Юридична Україна

22/11/2025

Друзі, як і щосуботи, пропонуємо вам пригадати ключові публікації Верховного Суду про актуальну судову практику й новини за тиждень, систематизовані в нашій добірці.

Судові рішення:

🔹ВП ВС: ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, об’єднаної з іншими належними відповідачу землями, є припинення речових прав на новостворену земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та витребування спірної земельної ділянки – https://cutt.ly/0trITPXm

🔹ККС ВС: військова служба правопорядку є спеціальним правоохоронним формуванням у складі Збройних Сил України, а тому поширення відомостей про її розташування охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України – https://cutt.ly/ntrIT0fn

🔹КЦС ВС: десятиденний строк на оскарження дій виконавця обчислюється в календарних, а не в робочих днях – https://cutt.ly/UtrIYi7d

🔹КГС ВС: ОСББ, використовуючи газ для вироблення теплової енергії для потреб мешканців, є колективним побутовим споживачем з правом на відповідні тарифи постачальника «останньої надії» – https://cutt.ly/qtrPrbWg

Огляди судової практики:

📌Дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду за вересень – жовтень 2025 року – https://cutt.ly/ItrIYRpk

📌Огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за жовтень 2025 року – https://cutt.ly/ftrIYXRJ

Новини:

Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко взяв участь у Колоквіумі Мережі голів верховних судів Європейського Союзу – https://cutt.ly/4trIUykW

Публікації в медіа:

Інтерв’ю Секретаря Великої Палати Верховного Суду Віталія Уркевича виданню «Юридична газета» про ключові позиції ВП ВС та довіру суспільства до суду – https://cutt.ly/AtrIUb3E

25/08/2024

Шановні позичальника, поручителі, іпотекодавці та заставодавці, можливо у вас ще не вирішено питання по валютному кредиту, тому пропоную вам звертатись для пошуку індивідуального рішення за для закриття кредиту.
#кредит #суд #валютнийкредит #кредитнийадвокат #адвокат

https://www.facebook.com/advocat.liakhov

Адвокат Ляхов Ігор

03/02/2024

06/09/2023

Виходить, що Київстар це москвастар?!

17/11/2022

КСУ визнав неконституційними повноваження Мін’юсту позбавляти власності через помилку реєстратора.

Конституційний суд визнав неконституційним припис ст. 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“, який надавав повноваження ...

22/09/2022

Постанова Верховного Суду у справі №161/7881/20 (провадження №61-11435св21) від 09 лютого 2022 року

Обставини справи: Позивачі звернулися до суду з позовом до закладу охорони здоров’я, третя особа – лікар-хірург про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи – їхнього батька і чоловіка.

Позивачі зазначають, що причиною смерті їхнього чоловіка і батька стало несвоєчасне встановлення правильного діагнозу та відповідно, несвоєчасне надання адекватної медичної допомоги черговим лікарем-хірургом, а саме: не проведення останнім інструментальних обстежень - УЗД та рентгенографії органів грудної/черевної порожнини з метою виключення або підтвердження наявності у хворого такого ускладнення перебігу виразкової хвороби як перфорація виразки, що призвело до тяжких наслідків для хворого.

Позивачі просили стягнути з відповідача на користь дружини 500 000 грн. та на користь дитини – 600 000 грн. моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачів у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька та чоловіка, по 200 000 грн кожному.

Суд першої інстанції, виходив з того, що факт неналежного виконання працівником відповідача – лікарем-хірургом своїх професійних обов`язків підтверджується:

1. Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 06.11.2020 року відповідно до якої обвинуваченого лікаря-хірурга було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 18 січня 2015 року о 02 год. 45 хв., завідуючий хірургічним відділенням Локачинської центральної районної лікарні з вищою медичною освітою та першою кваліфікаційною лікарською категорією, будучи зобов`язаний, як медичний працівник, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу, в порушення вимог «Стандартів та клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Хірургія», затверджених наказом МОЗ України №297 від 02 квітня 2010 року, не провів та не наполягав на проведенні інструментальних обстежень - УЗД та/або рентгенографії органів грудної, черевної порожнини з метою виключення/підтвердження наявності у хворого такого ускладнення перебігу виразкової хвороби як перфорація виразки, що стало причиною несвоєчасного встановлення правильного клінічного діагнозу та, відповідно, несвоєчасного надання адекватної (хірургічне втручання) медичної допомоги, що в подальшому призвело до тяжких наслідків для хворого, а саме його смерті.

2. Висновком судово-медичної експертизи. Цим висновком встановлено наявність дефекту (у вигляді бездіяльності лікаря) в наданні медичної допомоги пацієнту - не проведення інструментальних обстежень - УЗД та/або рентгенографії органів грудної, черевної порожнини з метою виключення/підтвердження наявності у хворого такого ускладнення перебігу виразкової хвороби як перфорація виразки, що стало причиною несвоєчасного встановлення правильного клінічного діагнозу та, відповідно, несвоєчасного надання адекватної (хірургічне втручання) медичної допомоги - існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між смертю пацієнта та даним дефектом. За умов проведення вищезазначених дій (до розвитку перитоніту) - життя пацієнта можна було б врятувати. На думку експертної комісії, будь-хто з лікарів, який контактував з пацієнтом при надходженні останнього до стаціонару, мав наполягати на проведенні вищезазначених інструментальних обстежень (насамперед, це стосується лікаря хірурга та лікаря ендоскопіста). Взагалі, визначення клінічного діагнозу, і, відповідно, обрання тактики ведення пацієнта, в тому числі призначення обстежень, лікування тощо, - це прерогатива лікуючого лікаря.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із тяжкості та тривалості моральних страждань, урахувавши принцип розумності та справедливості, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачів у рахунок відшкодування моральної шкоди по 200 000 грн кожному.

Рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційний судзмінив рішення суду першої інстанції: зменшено розмір відшкодування моральної шкоди із 200 000 грн кожному до 25 000 грн кожному. Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанцій, виходив з того, що лікарями надавалась медична допомога пацієнту, залучено всіх необхідних спеціалістів, будь-яких судово-медичних даних, які б свідчили про неналежний післяопераційний догляд та лікування немає, вини лікаря-хірурга у несвоєчасному/неадекватному наданні медичної допомоги пацієнту не встановлено, а тому відшкодування моральної шкоди у розмірі по 25 000 грн кожному позивачу буде достатньою компенсацією за спричиненні моральні страждання.

Правовий висновок Верховного Суду

Позиція Суду щодо визначення розміру моральної шкоди. Згідно з пунктами «а», «д», «ї» ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» (примітка: зараз ч. ч. 1, 6, 7 ст. 8 Закону) держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ч. 1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (примітка: зараз ч. 3 ст. 34) обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачі зазнали моральних страждань, які виявилися у душевних стражданнях зумовлених смертю їхнього близького родича, що сталася при наданні медичної допомоги відповідачем. При цьому працівниками лікарні своєчасно не було проведено інструментальних обстежень - УЗД та/або рентгенографії органів грудної, черевної порожнини з метою виключення/підтвердження наявності у хворого ускладнення перебігу виразкової хвороби як перфорація виразки, що стало причиною несвоєчасного встановлення правильного клінічного діагнозу та несвоєчасного надання адекватної (хірургічне втручання) медичної допомоги.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції правильно виходивіз характеру, тривалості, обсягу та змісту душевних страждань позивачів внаслідок втрати близької людини, неможливістю повного відновлення попереднього стану, врахував принципи розумності, виваженості і справедливості та дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі по 200 000 грн кожному із позивачів.

Позиція Суду щодо звільнення лікаря від кримінальної відповідальності. У постанові від 14 лютого 2018 року в справі №398/571/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими. Апеляційний суд не в повній мірі врахував, що лікаря-хірурга було звільнення від кримінальної відповідальності саме з цієї підстави.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постанові від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17.

Водночас надані стороною відповідача докази не спростовують ні обставин викладених в ухвалі Горохівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2020 року в справі №160/773/17, ні встановленого висновком експерта дефекту в наданні медичної допомоги пацієнту, за відсутності якого життя пацієнта можна було б врятувати.

Постанову апеляційного суду було скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Огляд підготувала: адвокат Бабенко Яна, член Центру медичного права ВША НААУ

03/09/2022

🔥Постанова КЦС ВС від 30.08.2022 № 361/8807/18 (61-2332св22):
📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/105961747
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Коротенко Є. В.
✅Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів

✔️Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
✔️Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
✔️Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
✔️У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
✔️У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі
№ 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою
статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
✔️✔️Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що укладення договору позики між сторонами підтверджено розпискою позичальника - відповідача ОСОБА_3 від 21 травня 2015 року.
Згідно даної розписки відповідач підтвердив факт укладення договору позики і факт отримання ним в позику 75 000 доларів США від позивача.
Встановлено, що надана позивачем розписка відповідає вимогам закону до письмової форми договору позики між фізичними особами, містить інформацію щодо всіх істотних умов договору позики.
Відповідач не оспорював факту написання ним розписки і не доводив її безгрошовості, визнав факт отримання грошей від позивача.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Встановлено, що строк виконання боргового зобов?язання в договорі позики (розписці) не визначено.
Позивач шляхом неодноразового направлення письмової вимоги на адресу проживання та через оголошення у пресі належним чином повідомив відповідача про необхідність повернення суми позики.
Доказів належного виконання ОСОБА_3 зобов`язань з повернення позики судам не надано.
При таких обставинах суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши справжню правову природу правовідносин сторін, якими підтверджено правовідносини позики, та факт передання позивачем відповідачу в позику коштів у розмірі 75 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату ухвалення рішення за офіційним курсом Національного Банку України становить 2 115 165 грн, з огляду на порушення ОСОБА_3 зобов`язань повернути кошти, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача боргового зобов`язання перед позивачем у вказаному розмірі.
У відповідності до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня
2018 року у справі № 758/1303/15-ц).
За частиною другою цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Установивши, що свій обов`язок з повернення грошових коштів позивачу відповідач не виконав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано стягнув з ОСОБА_3 3 % річних від простроченої суми на підставі наданого позивачем розрахунку, який стороною відповідача не спростовано.
З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

🇺🇦 #судовапрактика #договірніспори #договірпозики #борговарозписка

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp

04/08/2022

https://zib.com.ua/ua/pda/152409.html

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в пи...

23/07/2022

Належним способом захисту є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря | ADVOKAT POST ...

15/06/2022

🔥Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
✔️Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
✔️При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.
✔️Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
✔️Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
✔️Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
✔️Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
✔️У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] ✔️Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
✔️У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. ✔️Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. ✔️Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
✔️Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
✔️Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
✔️Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
✔️Скасовуючи частково ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року та задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження спірного майна, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку в частині заявлених вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
✔️Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, оскільки він випливає з фактичних обставин справи, наявних у ній доказів, та ґрунтується на правильному застосуванні частини другої статті 149 ЦПК України.
✔️Разом із тим, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
✅Постанова КЦС ВС від 09.06.2022 № 369/16176/20 (61-13787св21)

🇺🇦 #судовапрактика #процесуальніпитання #забезпеченняпозову

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp