27/04/2022
Матеріал від Агія Загребельська
Канцлер Олаф Шольц хоче змінити місце Німеччини у світі.
Він просто воліє не говорити про це, - сьогоднішній заголовок одного з найстаріших та найвпливовіших видань США
******
Я багато разів на день, особливо останнім часом, гризла себе за те, що не змогла завчасно вам розповісти більше про Німеччину.
Познайомити ближче з нашими німецькими союзниками та канцлером Олафом Шольцем, якого, відверто, вважаю уособленням нової епохи для Німеччини та тим, хто може стати великим лідером у Європі.
Повернувши Німеччині хороше, що було втрачено, та перекресливши та виправивши погане, що було зроблено.
Можливо, тоді менше моїх друзів сприймали б Німеччину через крелівське дзеркало дезінформації, та більше їх розуміли.
Але сьогодні вийшов журнал Time з великою розповіддю про Шольца.
Вони розповіли дуже багато з того, що потрібно, щоб розуміти Німеччину.
Я пробувала скоротити, але все здається важливим.
Тому, вибачте за лонгрід, але те, скільки часу багато з вас витратили на читання різних сортів гидоти про Німеччину та Шольца вимагають цих п’яти хвилин, щоб знати правду.
*****
• Через три дні після того, як Росія ввела війська в Україну, канцлер Німеччини Олаф Шольц виступив перед Бундестагом, федеральним парламентом у Берліні, і звернувся до законодавців на спеціальному недільному засіданні.
"24 лютого 2022 року настає переломний момент в історії нашого континенту", - сказав він, назвавши російське вторгнення Zeitenwende, подією, що змінює епоху.
• Шольц, який вступив на посаду всього за кілька місяців до цього, зустрів цей історичний момент відповіддю, яка перевернула десятиліття військової політики, а разом із нею і найважливішу частину повоєнної німецької ідентичності.
Він оголосив про план у 100 мільярдів євро щодо збільшення чисельності збройних сил країни, обіцяв покінчити із залежністю від російського викопного палива і вперше після Другої світової війни заявив, що Німеччина відправить зброю в зону конфлікту.
"В основі всього цього лежить питання про те, чи дозволено владі превалювати над законом, - заявив Шольц у своєму парламенті, - чи ми маємо можливість встановити обмеження для таких паліїв війни, як Путін".
• Саме те, якими мають бути ці обмеження та як швидко Німеччина має їх запровадити, стало предметом запеклих дебатів упродовж двох місяців після цього.
Протягом десятиліть Німеччина була економічним локомотивом з відстаючими військовими, які прийняли пацифізм для спокутування Голокосту та інших руйнувань, заподіяних нею у 20 столітті.
У своїй промові "Zeitenwende" Шольц представив дорожню карту для Німеччини, щоб стати справжньою світовою державою з відповідними збройними силами.
"Ми маємо бути досить сильними.
Не настільки сильними, щоб становити небезпеку для наших сусідів", - сказав Шольц 22 квітня в інтерв'ю TIME, яке стало його першим інтерв'ю великому англомовному виданню з початку війни.
"Але доволі сильними".
• Оголошення про нову еру для Німеччини було тепло зустрінуте союзниками по всьому світу, багато з яких скаржилися на нерішучість Німеччини напередодні вторгнення.
І хоча мова викликала питання всередині країни, три партії в його коаліції швидко почали працювати, як і широка громадськість: опитування, проведене 1 березня для мовної компанії RTL, показало, що 78% німців підтримують план Шольця з відправки зброї в Україну та фінансування вдосконалення. німецької армії.
"Це був справді великий момент", - говорить про промову Марі-Агнес Штрак-Циммерман, голова комітету Бундестагу з оборони.
"А потім все затихло".
• Тиша – відмінна риса Шольца.
Стримана людина, яка, за словами його біографа Ларса Хайдера, "навмисно не відповідає на питання прямо", Шольц ще не стикався з тим, щоб його політичному зростанню заважало явне небажання пояснюватися.
