Спільнота Канікули Душі

26/12/2025

ЯКЩО МАМА ТЕБЕ НЕ НАВЧИЛА

1. Злишся — рви папір.
Не стримуй, не збирай, не ковтай. У сплеску злості має бути безпечний вихід, інакше заряд застрягне в тілі і створюватиме хвороби.

2. Сумно — підніміть руки вгору на 10 секунд.
Серйозно. Це активує дихання, витягує спину, головну опору тіла, і трохи повертає в тіло, тут і зараз.

3. Втомилася — ляж у позу дитини.
Це із йоги. Просто лягти лобом у підлогу, коліна під себе. Заземляйся. Світ зачекає.

4. Бісить людина — випиши все на папір та спали. Не заради помсти, заради себе. Вогонь допомагає очищатись. Та й символічно, щоб не носити це в голові.

5. Не можеш зосередитись — малюй нескінченність. Нескінченний контур = нескінченний потік думок. Спокій у повторенні.

6. Опустилися руки і нічого не хочеться.
Малюй дорогу! Навіть якщо не знаєш, куди тепер іти. Мозок такий спритний, додумає маршрут!

7. Немає енергії — намалюй сонце та дерево. Символи стійкості та життя. Малювання це не якась вам нісенітниця, це прямий контакт через тіло з психікою.

8. Хочеш тепла та любові — малюй червоні квіти або пали червоні свічки. Ти можеш сама створювати те, чого нібито тобі не вистачає.

9. Досягнула мети — підстрибни, поплескай в долоні, викрикни «ура!», як колись в дитинстві. Коли ти розділяєш радість тілесно — іі стає більше!

Спробуй!

Наталія Ішкова.

08/09/2025

Світ безмежно щедрий до нас 🫶🏻🫶🏻🫶🏻

04/04/2025

Цікава ідея сучасних писанок і крапанок.

22/10/2024

Стала учасницею онлайн зустрічі. В обговорені фігурувала тема сродноі праці. «Сродна праця – найсолодша річ у світі». Український філософ Григорій Сковорода, чи не все життя присвятив запитанню – що робить людину щасливою? І він прийшов до висновку – працювати за покликанням, коли робота стає творчістю, приносить людині найбільше задоволення.
При цьому не означає , що ти не втомлюєшся, чи не маєш зовсім вигорання. Все це теж може бути. Але кретерій, якщо зникає оплата, ти всеодно готовий займатися цим.
Шукати її цікаво, то як пригода. Знайшовши один раз, то не означає, що на все життя.
Але концепція - жити і отримувати задоволення від своєї справи, а не просто заробляти зустрічається все частіше. Це часто є запитом у психотерапії.

Гарного дня☀️ Нехай щастить у пошуках 😉

18/09/2024

Дитячий контент українською 🇺🇦💞🌻

Альтернатива YouTube для дітей українською: з'явилася нова платформа з мультиками та казками - новини освіти для школярів і студентів на «Освіторія»!

13/09/2024

ВИХОВАННЯ БЕЗ СТРАЖДАННЯ: ЯК ПОБУДУВАТИ ЗДОРОВІ КОРДОНИ З ДІТЬМИ

Ви можете думати, що ідеальних рішень у вихованні не буває. Погоджуся, що питання індивідуальне. І все ж таки. Я – донька з багатодітної родини, мама двох синів, і не з чуток знаю, що таке діти. Мама з успіхами і кризами, які переживаю, як і мої клієнти.

Завдяки професії психотерапевта знайома з сотнями життєвих історій. У кожній із них своя система стосунків дитини з батьками. В житті людини багато що залежить від дитячо-батьківських відносин. У клієнтських історіях я побачила деякі закономірності, якими і поділюся в статті.

ЯК БУДУВАТИ МІЦНІ СТОСУНКИ З ДІТЬМИ

Сучасні батьки прагнуть бути друзями своїм дітям. Дозволяють називати себе на ім’я, проводять багато часу разом, діляться таємницями. У таких взаєминах, безумовно, є ресурс. Але є і прихована загроза, що дитина стане до вас занадто близькою.

