26/05/2026
ДО 380-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ГЕТЬМАНА ІВАНА СКОРОПАДСЬКОГО
На сайті ЦДІАК України презентовано документальну онлайн виставку до 380-ї річниці від дня народження
українського гетьмана Івана Скоропадського.
Іван Ілліч Скоропадський (1646–1722) став гетьманом у 62 роки і період його гетьманування в Українській козацькій державі тривав упродовж чотирнадцяти років (1708–1722 рр.). Походив із шляхетського роду, який у першій половині XVII ст. переселився на Уманщину. Його дід, Федір Скоропадський, брав участь у Національно-визвольній війні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького і загинув у бою під Жовтими Водами у 1648 р. Народився майбутній очільник Української козацької держави у м. Умань Брацлавського воєводства близько 1646 р., здобув освіту у Києво-Могилянському колегіумі. Після цього зробив успішну кар’єру й почергово займав посади військового канцеляриста, старшого військового канцеляриста, чернігівського полкового писаря, генерального бунчужного, генерального осавули за гетьманування Петра Дорошенка, Михайла Ханенка, Івана Самойловича, згодом – Івана Мазепи. Входив в найближче оточення гетьмана і з 1706 р. займав посаду стародубського полковника.
На долю Івана Скоропадського випало керувати державою в складні й напружені роки. Його було обрано гетьманом на Глухівській раді в листопаді 1708 р. після переходу гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ і знищення російським військом м. Батурин. Новою столицею Гетьманщини став Глухів, де й була резиденція Івана Скоропадського. У 1709 р. для контролю за діяльністю гетьмана та його уряду в Глухів прибув царський резидент Андрій Ізмайлов; на території Гетьманської України було розміщено десять драгунських полків; багато козаків було мобілізовано для участі в Північній війні 1700–1721 рр. та для робіт на будівництві укріплень і каналів.
Іван Скоропадський мав спокійну, врівноважену вдачу, відрізнявся консервативними поглядами у політиці, про яку Вячеслав Липинський зауважив: «життя одначе показало, що та консервативна політика, яку репрезентував Іван Скоропадський, була єдине доцільною»; це дозволило втримати Гетьманщину від повної ліквідації автономії і пом’якшити покарання старшині – прибічникам Івана Мазепи.
Після смерті (близько 1699 р.) першої дружини Пелагії з Калениченків, дочки чернігівського полкового обозного Никифора Калениковича (Калениченка), з якою мав доньку Ірину, Іван Скоропадський побрався з вдовою генерального бунчужного Костянтина Голуба – Анастасією з Марковичів. У цьому шлюбі народилася донька Уляна. Молода дружина мала великий вплив на гетьмана. Владна, з гострим розумом і неабиякими здібностями Настя активно втручалася в урядові справи, що навіть породило прислів’я: «Іван носить плахту, а Настя – булаву». Родина Скоропадських мала великі статки – гетьман був одним з найбільших землевласників.
У 1708–1722 рр. царська влада всіляко, обмежувала місцеві права і традиції Козацької України: козацькі полки були підпорядковані московським командирам, артилерію було вивезено за межі краю, збільшувалася кількість російських залог в містах Гетьманщини, встановлювався жорсткий контроль за збором податків, чинився суттєвий вплив на призначення генеральної і полкової старшини, церковних ієрархів, при гетьмані весь час перебували призначені Москвою резиденти, які втручались в справи управління Гетьманщиною. Після підписання Адріанопольського миру (1713 р.) Гетьманщина втратила Правобережжя, а населення було зігнане на лівий берег. Решетилівські статті, подані за усталеною традицією цареві гетьманом Іваном Скоропадським у липні 1709 р., були затверджені лише частково, але в основних вимогах було відмовлено. Зміни позначилися й на родині Скоропадських. Зокрема, російський цар Петро І посватав 1718 р. 15-річну Уляну Скоропадську за сина графа Петра Толстого – теж Петра, який в наступному 1719 р. отримав посаду ніжинського полковника.
Родина Скоропадських, що й так відрізнялася набожністю, з кожним роком все більше переймалася релігійними питаннями. Гетьман був покровителем і меценатом багатьох монастирів і шкіл, зокрема Києво-Печерської лаври і Києво-Могилянської академії, яким підтверджував права на маєтності, надавав охоронні універсали та нові володіння, а також виділяв кошти на відновлення Лаври після пожежі 1718 р. і на утримання вчителів Академії.
Гетьманова Анастасія також займалася благодійністю, підтримувала православну церкву, зокрема була фундатором Гамаліївського Харлампіївського монастиря в Чернігівській єпархії, а протектором цього монастиря був Іван Скоропадський (монастир розміщено поблизу м. Шостка, Сумської області, станом на сьогодні він недіючий).
Втручання російської влади у справи Гетьманщини досягло свого апогею в 1722 р., коли наказом Петра І було запроваджено Першу Малоросійську колегію, яка мала право незалежно від гетьмана управляти Гетьманщиною. Іван Скоропадський вирушив до Москви подавати протест, але дорогою захворів і 3 липня 1722 р. помер. Через два дні, 5 липня, його урочисто відспівали і поховали в Гамаліївському Харлампіївському монастирі, там само, пізніше, 13 січня 1730 р., було поховано і його дружину Анастасію.
Після смерті Івана Скоропадського гетьманську владу тимчасово було передано чернігівському полковнику Павлу Полуботку.
На виставці представлено оригінали документів з фондів і колекцій ЦДІАК України (з ф. 51, Генеральна військова канцелярія, ф. 53, Перша Малоросійська колегія, ф. 128, Києво-Печерська Свято-Успенська лавра, ф. 129, Києво-Софійський кафедральний чоловічий монастир, ф. 148, Гамаліївський Пустинно-Харлампіївський жіночий (з 1733 р. – чоловічий) монастир, ф. 220, Колекція документів, зібраних Київською археографічною комісією, ф. 223, Колекція документів “Серія Б” та ф. 1219, Скоропадські), передусім універсали гетьмана Івана Скоропадського та документи, пов’язані з його діяльністю та його родиною.
З фотокопіями документів онлайн-виставки можна детальніше ознайомитися на офіційному вебсайті ЦДІАК України за посиланням https://cdiak.archives.gov.ua/v_do_380_narodzhennia_Ivana_Skoropadskoho.php
#ЦДІАК