Але в цей момент історичної кризи, коли на волосині висить майбутнє не тільки України, а й усього європейського порядку, його подальше мовчання викликало критику в країні і за кордоном, перетворивши очікування, викликані промовою Zeitenwende, на розповсюдження розчарування.
• Коли йдеться про військову та фінансову допомогу, міжнародне співтовариство вважає, що найбільша економіка Європи ухиляється від своїх обов'язків у той час, коли дрібніші країни, від Польщі до Естонії, готові надати значні кошти та зброю.
Тільки 26 квітня, після кількох тижнів суперечливих відмовок, Шольц відповів на благання України та погодився безпосередньо відправити важке озброєння.
• І ще питання імпорту російської нафти та газу. Навіть убивство сотень мирних жителів у Бучі або жорстока облога Маріуполя, які Шольц називає "аморальними злочинами", не переконали канцлера у необхідності негайного введення ембарго на російське викопне паливо.
• Тепер, коли танки "Гепард" покотяться Україною - рідкісне постачання важких систем озброєння із власних запасів західної країни - багато хто вважає, що канцлер поступився критикою союзників.
Але в розмові з TIME чотирма днями раніше Шольц здавався практично несприйнятливим до тиску, спокійно заявляючи, що він прихильний до обіцянок, даних у промові Zeitenwende, працює якнайшвидше в тандемі з союзниками Німеччини і намагається уникнути небезпечної ескалації воєнних дій.
• На його думку, німецький народ довірив йому керувати країною, ґрунтуючись на тому, що вважає правильним для країни, а не на тому, що говорять опитування.
"Якщо ви добрий лідер, ви слухаєте народ", - каже Шольц, сидячи на верхньому поверсі канцелярії, за його спиною розкинулася пишна зелень берлінського Тіргартена.
"Але ви ніколи не думаєте, що вони справді хочуть, щоб ви зробили саме те, що вони пропонують".
• Якщо йому і важко зайняти місце лідера, який перебував при владі так довго, що її ласкаво прозвали "Мутті", він цього не визнає.
• Прес-секретар уряду Штеффен Хебестрейт жартує, що йому рідко доводиться давати своєму босові огляд преси вранці. "Коли він приходить, він уже все прочитав".
• Якщо жорстка критика ЗМІ на адресу його дій щодо ведення війни і стала причиною тяжкого ранку в день нашої зустрічі, канцлер цього не показує.
Це цілком доречно для людини, чий сухий стиль спілкування приніс йому прізвисько "Шольцомат" (у перекладі з німецької – автомат Шольца).
• За словами Хайдера: "Він не дуже хороший комунікатор. Він багато працює і вважає за краще висловлюватися тільки тоді, коли є що сказати".
На відміну від багатьох політиків, які приваблюють виборців риторикою та чарівністю, Шольц ніколи не був схильний до палких висловлювань або навіть чіткого пояснення своїх дій.
Якщо Володимир Зеленський – великий оратор Європи, то Шольц – його протилежність: стриманий, а не емоційний, методичний, а не спонтанний, та потайний до непрозорості у прийнятті рішень.
• Його прихильники знаходять його поєднання трудової етики, знань та стриманості обнадійливим.
І канцлер посилається на свій успіх на виборах як доказ того, що його стриманий підхід працює.
"Перше правило для політика – бути самим собою", – каже він.
"Лідерство має бути ясним, мати курс, уявлення про те, куди має йти країна".
• Подання Шольца про те, куди має йти країна, звичайно ж, сформоване тим, де вона була.
"Живучи в Німеччині, ви не можете уникнути лих першої половини 20-го століття, які були викликані Німеччиною.
Це відображається у всьому, що ми робимо в політиці, і в моїй свідомості теж, тому що на нас лежить історична відповідальність за забезпечення миру ".
Для Німеччини це означає навчитися думати не лише про себе, а й про ширший колектив.
"Ми маємо бути тією нацією, яка готова знайти європейські рішення, вигідні для всіх, а не лише для нашої країни".
• За кілька тижнів до російського вторгнення Шольца критикували за недостатні дії.
