13/06/2019
Задля попередження поширення неправдивої інформації у зв’язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України 22 травня 2019 р. № 452 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам’яток» декілька слів про суть змін, що відбулись.
Постанова КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» регламентувала питання, які виходили за межі її предмету регулювання, це і підстави взяття об’єкта культурної спадщини на державний облік, процедурні питання обліку, порядок присвоєння пам’ятці унікальних ідентифікаторів – охоронних номерів, тощо.
Одночасно, предметом її регулювання мало б бути встановлення характерних ознак для об’єктів культурної спадщини, цінність яких з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду вже встановлена органами охорони культурної спадщини і не підлягає сумніву, задля розмежування їх за категоріями місцевого і національного значення.
Інші питання мали б регламентуватись іншим документом, а саме: Порядком обліку об’єктів культурної спадщини. Цей документ є юридичним актом нижчого рівня, підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції, і попереднє внесення будь яких змін до нього суперечило б постанові №1760. В той же час, виклики сьогодення потребують таких змін.
Необхідно звернути увагу, що встановлення цінності об’єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі – Закон) має відбуватись на етапі надання йому статусу щойно виявленого. Такий об’єкт не може бути позбавлений такого статусу, лише у випадках, якщо під час досліджень не буде доведено протилежне. В інших випадках щойно виявлений об’єкт культурної спадщини неминуче набуде статус пам’ятки за результатом оформлення відповідної документації та її розгляду експертним середовищем. Також, для пам’яток, які перебувають на державному обліку відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону, вирішення питання про включення (невключення) не можу залежати від обов’язковості розробки облікової документації, про що зазначалось в постанові №1760.
Крім того, обов’язковість розгляду консультативними радами органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій документації на об’єкт культурної спадщини, не давало можливість заносити об'єкти культурної спадщини до Реєстру за категорією пам'ятки місцевого значення за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання відповідно до статті 14 Закону.
Виключення із розмежовуючих ознак для категорії місцевого значення положення «є творами відомих архітекторів або інших митців» здійснено з метою усунення перешкод внесенню таких творів за категорією національного значення, в той час, як головною ознакою категорії місцевого значення є розвиток культури певного населеного пункту чи регіону.
Наразі, актуальним є прийняття Порядку обліку об’єктів культурної спадщини в новій редакції, над чим працює Мінкультури.
Наступним кроком, планується затвердження рекомендованих критеріїв цінності об’єктів культурної спадщини, розробником яких є Український державний інститут культурної спадщини. Одночасно цей документ не буде розглядатися, як виключний перелік, лише орієнтовний, що надасть можливість уніфікувати стандарти таки даних.
Звертаємо Вашу увагу на те, що відповідно до статті 15 Закону вилучення пам'ятки з Реєстру здійснюється лише у разі:
якщо пам'ятку зруйновано;
якщо пам'ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об'єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню;
якщо пам'ятка втратила предмет охорони.