20/11/2025
З сумом сповіщаємо, що на 76 році свій земний шлях закінчив Олександр Петрович Моця, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор і беззмінний керівник відділу давньоруської та середньовічної археології ІА НАН України.
Олександр Петрович надзвичайно ефективно поєднував кабінетну та польову сторони дослідницької діяльності. Він все своє життя любив і насолоджувався експедиційними пошуками та розкопками, результатом яких стали нові наукові та науково-популярні праці про численні археологічні пам'ятки, давні міста і села, виробничі осередки, торгові шляхи, етнокультурні взаємодії, міжцивілізаційні зв'язки, динаміку слов'яно руського світогляду, найдавніші етапи формування української державності та культури.
Обсяг творчого доробку Олександра Петровича Моці, кількість реалізованих наукових проектів, здійснених експедицій, організованих конференцій, виданих монографій вражаюча. Його енергійна багато десятилітня наукова та науково-просвітня діяльність широко відома як в межах України, так і поза нею. Кілька поколінь студентів історичних та гуманітарних факультетів провідних вищих навчальних закладів України мали можливість слухати його лекції та приймати участь в практичних польових дослідженнях під його керівництвом. Десятки вчених історико-археологічного профілю в Україні та поза її межами підготували та успішно захистили свої магістерські, кандидатські та докторські дисертації під його науковим керівництвом.
Це важка втрата для всієї історико-археологічної науки і нашого відділу особливо. Висловлюємо самі щирі співчуття родині покійного. Світла пам'ять про Олександра Петровича завжди буде з усіма тими, хто мав честь і задоволення працювати та спілкуватися з ним.
Співробітники відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України висловлюють тверду впевненість, що справа спеціального фахового історико-археологічного дослідження та осмислення Руси-України буде продовжуватися та плідно розвиватися в подальшому, особливо в час смертельних загроз існуванню України, її державності та глибинної культурної та історичної ідентичності.
За байраком байрак.
А там степ та могила.
Із могили козак
Встає сивий, похилий.
Встає сам уночі,
Іде в степ, а йдучи
Співа, сумно співає…
Спочивайте з миром, Олександре Петровичу!