✨Важливі кордони між світом дорослих і дітей, щоб вибудовати психологічну безпеку: якщо трапляється щось негативне, дитина інстинктивно розуміє, що вона не має вирішувати це питання. Це дає їй можливість захисту завдяки дитячому простору. Це захищає в разі складних дорослих ситуацій: війна, втрата роботи, серйозна хвороба, конфлікти батьків. ✨

Неприпустимо ділитися з дитиною інтимними секретами вашого батьківського життя, але – можна і треба ділитися мріями, планами і успіхами. Неприпустимо питати в дитини «де нам взяти гроші на життя?», але можна і треба говорити «ми подумаємо над цією покупкою, спробуємо її спланувати». Батьки не повинні перекладати на дитину відповідальність і провину.

Одна з фраз, яка допомагає позначити межу між світом дорослих і дітей – «Це моя відповідальність, я впораюсь без тебе». Ця фраза допомагає поставити все на місце, залишаючи за батьками вирішення проблеми. Ще подібна фраза-помічник: «Добре, я тебе чую, але вирішувати будемо ми з мамою/татом».

✅Існує ще один важливий позитивний момент про кордони: якщо в дитини виникають проблеми, у неї є старші, як опора. Дитина може спертися тільки на тих, хто сильніший, ніж вона. На рівних спиратися складно, а на молодших – узагалі не можна, їх потрібно захищати і оберігати. Залишайтеся для своїх дітей ОПОРОЮ, адже дитина очікує «мій старший має допомогти».✅

Навіть дорослий може спиратися на своїх батьків: знайома зіткнулася зі стресовою ситуацією, коли її батьки були не в Україні. І емоції настільки захлеснули жінку, що вона не бачила виходу. За її словами: «Коли зустріла в аеропорту маму, і вона мене обійняла, я відчула одне суцільне – «Мама приїхала!». І так розслабилася, що миттєво відчула себе під захистом, а проблема потім вирішилася малими силами».

💖Це дуже важливо: дитина в будь-якому віці повинна мати простір, у якому вона почувається захищеною. Щоб такий простір створити, необхідно провести червону лінію між світом дорослих і дітей. Дитина не має права заходити за неї. Саме за цією лінією проживаються печалі та невдачі дорослих. За нею відбуваються конфлікти між мамою і татом, трапляються фінансові труднощі, ухвалюються багато батьківських рішень щодо самої дитини.💖

Ніколи не забувайте: хто старший у сім’ї, а хто молодший. Це і є один із принципів виховання, дотримуючись якого ми позбавляємо дитину багатьох психологічних випробувань. У сім’ях, де діти перейшли у світ дорослих, вони нерідко поводяться так, немов кажуть батькам: «Тепер я буду про тебе піклуватися», що насправді майже завжди значить «Я пожертвую своїм життям, аби ти був щасливий».

Завжди сумні наслідки, коли діти беруть участь у сімейних конфліктах на будь-якому рівні: ухвалюють рішення про майно, залучені як хранителі батьківських таємниць, є єдиною підтримкою для дорослого у складних життєвих ситуаціях. Дітям має бути легко.

І ще – бажано без «Ти виростеш та все зрозумієш». Це означає «Ти виростеш та станеш мені рівним», а для батьків потрібно зберегти позицію старшого в будь-якому віці. Вам треба пояснити цей порядок дітям у ті моменти, коли вони намагатимуться похитнути ваш статус батьків.

Я часто прошу дорослих згадати: «Коли ви були маленькі й ходили в гості до друзів ваших батьків. Де перебували всі діти?». Відповіді зазвичай такі «під столом, на вулиці, у дитячій кімнаті». Але точно не разом із дорослими, з їхніми темами та розмовами. Це якраз і була межа, за яку не заходили диті. Зараз картина іноді геть інша: батьківська компанія схожа на групу втомлених аніматорів. Вони занадто часто підлаштовуються під настрій і бажання дітей. Батьки чують: «мені нудно, розважай мене, роби те, що я хочу». І, забувши про те, хто старший, батьки починають танцювати під дудку власної дитини.

Часто бачу, як діти стають не просто свідками, а учасниками розмов дорослих: про війну, політику, загрози майбутнього. Не бажано так робити, бо ніхто не знає, що залишиться з цієї розмови в голові дитини, які рішення вона прийме про світ.

Ознаки, за якими ви зможете зрозуміти, що ієрархія у Вашій сім’ї, найімовірніше, порушена, і її час відновлювати:

➡️діти вами командують
➡️дітям понад три роки, а ви весь час підлаштовуєтеся під їхні «хочу»
➡️у вас немає своєї території та особистих речей
➡️діти вас вчать, повчають і дають поради
➡️діти не виконують ваші вказівки і не несуть відповідальності за це
➡️діти грублять і нешанобливо ставляться до вас або інших старших
➡️діти виконують ваші функції: заробляють гроші, доглядають за людьми похилого віку або немовлятами, інше.

Кордони «дорослий-дитина» важливі не тому, що діти виростуть «негарними людьми» або «неуспішними». Головне, що вони не засвоять життєво важливу позицію «в цій родині я маленький». Саме вона приведе вашу дитину до внутрішнього спокою. Тоді вона зможе взяти в батьківській сім’ї максимум і понесе любов і безпеку у своє майбутнє життя. Це дасть ресурс для особистого щастя і для успіху в професії.

Діти – це цінність. Я бажаю всім зберегти чистоту і безтурботність дитячих душ, які життя нам довірило виховувати. Ми можемо виховувати сильних, радісних дітей навіть в складні часи.

Психотерапевт Тетяна Колосова

Фото з сімейного табору «Канікули Душі» 2017 року.
Фотограф: Валерія Колосова.

Ще статті про взаємини батьків і дітей, емоційне здоров'я та психологічну допомогу читайте на сайті: https://www.kolosova.org/

06/09/2024

БАТЬКИ-ОБЕРЕГИ: ВІД ЧОГО ВАРТО ЗАХИЩАТИ ДІТЕЙ

Колись існувала традиція: при народженні дитини, сорочку, яку вона носила до трьох років, шили з речей батьків – дівчинці з материної, а хлопчикові з батькової сорочки. Така сорочка ставала оберегом для малюка. І тільки з трьох років йому шили одяг із нової тканини.

Мама й тато завжди виконують особливу роль у житті дитини, вони – її оберіг в усіх сенсах. Тому ніхто не має такого впливу на людину, як її батьки.

Дитина народжується тендітною як фізично, так і психологічно. Діти потребують захисту дорослих, особливо до 5 років. Це час формування, наївного і ризикованого дослідження світу, в якому приваблива невідомість. У цей період не треба багато настанов, але важливо оберігати дитину. До п’яти років потрібно захищати любов’ю. Тобто багато любити маленьку людину, реагувати на її вчинки спокійно: співати пісні, розмовляти, дарувати час у вигляді гри, читати казки, гуляти. Так ми захищаємо її від невпевненості в собі, від залежностей, від сорому, які за нестачі любові можуть проявитися в дорослому житті. Не варто карати й навчати, краще переключати й показувати, як потрібно робити. Адже в цьому віці діти чітко наслідують старших.

Коли дитина маленька, її необхідно захистити від:

🌻Підвищеної тривоги близьких. Вона зчитує емоції і потребує багато позитивних емоційних послань: все буде добре, світ безпечний.
🌷Високого темпу життя: галасливих компаній, частих переїздів, гучних звуків, будь-якої зайвої інформації.
🌹Фізичної небезпеки: будьте завжди поряд, малюки набагато спритніші, ніж ми думаємо.

З 5 до 14 років дитина стає учнем. І, неусвідомлено, у батьків змінюється ставлення. Вони стають більш вимогливими та жорсткими. На жаль, більшість травм виховання люди отримують у цьому віці. Саме тоді ми маємо захистити дітей такими батьківськими якостями як терпіння, надія, довіра. У віці 5-14 діти ще не з усім справляються, далекі від ідеалу. Уже роблять деякі успіхи, але багато чого не виходить: у когось бути акуратним, в іншого – чесним, у третього – пунктуальним. Ми, дорослі, нерідко порушуємо дитячі кордони, щоб домогтися свого.

Необхідно захищати дитину від своїх завищених очікувань. Дітям важливо почути від нас: «Все добре! Ти зростаєш, і в тебе все поступово вийде. Я вірю в тебе!».

