відносини з іншими державами. На керівні посади в ньому призначали представників різних Лангів. В осідку Ордену – Монастирі (Конвенті) – перебували монахи різних національностей.
Мальта, 1530 рік
У 1523 році, після шестимісячної облоги та жорстокої битви з флотом і армією султана Сулеймана Великого, Лицарі були вимушені здатися і з військовими почестями покинути острів Родос. Упродовж кількох років Орден не мав власної території, аж поки 1530-го імператор Карл V, за згодою Папи Римського Климента VII, віддав Великому Магістру Фра Філіппе де Вільє де л’Айл Адам (Fra’ Philippe de Villiers de l’Isle Adam) острів Мальту. Було вирішено, що Орден зберігатиме нейтралітет у війнах між християнськими державами. 1565 року під керівництвом Великого Магістра Фра Жана де ла Валетта (Fra’ Jean de la Vallette – його іменем пізніше була названа столиця о. Мальта) Лицарі більше трьох місяців захищали острів у часі Великої турецької облоги. На цей час припадає розквіт Мальти: тутешню морську академію вважали найкращою у світі, лікарська справа острова славилася в усій Європі, мальтійський коледж отримав статус університету, бібліотека столиці Ла-Валетти була однією з найбільших у світі. Із середини XVI ст. Мальта стає своєрідним центром світової науки – тут європейські вчені вільно співпрацювали та спілкувалися із науковцями держав Сходу.
Битва під Лепанто, 1571 рік
Флот Ордену Іоаннітів відіграв важливу роль у знищенні турецької флотилії в битві під Лепанто (Італія) 1571 року.
Вигнання, 1798 рік
Через два століття, а саме 1798 року, Наполеон Бонапарт під час своєї Єгипетської кампанії вирішує захопити Мальту з огляду на її стратегічне розташування. Оскільки правила Ордену забороняли Лицарям воювати з християнами, вони вимушено покинули острів і вже не змогли туди повернутися, хоча права Ордену на Мальту були згодом підтверджені Альєнським договором 1802 року.
Рим, 1834 рік
Після поневірянь і тимчасового перебування в Мессіні, Катанії та Феррарі Мальтійський Орден остаточно знаходить свій осідок у Римі, де на правах екстратериторіальності володіє Магістральним Палацом (Palazzo Magistrale) на вулиці Кондотті, 68 і Магістральною Віллою (Villa Magistrale ) на Авентинському пагорбі.
ХХ і ХХІ століття
Основна місія Ордену Госпітальєрів – служіння бідним і потребуючим – стала домінуючого в його діяльності, набираючи ваги протягом минулого століття переважно завдяки діяльності Великих Пріоратів і Національних Асоціацій у багатьох країнах світу.
У часі Першої та Другої світових воєн під керівництвом Великого Магістра Фра Людовіко Кіджі Албані делла Ровере (Fra’ Ludovico Chigi Albani della Rovere) проводилася масштабна діяльність з надання медичної та гуманітарної допомоги.
Під час правління Великих Магістрів Фра Анджело де Мояна ді Колонья (Fra’ Angelo de Mojana di Cologna) і Фра Ендрю Берті (Fra’ Andrew Bertie) значно зросла кількість проектів Ордену в усіх куточках планети. 8
Мальтійський Орден і Республіка Мальта
Кілька років тому завдяки угоді, підписаній із урядом Мальтійської Республіки, Мальтійський Орден повернувся на Мальту, де йому було передано в ексклюзивне користування на 99 років найстарший на острові форт Святого Ангела (Forte Sant’Angelo). Цей розташований у м. Бінгу форт збудували Лицарі відразу після їхнього приходу на острів у 1530 році. Сьогодні, після реставрації, у ньому проводять різні культурні та соціальні заходи.