За лаштунками, за його словами, він готувався до відповіді на російське вторгнення.
15 лютого канцлер вилетів до Москви в останній спробі запобігти війні.
Описуючи цю зустріч як "дуже поганий досвід", Шольц каже, що відштовхував Путіна, коли той викладав свої ідеї про "велику Росію".
Я говорив: "Будь ласка, зрозумійте, якщо політики почнуть дивитися в підручники історії, де раніше були межі, ми воюватимемо сотні років".
• Молодші європейці можуть вважати само собою зрозумілим міжнародний порядок, який забезпечив десятиліття стабільності на континенті, затьмареному століттями кровопролиття, але 63-річний канцлер виріс у розділеній Німеччині і глибоко переконаний у важливості Європейського союзу, НАТО та принципів суверенітету та територіальної цілісності.
Через дев'ять днів після поїздки Шольца до Москви Путін ввів війська в Україну та зруйнував цей порядок, що ґрунтується на правилах.
"Вторгнення - це справді серйозна травма для європейського світу", - каже він, жестикулюючи для наголошення.
"Ми боремося за суверенітет України.
Жодна країна не є заднім двором іншої; це імперіалістичний погляд на політику.
Ось чому ми мали відреагувати так гостро, як ми це зробили".
• Відхід від пацифізму, який визначав політику країни протягом десятиліть, може бути сейсмічним для Німеччини, але критики кажуть, що Шольц діє надто нерішуче.
"Ми, німці, спимо, - каже Томас Ерндль, заступник голови комітету Бундестагу із закордонних справ та член опозиції, - у той час як США беруть на себе роль лідера, а країни Східної Європи – роль лідера".
• До кінця березня Німеччина надала Україні лише 1,2 мільйона євро військової допомоги - жодного важкого озброєння, тоді як крихітна Естонія змогла отримати 2,2 мільйона євро.
(Коли на нього натиснули, Шольц зазначив, що Німеччина як найбільша економіка Європи внесла велику частку в пакет військової допомоги ЄС у розмірі 1,5 мільярда євро).
Після того як на початку квітня стало відомо про звірства в Бучі, провідні члени правлячої коаліції Шольца стали наполегливіше домагатися постачання важкого озброєння.
Тиск посилився 20 квітня і загрожував перерости у повномасштабний скандал, коли газета Bild повідомила, що список доступної зброї, представлений оборонною промисловістю наприкінці лютого, був переданий Україні лише у квітні, і лише після цього з неї було видалено близько половини початкових варіантів.
• Шольц наполягає на тому, що постачання Німеччини повністю збігається з постачанням її союзників.
Як тоді він пояснює критику на адресу його уряду?
"Це, напевно, гарне питання для вас, щоб відповісти", - відповідає він з крихітною, схожою на посмішку сфінкса посмішкою.
У середині квітня, коли США почали постачати потужнішу зброю, Берлін почав нарощувати свою власну підтримку.
15 квітня він подвоїв існуючий фонд військової підтримки іноземних держав у розмірі 1 мільярда євро, більшість якого піде Києву.
21 квітня він оприлюднив план поповнення радянських танків і бронемашин із країн Східної Європи моделями із власних запасів, а також навчання українських солдатів у Німеччині використанню гаубиць "Панцер", що поставляються Нідерландами.
А 26 квітня Берлін оголосив, що відправить близько 50 танків із зенітними гарматами "Гепард", що стало його першим прямим поставкою важкої військової техніки в Україну.
• Проте протягом кількох тижнів, що передували цьому вирішальному моменту, канцелярія давала суперечливі пояснення, чому вона більше не робить.
Шольц наполягає, що це не було тактикою затримки, і що він просто відтягує час, потрібний для того, щоб уникнути непотрібної ескалації участі Німеччини в ізоляції.
"Не буде жодної діяльності Німеччини, яка не є абсолютною частиною діяльності наших союзників", – каже він.
• Але оскільки Німеччина чекала, що почнуть інші, перш ніж почати діяти, навіть члени коаліції Шольца почали розчаровуватися.