💖У гуманній педагогіці є практика для батьків: уявіть собі позитивний образ вашої дитини, якщо якихось якостей немає – домалюйте. Ви побачите, що ставлення до неї зміниться після того, як ви зміните свій внутрішній образ. Відчувши нове ставлення, вона прагнутиме відповідати. Наприклад: якщо ваша дитина неакуратна, подумайте про неї як про старанну. Уявіть її кімнату в порядку. І почніть ставитися по-новому.💖

Батьки – це «психологічний щит», який потрібен кожній людині. І від ставлення батьків залежить, чи буде він у дитини в подальшому житті.

Захистіть дитину від тягаря дорослого життя і свого поганого настрою. Пам’ятайте, що їй важливо бути в безтурботному світі дитинства і насолодитися грою. Слідкуйте за співвідношенням похвали і повчань. Похвали має бути більше. І тоді вона виросте впевненою і сильною.

Не варто очікувати, що ваша дитина, яка дорослішає, буде гарною у всьому. Знаходьте її таланти, підкреслюйте досягнення. І ви зробите багато, якщо завдяки вам вона зрозуміє і прийме свої позитивні риси. Адже в кожного є таланти. Завдання батьків – повірити у свою дитину і зробити її здібною.

Невипадково так влаштоване життя, що приходимо ми у світ до мами й тата. Батьківство – це оберігати, зігрівати, підтримувати. І від батьківського тепла ми стаємо сміливими, рішучими, легко рухаємося в житті, здійснюємо свої подвиги.

Психотерапевт Тетяна Колосова у співавторстві з Олена Терещенко

Фото з сімейного табору «Канікули Душі» 2018 року.
Фотограф: Алёна Паневина

Більше статей про батьків і дітей, емоційне здоров'я та самоцінність читайте на сайті: https://www.kolosova.org/

22/08/2024

НЕ ВАРТО ОБЕРІГАТИ ДІТЕЙ: ВІД ЧОГО?

Важливо захищати й оберігати дитину, яка прийшла в світ через нас. Але часом дорослі настільки губляться в цьому питанні, що їхня турбота перетворюється на щось інше.

Хочу поділитися своїми спостереженнями, зробленими на прогулянках. Це чудова можливість для дослідження стосунків між дорослими і дітьми. Якби всі почали писати про це, світ дізнався б масу смішних і повчальних історій.

Історія перша: бабуся виходить на вулицю з онуком. Причепурила його в новий світлий костюмчик. Підходять до майданчика, помітно, що бабуся пишається своїм маленьким красенем. Онук помічає гірку і біжить до неї. Бабуся починає кричати: «Михайлику, тільки не обгадься!» Хлопчик сповільнюється, але жага рухатись сильна, він залітає на гірку і, забувши про бабусине «збережи костюмчик», весело скочується, залишивши іржавий слід на потрібному місці. Бабуся засмучено: «Я так і знала, що ти обгадишся. Пішли перевдягатися!».
Дуже вірю в потенціал Михайла, що він підросте і зможе дати відсіч. Ні, не подумайте – не бабусі. А цінності чистоти, якій у цій родині надають надто великого значення. Ось візьме Михайлик і порушить правило – виваляється в пилу. І сім’я здасться – видасть поношений костюм і скаже: «Синку, роби в ньому, що хочеш! Головне – будь щасливий і розвивайся».

Але іноді в дитини не вистачає духу опору, щоб протистояти правилам родини.
Ще одна вулична історія: повертаюся з ринку, метрів за десять бачу скупчення людей. Виявляється, впала літня жінка з палицями. Поруч із сумками в руках завмер старіючий син, явно не розуміючи, що робити. Його починають лаяти перехожі, чому не допомагає мамі. На що, на загальний подив, він повідомляє, що підлога мокра і брудна, і сумки ставити не можна. Напередодні пройшов дощ, і асфальт був брудним.
Цікаво – які послання він отримував від матері.