Мальтійський Орден і Україна
У XVII ст. українські землі дивовижним чином виявилися пов’язаними з історією Мальтійського Ордену. Останній із роду князів Острозьких – Януш, католик за віросповіданням, 1609 року заснував на користь своєї доньки Єфросинії, одруженої з Олександром Заславським, майорат. Якби рід перервався, майорат мав бути перетворений на Командорство Мальтійського Ордену. Але всупереч заповіту князя Острозького й незважаючи на численні протести з боку керівництва Ордену цей майорат перейшов наприкінці XVII ст. у власність князів Сангушків.
Залагодити справу вдалося лише у другій половині XVIII ст., коли спеціальний уповноважений Ордену звернувся з відповідним клопотанням безпосередньо до російської імператриці Катерини II. Зрештою на українсько-білоруських і польських землях, які після поділів Речі Посполитої відійшли до Росії, було засновано Велике Пріорство Мальтійського Ордену. Незабаром Ордену передали ще й усі маєтності єзуїтів у Польщі.
У сучасній незалежній Україні Мальтійський Орден присутній із 1990 року, коли в рамках зимової гуманітарної допомоги з Німеччини розпочала свою діяльність Мальтійська служба допомоги (МСД). 23 лютого 1993 року за ініціативи керівництва Суверенного Мальтійського Ордену та Німецької Мальтійської служби допомоги було зареєстровано Благодійну організацію “Мальтійська служба допомоги у Львові”. Першим проектом новоствореної організації була “Благодійна кухня”. 2007 року розпочала роботу “Кухня на колесах” – доставка гарячих обідів потребуючим, обмеженим у пересуванні. За час реалізації проекту видано близько 4млн. порцій. Для відвідувачів Благодійної кухні, а це переважно малозабезпечені самотні люди похилого віку, щороку організовуються Різдвяна вечеря і Великодній сніданок.
Основними напрямами діяльності організації є допомога дітям у потребі, малозабезпеченим особам похилого віку, особам з обмеженими можливостями, дітям і матерям в кризових ситуаціях. Упродовж років Мальтійська служба допомагає інтернатам і сиротинцям вирішувати чимало нагальних потреб (ремонт спалень, кухонь, пралень, санвузлів, класів; забезпечення навчальним
обладнанням та інвентарем; облаштування стоматологічних кабінетів, спортивно-тренувальних приміщень, навчальних майстерень, бібліотек; масштабна заміна ліжок; подарунки дітям, щорічна акція «Святий Миколай – дітям у потребі»). Перевага надається проектам, які мають характер «Допомоги для самодопомоги» (трактор, пасіка, швейні чи столярні майстерні, майстерня для ремонту велосипедів). Важливим напрямом роботи є залучення дітей з інтернатів до спілкування з ровесниками (відвідання волонтерами, екскурсійні виїзди, спортивні змагання, розважально-пізнавальні акції та майстер-класи). Також реалізовуємо програми просвітницького та культурно освітнього напрямів.
Понад 15 років провадиться інтенсивна праця з особами з інвалідністю, які пересуваються на візках: щорічні літні табори та виїзди на прощі до відпустових місць в Україні та за кордоном, також щоденна робота з соціальної та психологічної адаптації осіб з інвалідністю. 2009 р. розпочато програму підтримки дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ) та співпрацю з багатодітними сім`ями і кризовими центрами для матерів із дітьми. Працюємо над проектами виховання та формування мальтійської молоді. З 1995 р. Мальтійська служба стала співорганізатором щорічної травневої молодіжної пішої прощі до Святоуспенської Унівської лаври. До прощі долучаються особи з особливими потребами. Мальтійці мають досвід успішної організації масштабних акцій і в інших сферах: надання допомоги потерпілим від повені мешканцям Закарпаття; гуманітарна, соціальна, психологічна допомога потерпілим у конфлікті на Сході України; реабілітація військових, що зазнали поранень у зоні АТО; придбання медичного обладнання для оперування новонароджених в умовах штучного кровообігу; навчання з надання першої домедичної допомоги і кваліфікованої першої допомоги та ін.
Сьогодні МСД присутня також у Івано-Франківську таБереговo
