05/06/2026
Відкритий лист Президенту Російської Федерації від Президента України
4 червня 2026 року - 21:20
Відкритий лист
Президенту Російської Федерації
від Президента України
Коли ви більш ніж 26 років тому очолили Росію, багато хто в Україні ставився до вас позитивно. Так було. Це вже в минулому.
Зараз абсолютна більшість українців сприймає позитивно те, що наші далекобійні дрони завітали на відкриття вашого форуму в Петербурзі, подолавши відстань у більш ніж 1000 кілометрів. Як ви добре знаєте, ця відстань не є межею наших можливостей.
26 років вашої влади повністю змінили порядок денний у відносинах між Україною та Росією. Від обговорень товарообігу та інших цивільних питань наші народи перейшли до тематики виключно влучань і втрат.
Майже половину з ваших 26 років влади в Росії ви провели у війні проти України.
Що б ви не говорили про НАТО, геополітику та російську мову, ця війна є вашим особистим вибором – війною без реальної причини. Саме так це запам’ятає історія.
Цей час міг би пройти зовсім інакше.
Ми часто чуємо, що війна вас влаштовує. Звісно, не в тих випадках, коли йдеться про безпеку вашої резиденції на Валдаї чи параду в Москві. Ваше власне життя для вас цінне.
Але зараз ми всі бачимо, що це нарешті перестає влаштовувати росіян – те, що війна дає все більше негативу Росії.
Їм не подобаються наші дрони й ракети.
Їм не подобається дефіцит бензину та постійне зростання цін.
Їм не подобаються постійні заборони.
Їм не подобається ваш намір влаштувати другу хвилю мобілізації, щоб розширити війну на інший напрямок в Україні або направити проти якихось іще країн – сусідів Росії.
Їм не подобається, що вашій війні не видно кінця.
Так, ви ще досі можете примушувати росіян так існувати.
Але ваші ресурси суттєво скорочуються.
У вас не вистачить грошей і політичної сили, щоб і надалі купувати лояльність росіян, як ви це робили 26 років. Ми будемо робити все, щоб світ про це подбав.
Як ви самі кажете, «треба все підрахувати».
Вчора я отримав доповідь про втрати вашої армії на фронті в Україні в травні. Це знову понад 30 тисяч убитих і важкопоранених росіян. Ми тримаємо саме такий показник щомісяця, і щодо кожної вашої втрати в нас є відеопідтвердження – це не голослівно.
Ми знаємо, що у ваших втратах на фронті 63 відсотки – це вбиті, і тільки 37 відсотків – поранені. У ХХІ столітті армії не можуть дозволяти собі такого балансу. Надалі частка вбитих зросте.
Не те щоб ми в Україні переживали про росіян. Після всього, що принесла в Україну ваша війна.
Але я дбаю про українців.
Ми втрачаємо своїх людей, і кожна наша втрата нам болить. І навіть коли рівень втрат українських один до п’яти чи один до шести в порівнянні з втратами російськими, це все одно має велике значення.
Як має значення і те, що ви вже регулярно, раз на кілька місяців, переносите крайні терміни захоплення наших регіонів, передусім Донецької області. Ви не захопите її і цього року.
Але ми в Україні не хочемо постійної війни. Ми добре знаємо, що без війни безмірно краще. Ми хочемо досягти цього.
Я впевнений, що більшість росіян готова дати на це позитивну відповідь, і ви про це знаєте.
Багато хто не вірив, що Україна протримається стільки часу в захисті.
Ви не вірили. І ті, хто вам радив, теж не вірили. Це було помилкою.
Ви не очікували повномасштабного спротиву від України й не прогнозували, що все зайде так далеко. Але ми всі тут – на пʼятому році повномасштабного зіткнення.
Не бійтеся вийти з війни – це головне, що зараз від вас потрібно.
Україна зберігає незалежність. І збереже. Попри будь-які інші прогнози.
Ми об’єднали багатьох у світі на захист України та проти вас. Ми знайшли зброю та фінанси.
Ми отримуємо підтримку, ви – санкції. І так триватиме, поки не буде справедливості для України, якої ми хочемо і яка може бути досягнута.
Ми не дамо досягти успіху тим, хто намагається вас переконати, що санкції проти Росії будуть відчутно послаблені й що підтримка України буде відчутно скорочена без суттєвих змін у вашій позиції щодо України. Приклад Орбана демонструє, якою ганьбою закінчують ті, хто обирає допомагати Росії у війні проти нас.
Україна пройшла важкі зими, коли ви намагалися знищити нашу енергетику. Ми вистояли, і навіть у темряві стійкість українців збереглася.
Ми перенесли війну на вашу територію, і ви б не впорались із цим без допомоги Північної Кореї. Ви перший правитель Росії, який був змушений звертатись по допомогу в Пхеньян.
