26/05/2026
Вчора взяла участь у засіданні Ради безбар’єрності, де говорили про результати роботи у сфері безбар’єрності та про фокус цього року – безбар’єрну комунікацію.
25 травня в Україні розпочався Національний тиждень безбар’єрності. Його головна тема – безбар’єрна мова. Це дуже практична тема, бо йдеться про щоденне ставлення до людини: у державних сервісах, освіті, медіа, соціальній сфері, родинах і громадах.
За даними опитування ЮНІСЕФ, уже 63% українців помічають приклади безбар’єрних рішень у своїх громадах. Важливо, що дедалі частіше йдеться не лише про фізичну доступність, а й про інформаційну, освітню, економічну та комунікаційну безбар’єрність – це означає, що суспільство поступово вчиться бачити бар’єри там, де раніше їх могли не помічати.
У війні майже кожен із нас має досвід, який потребує обережності й поваги з боку інших. Хтось повертається з фронту, хтось вчиться жити після поранення, хтось покинув дім, хтось втратив близьких, хтось дорослішає з травмою, яку не мав би пережити в дитинстві. Безбар’єрна мова потрібна саме для того, щоб у всіх цих обставинах людина залишалася людиною, а не ставала для інших лише статусом, діагнозом чи болем. Саме тому важливо, що 2026 рік оголошено роком безбар’єрної комунікації.
Окремо раджу звернути увагу на артпроєкт «Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину». Це серія ілюстрацій українських митців і мисткинь про те, як слова можуть підтримувати або, навпаки, створювати ще один бар’єр. Виставку можна буде побачити на ВДНГ з 27 травня, тож запрошую відвідати її та подивитися на безбар’єрність через мову, образи й власний щоденний досвід.
Важливо завжди памʼятати, що безбар’єрність починається з конкретних рішень, але тримається вона на повазі – до людини, її гідності, її права бути почутою і не бути зведеною до ярликів.
Олена Зеленська
Тетяна Ломакіна
Безбар'єрність
