Дар'я Герасимчук

13/09/2026

Ощадбанк за підтримки Visa запрошують підлітків віком від 13 до 18 років до участі в проєкті “Формулюй мрії”. З 9 до 14 вересня поділись в соціальних мережах історією, про що мрієш та як рухаєшся до своєї мети попри все!

Журі проєкту «Формулюй мрії» чекає на твої історії! У його складі — спортивні коментатори Макс Подзігун та Віталій Волочай, відомий як v1lat, психологиня Світлана Ройз, ведучий та комік Єфим Константиновський, фронтмен гурту KARTA SVITU Іван Марунич, співачка Світлана Тарабарова, спортивна блогерка Анастасія Левченко та представники Visa й Ощадбанку.

З 9 до 14 вересня включно поділись у соціальних мережах своєю мрією та розкажи, як рухаєшся до неї попри все. І вигравай можливість поїхати на головні перегони світу в Баку!

Не забудь тегнути та , щоб ми побачили твою історію, а також залиш свої контакти у формі: https://www.oschadbank.ua/visa-drive-the-dreams

Номінувати підлітка може й дорослий.
Чекаємо на ваші історії!

12/09/2026

Новий сезон Уроків Турботи вже розпочався! 🎉

Anastasiya Svoboda та Дар'я Герасимчук зібрали в каруселі все про програму: як вона працює, для кого створена, які теми можна обрати та як провести Урок Турботи зі своєю групою дітей.

👉Гортайте, знайомтеся з програмою та обирайте тему, яка потрібна вашим дітям саме зараз ✨.

🔗Бібліотека Уроків Турботи
https://www.academia-turboty-ngo.com/biblioteka-urokiv-turboty/

______________________

Ініціатива реалізується ГО «Можливості. Мотивація. Медіа.» (Академія Турботи) в співпраці з MaPanda та у партнерстві з Радницею-уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дарʼєю Герасимчук у межах проєкту “Ґендерно-чутливі підходи до ментального здоров’я та психосоціальної підтримки в Україні”, який впроваджується GIZ Ukraine: Resilient Society за фінансування уряду Німеччини.

11/09/2026

Цього тижня говорила з журналістами з Індонезії, Філіппін, Малайзії та Таїланду. І для мене було важливо, щоб ця розмова вийшла за межі «чергового» інтерв’ю про війну в Україні.

Ми говорили про українських дітей, яких росія вбила, викрала, депортувала та примусово перемістила. Про дітей, чиї життя російська агресія розділила на «до» і «після». Про родини, які роками чекають на повернення своїх синів і доньок.

Я повторюю це на кожному міжнародному майданчику і в кожній розмові з іноземними медіа – світ має знати, що відбувається з українськими дітьми. Але самого знання недостатньо. Потрібна реакція держав, міжнародних організацій, політиків і суспільств. Потрібен тиск на росію. Потрібна участь у поверненні дітей додому.

Бо викрадення дітей під час війни не може стати реальністю, до якої світ поступово звикає.

Сьогодні це українські діти. І якщо міжнародне право можна безкарно порушувати щодо них, завтра під загрозою може опинитися дитина в будь-якій країні.

Саме тому я продовжую говорити про кожну дитину, яку агресор забрав в України. І говоритиму доти, доки всі вони не повернуться додому.

10/09/2026

10 вересня – Всесвітній день запобігання самогубствам.

Є теми, яких дорослі бояться настільки, що воліють їх не називати. Суїцид – одна з них. Але мовчання не захищає дитину.

Цьогоріч ВООЗ закликає змінювати ставлення до суїциду і починати розмову. За цими словами стоять дуже важкі цифри. У Європейському регіоні самогубство залишається провідною причиною смерті серед молодих людей віком 15-29 років, а в Україні останнє дослідження HBSC показало, що майже третина опитаних підлітків 11–17 років відчувають постійний смуток або безнадійність.

За кожною такою цифрою є дитина, яка може мовчати дуже довго. І дорослі, які іноді пояснюють зміни у її стані «перехідним віком», характером, небажанням вчитися чи привертанням уваги.

Тому я дуже прошу, якщо дитина говорить, що не хоче жити, згадує про самогубство, завдає собі шкоди чи різко змінюється – сприймайте це серйозно. Не сваріть та не знецінюйте.

І не бійтеся запитати прямо, чи думає дитина про самогубство. ВООЗ наголошує – таке питання не підштовхує людину до суїциду. Навпаки, відкрита розмова може зменшити тривогу й дати відчуття, що її почули.

Для мене запобігання дитячим суїцидам – це відповідальність усіх дорослих навколо дитини. Родини, школи, лікарів, психологів, соціальних служб. Дитина має отримати допомогу раніше, ніж біль стане для неї нестерпним.