І сьогодні ви повністю залежите від Китаю – теж уперше в історії Росії.
Ви розраховували, що українцям не вистачить сил захистити себе, але тепер наші хлопці допомагають будувати захист нашим партнерам на Близькому Сході та в Затоці.
Ви сподівалися на внутрішню смуту в Україні, але це проти вас збунтувалися ваші ж військові формування. 23 червня буде чергова річниця, і замовчування не зітре з історії цей факт.
І це зараз на вас дивляться з очевидною втомою ваші ж урядовці, бізнесмени та пропагандисти. Світ це бачить.
У світу немає втоми від України, на яку ви довго розраховували. А от від Росії є втома навіть у тих у глобальному світі, хто допомагає вам обходити санкції та підтримувати на плаву економіку.
Ви не можете цього не помічати. Після 26 років старість почала брати своє. Чим далі, тим більшою буде втома і від вас.
Ми бачили документи від розвідки, що ви зараз розглядаєте плани війни ще й на 2027 і 2028 роки. Також ми знаємо, що ви сподіваєтеся, що балістика зробить для вас те, чого не зробило все інше. Ви хочете втягнути ще більше у війну Білорусь, і зараз ми змушені готуватися ще й до цього. Ми бачимо, що ви розігруєте якусь партію з Придністров’ям. Ваші пропагандисти погрожують так чи інакше всім сусідам Росії. Чи дійсно ви хочете пройти через все це?
Вибір зараз за вами.
Досить війни.
Україна пропонує закінчити цю війну.
Треба зробити це чесно, достойно й гарантувати, що не буде нового розпалення війни.
Ми бачимо, що Сполучені Штати приділяють усю свою увагу питанню Ірану, і неправильно просто чекати, коли у їхній увазі черга дійде до війни у Європі.
Україна пропонує закінчити війну у форматі між нами і вами.
Я пропоную вам зустріч.
Усі чули, як ваші представники, посміхаючись, говорили, що я начебто можу приїхати в Москву. Але після таких 26 років українському лідеру у вашій столиці, як і російському лідеру в Києві, робити нічого.
Є країни, які традиційно приймають лідерів для вирішення питань війни і миру. Швейцарія, Туреччина, країни Арабського світу – багато хто може і хоче прийняти цю зустріч.
Саме лідери вирішують ключові питання – так було й буде завжди.
Я пропоную визначити чітку дату зустрічі.
Ми чули, що вам пообіцяли на Алясці вирішення якихось речей, які стосуються України та Європи. Але ви бачите, що українські та європейські питання вирішуються не в Анкориджі.
До розпочатого між нами двостороннього треку можуть приєднатись інші визначені учасники.
Оскільки війна триває у Європі, і нам в Україні потрібні гарантії безпеки, і ви для себе хочете гарантій безпеки, логічною видається участь тих, хто справді може виступити гарантами.
Ми вважаємо, що участь Європи потрібна – тих, хто дійсно має спроможність впливати на ситуацію.
Ми вважаємо, що Сполучені Штати мають бути в процесі, і це те, що може визначити конфігурацію нової архітектури безпеки в нашій частині світу.
Ми вже мали досвід багатьох договорів із Росією та Мінських угод, які не спрацювали. Тому потрібно знайти передусім наші двосторонні відповіді на питання, які є, і не ховатися від складних питань за будь-якими формулюваннями, технічними групами або втратою часу в човниковій дипломатії.
Своєю війною ви назавжди розмежували Україну та Росію.
Лінія фронту зараз – це лінія, з якої має початися дипломатія.
Україна готова припинити вогонь повністю – для часу, коли триватимуть перемовини. І це стандартна практика, яку підтверджують зараз і обставини навколо Ірану. Спроба встановити реальну тишу – це найкращий старт, щоб почати говорити один з одним. Ми вважаємо, що це буде не просто спробою, а реальним припиненням вогню, якщо ви цього захочете.
Ви знаєте, що моніторинг припинення вогню по лінії зупинки можуть забезпечити Сполучені Штати.
Україна готова до обміну військовополоненими за принципом «всіх на всіх», і це може стати хорошим прологом до закінчення війни.
Треба зробити серйозні кроки для повернення цивільних та дітей, які були вивезені протягом війни.
Треба визначити, яким буде майбутнє для всіх наступних поколінь українців та росіян.
Якщо ви особисто у своїх думках не прийдете до ідеї, що цю війну час завершувати, Україна продовжить боротися за своє існування. У нас будуть ті, хто нас підтримає.
Але й вам доведеться значно більше боротися за ваше існування – не Росії, а ваше особисте. І це не погроза від мене чи України. Це факти російської історії, які ви добре знаєте: коли Росія втомлюється, відбуваються зміни.
Ми можемо працювати на таку втому.
Ви можете зупинити свою війну.
Вічна памʼять усім, чиї життя були забрані цією війною.
Слава Україні!