ВІД ЧОГО НЕ ВАРТО ОБЕРІГАТИ ДІТЕЙ:

🌟 від бруду: мама хоче, щоб дитина була чистенька-красивенька, а маленький дослідник не ділить навколишній простір на бруд і чистоту – йому все цікаво. Через тактильні відчуття йде розвиток. Завдяки цьому досвіду дитина формує здібності мозку: увагу, мислення та відчуття.

🌟від зайвих контактів: з дітьми, яких ви не знаєте, або з тваринами. Тут теж дитина пізнає світ, який несхожий на домашній. Нехай знайомляться, спілкуються, бо з маленьких спілкувань виростає велика соціальна адаптація.

🌟від активності на ігровому просторі: часто на дитячих майданчиках чути: «Не лізь», «Не бігай», «Не стрибай». І стоїть дитина, дивиться в усі очі, а зрушити боїться. Виникає запитання: «Ви навіщо сюди прийшли? Щоб ваш малюк дивився, як інші лазять, бігають, стрибають?». Дозвольте дитині освоювати незнайому територію. Адже в дорослому житті їй доведеться це робити.

🌟від хатніх справ: якщо дитина хоче вам допомогти – прийміть її допомогу! Ви зайняті – можна знайти якусь справу, яка буде по силах дитині. Боїтеся, що розіб’є посуд, а проситься помити – довірте столові прибори. Боїтеся, що не донесе сумку, а хоче понести – виділіть частину покупок у пакеті. Діти пропонують свою допомогу років до 6-7. Якщо ви завжди будете відсторонювати їх від господарства, не встигнете озирнутися, як ці пропозиції зникнуть. Дайте шанс по-дитячому приміряти майбутню роль господаря.

🌟від емоцій: чомусь вважається, що дитина не повинна засмучуватися, злитися, плакати, відстоювати своє право. Це не так. Дитина – маленька людина, вона теж проживає різні емоції. І має, по-перше, розуміти що відчуває: образу, смуток, гнів, радість. А, по-друге, вчитися жити з цим. Емоційний інтелект зараз виходить на перший план, і він впливає на успіх.

🌟від часу в інтернеті: дозволяйте проводити певний час у мережі, щоб це не був заборонений плід. Підбирайте контент згідно віку та інтересам. Це напрацювання навичок, необхідних для сучасного життя, і гарний майданчик для розвитку.

🌟від помилок: ми хочемо, щоб дитина робила все добре, може, навіть краще за маму-тата. І часом поспішаємо показати, як треба, забуваючи, що їй потрібно самій прийти до деяких речей. Це наше «треба так» нерідко відбиває в дітей бажання робити взагалі як-небудь. «Як ти складаєш пірамідку? Треба так» – і от іграшка припадає пилом у кутку. «Як ти помив посуд? Треба так» – і дитина більше не чіпає тарілки. Порадіємо, коли дитина робить сама, навіть якщо робить неідеально.

💖 Є така практика «День без НЕ»: спробуйте протягом хоча б одного дня говорити тільки позитивні твердження. Наприклад, замінити:
«Не бігай» — «А давай трохи повільніше».
«Не чіпай» — «Поклади, будь ласка».
«Не ліз до мене» — «Поговорімо за 15 хвилин?». 💖

Спробуйте. Ви здивуєтеся тому, як непросто дається ця практика спочатку. Але, використавши її кілька разів, помітите, що вас стали краще чути.

Відпускаючи своїх дітей, ми допомагаємо їм ставати дорослими. Неможливо подорослішати заочно, це відбувається тільки через активний особистий досвід. Світ змінюється з великою швидкістю. Ми народилися в час, коли технології були не так розвинені. Вони ж – діти епохи інтернету. Діти вже несвідомо відчувають, де житимуть, і які навички їм потрібні.
Батьки, менше заборон, а більше лайків!

Психотерапевт Тетяна Колосова в співавторстві з Олена Терещенко

Фото з сімейного табору «Канікули Душі» 2018 року.
Фотограф: Lena Mudryk - photographer.

Ще статті про емоційне здоров'я, батьківство та психологічну допомогу - читайте на сайті:
https://www.kolosova.org/

12/08/2024

В Україні мільйони соняшників. Ці сонця прикрашають нашу землю.

28/07/2024

Кожна хвилинка нам для чогось. Обираємо самі🫠