📞 Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 116 111 з мобільного або 0 800 500 225. Безкоштовно, анонімно, конфіденційно, цілодобово. Якщо є безпосередня загроза життю – 112 або 103.

08/09/2026

Шановні освітяни🙌
Нагадуємо, що днями стартує Новий сезон Уроків Турботи.
Як і обіцяли, ми з Дар'я Герасимчук підготували ще більше занять, які допомагають говорити з дітьми про важливі і непрості теми простими словами.
Цього сезону розширюємо бібліотеку Уроків Турботи, запрошуємо до програми більше фахівців, які працюють із дітьми, та запускаємо систему амбасадорства ⭐️

Що нового буде в сезоні, які матеріали отримають учасники та як долучитися до Уроків Турботи — розповімо на вебінарі
🗓 9 вересня, 15-00
https://www.youtube.com/live/jU7g0VvGjTY?si=XL0tnKfuiQg-KoOd

(Учасники вебінару першими зможуть отримати матеріали для проведення Уроків Турботи)

Спікерки — Анастасія Свобода, психологиня та засновниця ГО Академія Турботи і Дарʼя Герасимчук, Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації.
Запрошена гостя: Ольга Рибак - керівниця відділу інклюзивного та спеціального навчання директорату дошкільної та інклюзивної освіти МОН.

Онлайн-трансляція відбудеться за підтримки Міністерства освіти і науки України.

✨Долучайтеся до вебінару 9 вересня і нового сезону Уроків Турботи!
_____________________________________________________
Ініціатива реалізується ГО «Можливості. Мотивація. Медіа.» (Академія Турботи) в співпраці з MaPanda та у партнерстві з Радницею-уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дарʼєю Герасимчук у межах проєкту “Ґендерно-чутливі підходи до ментального здоров'я та психосоціальної підтримки в Україні”, який впроваджується GIZ Ukraine за фінансування уряду Німеччини.

08/09/2026

🤍 Коли дорослі говорять про підлітків з інвалідністю, надто часто в центрі розмови опиняються допомога, підтримка, труднощі. А голосів самих підлітків майже не чути.

Сьогодні на форумі «Моя безбар’єрність. Вивчені уроки» ми вирішили показати інше. На сцену разом зі мною вийшли Ліда та Макс – випускники ХІТа. І говорили вони самі.

Про 580+ відео, створених учасниками другого сезону. Про понад 2 мільйони переглядів. Про ролик Макса, який набрав 360 тисяч. Про першу комерційну співпрацю з Ощадбанком, правки клієнта, дедлайни і перші зароблені власною роботою гроші.

Саме таким я бачу Хаб Інклюзивного Тіктоку.

Підлітки приходять сюди вчитися створювати контент, працювати з камерою, сценаріями, монтажем, алгоритмами та брендами. У третьому сезоні вони отримають 12 лекцій від експертів і менторів, базовий набір техніки для створення контенту, а всі заняття матимуть переклад українською жестовою мовою. Окремий фокус цього сезону – діти з прифронтових громад.

А сьогодні зі сцени прозвучала фраза, яку я дуже хочу залишити тут: найбільшим бар’єром часто стає страх комунікації. Страх бізнесу прийти до кріейтора з інвалідністю.

Тому маю цілком практичну пропозицію до компаній і брендів – приходьте з брифами. Замовляйте інтеграції, платіть за професійно виконану роботу. Дивіться на цих підлітків як на авторів та амбасадорів і майбутніх колег.

Бар’єри часто починаються не з відсутності можливостей, а з відсутності довіри. ХІТ цю довіру створює – через роботу, результат і голос самих підлітків.

Проєкт створено в межах кампанії UNICEF Ukraine «Діти як діти» за підтримки Радниці – Уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’ї Герасимчук, і реалізується у партнерстві з Ощадбанк, ГО Відчуй та фондом Terre des hommes - Україна

01/09/2026

«Мова гідності» прозвучала у класах по всій Україні 💙💛

1 вересня у школах відбувся Всеукраїнський урок «Мова гідності: бачити людину за словами», який був присвячений темі взаємоповаги, різноманіття та вмінню бачити передусім людину.

Взаємопідтримка та згуртованість сьогодні набирають у нашій країні особливого значення, тому важливо плекати ці цінності ще зі школи. Сьогодні учні та учениці 1–11 класів розпочали цикл уроків, присвячених вмінню чути одне одного, не знецінювати чужий досвід та пам’ятати про унікальність та гідність кожного й кожної.