"Війна триває вже 60 днів", - каже Штрак-Ціммерман.
"У такій жахливій ситуації кожен день на рахунку".
• Тим часом виплати Німеччини Росії продовжуються.
У лютому Шольц зупинив проект газопроводу "Північний потік - 2" вартістю 10 млрд євро, який мав би подвоїти потік російського газу до Німеччини.
Проте він відмовився вводити негайне ембарго на імпорт російського викопного палива.
"Ми запроваджуємо санкції, які зашкодять Росії", - каже він. "Але не болючіше нам, ніж росіянам".
• Припинення постачання російського викопного палива, безумовно, зашкодить.
Маючи мало власних енергетичних ресурсів, Німеччина значною мірою залежить від імпорту, і, за даними аналітичного центру Agora Energiewende, 2021 року вона отримувала з Росії приблизно 50% вугілля, 34% нафти та 55% природного газу.
Хоча з початку війни цей показник значно знизився, країна, як і раніше, залишається однією з найзалежніших у Європі.
• Берлін проігнорував попередження США та країн Балтії про цю залежність, яка лише посилилася після анексії Росією Криму у 2014 році.
Розвиток тісніших зв'язків із Росією було пріоритетом для цілої низки канцлерів, коріння якого сягає в Ostpolitik - "східну політику" - Віллі Брандта, який прагнув стабільності через взаємодію з Росією і допомагав Німеччині спокутувати свою повоєнну провину.
(У Другій світовій війні загинуло 24 мільйони радянських громадян, що є найбільшою кількістю загиблих серед усіх країн).
Згодом ця віра у зміни через взаємодію трансформувалася у віру в те, що найкращим способом забезпечення геополітичної безпеки є прив'язування Росії до взаємовигідних торговельних відносин.
Німеччина отримувала дешеву нафту для підживлення своєї промисловості, що бурхливо розвивається, а Москва набувала політичного впливу, найбільш відомого завдяки колишньому канцлеру Герхарду Шредеру, який входить до складу ради директорів багатьох російських енергетичних компаній.
• Шольц розуміє, що ера співзалежності добігає кінця, але він дивиться на ситуацію в довгостроковій перспективі.
"Ми готуємося до виходу із ситуації, що склалася", - каже він, роблячи акцент на підготовці.
Відповідно до санкцій, які нещодавно ввів Євросоюз, Німеччина планує поступово відмовитися від російського вугілля до кінця літа.
До кінця року те саме відбудеться і з імпортом нафти, заявила міністр закордонних справ Анналена Баєрбок.
Але припинення постачання природного газу займе більше часу через меншу кількість альтернативних джерел та необхідність створення інфраструктури для його транспортування та зберігання.
Шольц зазначає, що Німеччина докладає всіх зусиль для швидкого створення такої інфраструктури – і що, як тільки вона це зробить у рамках свого "зеленого" переходу, шляху назад вже не буде.
"Росія справді не розуміє інтенсивності та серйозності нашої роботи з позбавлення необхідності імпорту викопного палива".
• Якими б похвальними не були ці цілі, це не змінює більш нагальних потреб.
Антон Хофрайтер, голова комітету Бундестагу з європейських справ і член партії "зелених", що входить до правлячої коаліції, стверджує, що ембарго на вугілля та нафту - альтернативні джерела, які легше знайти, - має набути чинності набагато раніше, ніж планує уряд.
Наприклад, у найближчі кілька тижнів.
"Режим Путіна заробляє дуже багато грошей на продажі нафти – від двох до чотирьох разів більше, ніж на продажу газу", – каже він.
"Тому, якщо ми серйозно хочемо відрізати режим з його грошової маси, важливо діяти швидко".
• Поки що Шольц слідував прикладу промисловості Німеччини, яка попереджає, що різке припинення поставок призведе до закриття заводів та масового безробіття.
