20/05/2026
До дня заснування Національної премії ім. Тараса Шевченка
«Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю… Який же він могутній, народ наш! Умирав уже, царі його вже подавлювали, а він узяв та й дав Шевченка! І ожив народ і розцвів народ!».
Ці слова, вимовлені Остапом Вишнею, є проявом глибинного розуміння вічності та величі постаті генія української землі Тараса Григоровича Шевченка.
Більше того. За оцінкою турецького поета Назима Хикмета «Є поети одного міста, одного села, одного народу. Але є поети усіх міст, усіх сіл, усіх народів. Шевченко саме такий поет».
Цілком закономірно, що ще від часу поховання поета постійно зринало питання про увічнення пам’яті геніального митця. Таким знаковим явищем і стала Шевченківська премія, яка на сьогодні має власну історію організаційних трансформацій - від республіканської - до Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Отже, 65 років тому, 20 травня 1961 року було започатковано Шевченківську премію як Державну премію Української РСР ім. Т. Г. Шевченка Постановою Ради Міністрів Української РСР «Про встановлення щорічних республіканських премій ім. Т. Г. Шевченка» як найвищої мистецької республіканської державної нагороди. Тоді ж, 65 років тому, було затверджено і Положення про премії та зразки почесних знаків і диплом лауреатів. А з часом створено й Урядовий комітет, до складу якого увійшли також визначні діячі української культури того часу.
Присуджувалися премії, тоді, за глибокоідейні та високохудожні твори літератури, журналістики образотворчого мистецтва, музики, театру, кіно, архітектури, які були визнані та високо оцінені громадськістю.
Від того часу щорічно 9 березня, у день народження Кобзаря, публікуються урядові постанови про присудження цієї премії, як підсумки культурних здобутків року а також віддається світла данина пам’яті поета.
Так, 9 березня 1962 року першими лауреатами Шевченківської премії стали:
🔹 у галузі літератури Олесь Гончар за роман «Людина і зброя» та Павло Тичина за тритомник «Вибраних творів»,
🔹 у галузі музичного мистецтва Платон Майборода за «Вибрані пісні».
Ось слова П. Тичини: «Безмірна радість у моїм серці, адже мені сьогодні, в числі інших творців слова й музики, вручено диплом і золоту медаль лауреата премії імені Т. Г. Шевченка…
Чи міг хоч коли-небуть мріяти Тарас Григорович, що його ім’ям буде зватися Комітет, який призначенням своїм ставитиме всебічне заохочення до розквіту й зростання талантів на Україні, піднесення їх художнього й морального рівня до висот ще не чуваних в оцінці як свого народу, так і народів всього світу?»
Лауреатське слово Олеся Гончара: «Найважливіший, внутрішній зміст, так би мовити, підтекст цієї почесної нагороди мені вбачається якраз у тому, що вона протягом усього життя буде нагадувати про той найвищий і ніколи немеркнучий взірець, яким є і завжди буде для кожного з нас образ Т. Г. Шевченка».