Дякуємо нашим вчителям, які долучилися до цієї розмови разом зі своїми учнями! Нехай цей рік буде об’єднаний мовою гідності та присвячений розвитку толерантності та підтримки одне одного попри все.

Усі підготовлені матеріали та конструктор уроків залишаються у відкритому доступі. Їх можна використовувати протягом навчального року, комбінувати завдання, адаптувати їх до різного віку, потреб та ситуацій у конкретному класі.

📚 Матеріали:
https://ed-era.com/urok-pro-inklyuzyvnist-download/

Бажаємо всім нам взаємоповаги, підтримки одне одного та наснаги на новий навчальний рік.

Всеукраїнський урок реалізується в межах Національної стратегії безбар’єрності, ініційованої Першою леді Олена Зеленська, у партнерстві з Міністерство освіти і науки України та UNICEF Ukraine за підтримки Радниці-уповноваженої Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна та Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’ї Герасимчук. Методичні матеріали підготовлено EdEra, Центр соціальних змін і поведінкової економіки та Ощадбанк.

Комунікаційна підтримка флагманського проекту МОН «Освіта без дискримінації, мова без барʼєрів» реалізується ЮНІСЕФ за фінансової підтримки уряду Німеччини через Bundesministerium für wirtschaftliche Zusammenarbeit und Entwicklung (BMZ) через державний банк розвитку KfW.

01/09/2026

Дуже важливі дані про те, що відбувається з підлітками після НМТ. Результат іспиту минає, а напруга може залишатися надовго — уже разом із новими викликами студентського життя.

Тому підтримка дитини не має закінчуватися разом із тестуванням. Раджу прочитати 🤍

31/08/2026

🎓 На початку навчального року дорослі часто хвилюються не менше за дітей. Новий розклад, домашні завдання, контрольні, оцінки. І разом із цим дуже легко непомітно перейти від підтримки до постійного контролю.

«А чому в однокласника 11, а в тебе 7?»
«Ти ж можеш краще».
«Треба було більше постаратися».

Ми можемо говорити це з найкращих намірів, але дитина часто чує зовсім інше – моїх зусиль недостатньо, я маю відповідати чиїмось очікуванням, мене оцінюють разом із моїми оцінками.

Я б дуже хотіла, щоб цього навчального року ми частіше запитували дітей: «Що було складно?», «Що тобі вдалося?», «Чим я можу допомогти?». Бо 7, 10 чи 12 балів показують результат конкретної роботи в конкретний день. Вони не визначають здібності дитини, її цінність чи майбутнє.

У каруселі зібрала кілька простих прикладів, як замінити порівняння і вимоги словами, які справді підтримують.

І, мабуть, найважливіше, що варто нагадувати собі протягом усього навчального року – дитині потрібен дорослий, поруч із яким безпечно помилятися, просити про допомогу і рухатися у власному темпі.

28/08/2026

🤝 Сьогодні долучилася до «Освітянських діалогів: проєктуємо майбутнє» у Чернівцях – зустрічі, яка зібрала 340 педагогічних працівників громади. Шкода, що цього разу могла бути з колегами лише онлайн.

Кажу «колегами» свідомо. Я сама маю педагогічну освіту і багато років працювала у школі. Тому добре знаю, скільки вчитель щодня приносить із собою в клас – власних переживань, тривог та відповідальності. А сьогодні до цього додається ще й війна.

Говорила про те, що особливо важливо для приймаючих громад.

До класів у Чернівцях приходять діти, про досвід яких учитель може нічого не знати. За ним можуть бути окупація, евакуація, полон, втрата близьких, насильство, роки російської пропаганди. Іноді родина свідомо не розповідає пережите і має на це право.

Тому поведінка дитини, яка викликає занепокоєння, має бути для дорослого передусім сигналом – можливо, тут потрібна допомога.

Дуже важливо, щоб у закладах освіти були зрозумілі алгоритми для таких родин: куди звернутися, де отримати психологічну, соціальну чи іншу підтримку. Щоб батькам не доводилося запам’ятовувати десятки інструкцій у момент, коли вони самі розгублені. І щоб у дітей залишалися гуртки, клуби, спільні активності – простори, де можна знайомитися, звикати до нового середовища і поступово повертати собі звичайне дитяче життя.

Ми можемо ніколи не дізнатися всієї історії дитини, але можемо уважно її бачити. І часом саме цього достатньо, щоб вчасно помітити, що їй потрібна підтримка.

Дякую Управління освіти Чернівецької міської ради та Чернівецький центр професійного розвитку педагогічних працівників за запрошення і цю розмову. А всім освітянам – за роботу, яку ви продовжуєте щодня попри тривоги, втому і величезну відповідальність за наших дітей.