22 квітня Бундесбанк, центральний банк Німеччини, повідомив, що запровадження енергетичного ембарго зараз призведе до скорочення економіки Німеччини на 5% порівняно з прогнозами на 2022 рік і спровокує одну із найглибших рецесій за останні десятиліття.
Але ця сума приблизно відповідає 4,6%, на які скоротилася економіка Німеччини в перший рік пандемії, що допомагає пояснити, чому багато економістів вважають, що таке скорочення буде керованим - особливо якщо уряд застосує деякі з тих самих інструментів, що й під час кризи.
"Буде рецесія, і, можливо, виникне дефіцит", - каже Вероніка Грімм, економіст з Університету Ерланген-Нюрнберг, що входить до ради економічних експертів, які консультують уряд Берліна.
"Але це не буде катастрофою".
• Відмова Шольца від негайного ембарго, у поєднанні з його характерним небажанням пояснюватися, змусила деяких задуматися про те, що німецька політична еліта, як і раніше, надто близька до Москви - і, отже, перебуває у суперечності щодо того, як поводитися з Путіним.
Але коли Шольца запитують, чи передбачає якесь зближення з Росією, він визнає, що шляху назад немає.
Хоча Росія залишиться, за його словами, "реальністю", з якою Україні доведеться домовлятися про мир, "між Німеччиною та Росією ніколи не буде особливих відносин, які не є європейськими відносинами з Росією".
• Безсумнівно, за Шольца Німеччина зробила різкий розворот.
"Кілька тижнів тому навряд чи хтось міг уявити, що Німеччина взагалі постачатиме зброю в зону бойових дій; сьогодні вона має бути настільки важкою та ефективною, наскільки це можливо", - говорить Хайдер, який вважає німецьку схильність мислити абсолютними категоріями однієї з причин, що, на думку багатьох, Шольц робить недостатньо.
• Але інша причина – це проблема комунікації.
"Ми не розповідаємо історію", - каже голова Комітету з оборони Штрак-Ціммерман.
"Ми маємо пояснити, що відбувається в Україні і що це означає для німців та для Європи.
Ми маємо пояснити нашим союзникам, що ми робимо зі зброєю".
І гаразд, він тихий хлопець.
Але йому треба казати".
• Клаудія Майор, аналітик Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки, стверджує, що недолік спілкування також перешкоджає здатності Шольца здійснити справжній Zeitenwende у себе вдома.
"Щоб змінити поведінку країни в безпековій та оборонній політиці - а саме це було заявлено в промові - потрібні роки", - каже вона.
Щоб досягти цього, "потрібний довгостроковий план реалізації, який передбачає постійне пояснення того, чому світ змінився, як він змінився і що з цим треба робити".
Без регулярного та чіткого пояснення політики, додає вона, решта світу задаватиметься питанням, чи не може Німеччина щось зробити чи просто не хоче.
А без ясного викладу навіть дії можуть бути непоміченими.
"За останні кілька днів ми досягли деякого прогресу", - каже 25 квітня законодавець Хофрайтер.
Але коли я розмовляю з колегами з інших європейських країн, усі вони кажуть: "Ми все ще чекаємо на Німеччину".
• Однак якщо Шольц і є небажаним комунікатором, він не є небажаним лідером.
Його не турбує хвиля критики, що піднімається довкола нього.
Почасти це просто характер людини, яка, за словами прес-секретаря Хайберштрайта, живе за двома правилами: не впадати в істерику і не ображатись.
Але це ще й тому, що він вважає, що німці самі суперечать кращому способу дій.
"Як політик, у мене завжди є відчуття двох сердець у грудях, - говорить він.
З одного боку, люди закликають його зробити все можливе, щоб зупинити російську агресію.
З іншого боку, вони хочуть, щоб він уникав будь-якої ескалації - особливо в у зв'язку з загрозами Путіна про ядерну війну.
І оскільки вони розуміють, що мають приймати важкі рішення, вони дивляться на тих, хто їх очолює.
"Я довіряю людям", – каже Шольц.
"І я впевнений, що вони вірять у те, що ми виконаємо свою роботу та продумаємо всі складні речі".
