Верховний Суд

Верховний Суд Офіційна сторінка Верховного Суду

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд:
1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;
2) здійснює аналіз судово

ї статистики, узагальнення судової практики;
3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою;
4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;
5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;
6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;
7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

До складу Верховного Суду входять судді у кількості не більше двохсот. У складі Верховного Суду діють:
1) Велика Палата Верховного Суду;
2) Касаційний адміністративний суд;
3) Касаційний господарський суд;
4) Касаційний кримінальний суд;
5) Касаційний цивільний суд.

Висновок Верховного Суду щодо умов виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця від захв...
17/06/2026

Висновок Верховного Суду щодо умов виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця від захворювання

Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» (Постанова № 168), виникає в разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв’язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

Такий висновок зробила судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі, у якій оспорювалося право позивачів – членів сім’ї військовослужбовця, який помер від захворювання під час виконання обов’язків військової служби під час дії воєнного стану, на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн.

Судова палата зазначила, що положення п. 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню в системному взаємозв’язку з положеннями Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

Суд звернув увагу на те, що сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв’язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування п. 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов’язує виникнення права на відповідну виплату.

Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги в підвищеному розмірі, якщо на підставі медичних документів встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв’язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманим за обставин, визначених п. 2 Постанови № 168.

Також Верховний Суд виснував, що за відсутності підстав для застосування п. 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.

Посилання на постанову КАС ВС від 16 червня 2026 року у справі № 620/10029/24 (провадження № К/990/19427/25) буде невідкладно додане після її оприлюднення в ЄДРСР.

Важливе рішення ЄСПЛ щодо витребування на користь держави земельної ділянки лісогосподарського призначення – Galyna Step...
17/06/2026

Важливе рішення ЄСПЛ щодо витребування на користь держави земельної ділянки лісогосподарського призначення – Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine

Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що повернення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність держави переслідувало легітимну мету забезпечення дотримання принципу верховенства права і відповідало суспільним інтересам, а заявниця, придбаваючи таку ділянку, не проявила належної обачності та свідомо прийняла ризики, пов’язані з її придбанням.

За обставинами справи у 2008 році заявниця придбала земельну ділянку в компанії «N» на підставі договору купівлі-продажу. У травні 2011 року прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом про витребування цієї земельної ділянки від компанії «N» та заявниці з мотивів того, що відповідні землі були землями лісового фонду та перебували в державній власності.

Остаточне рішення у справі було ухвалено 22 червня 2016 року: суди трьох інстанцій задовольнили позов, встановивши, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, розпоряджатися якими уповноважений виключно Кабінет Міністрів України, а не селищна рада, яка вилучила цю земельну ділянку з державного лісового фонду та віднесла їх до земель рекреаційного призначення.

Пізніше, в червні 2017 року, заявниця звернулася до суду з позовом до сільської ради та КМУ про відшкодування вартості майна. Суди відмовили в задоволенні позову, зазначивши, що вимоги про компенсацію мали бути пред’явлені до її контрагента за договором купівлі-продажу – компанії «N».

Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, ЄСПЛ не встановив порушення справедливого балансу між суспільними та приватними інтересами.

Суд наголосив, що заявниця мала проявити особливу обачність перед укладенням договору купівлі-продажу, оскільки могла знати про належність ділянки до особливої категорії земель і ризик припинення права власності на неї, зважаючи на судові провадження про право розпорядження цією землею, які тривали у 2004–2010 роках.

ЄСПЛ також звернув увагу на істотну різницю між ціною, сплаченою заявницею за земельну ділянку (75 055 грн, приблизно 6800 євро), та її оціночною вартістю (528 366 грн, приблизно 48 500 євро), що викликало сумніви в законності укладеного договору купівлі-продажу.

З огляду на ці обставини ЄСПЛ дійшов висновку, що, незважаючи на відсутність перспективи отримання компенсації за вилучене майно, заявниця не проявила належної обачності та свідомо прийняла ризики, пов’язані з придбанням спірної земельної ділянки, а тому підстав для висновку про порушення справедливого балансу інтересів у цій справі немає.

Ознайомитися з офіційним текстом рішення Galyna Stepanivna NOGA v. Ukraine можна на вебсайті Європейського суду з прав людини за посиланням: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-249740.

Нагадуємо й про Платформу обміну знаннями ЄСПЛ-KS, що містить матеріали практики ЄСПЛ українською мовою, яка доступна за посиланням: https://ks.echr.coe.int/uk/web/echr-ks/.

Друзі, пропонуємо до вашої уваги огляд актуальної судової практики КГС ВС за травень 2026 року, у якому висвітлено ключо...
17/06/2026

Друзі, пропонуємо до вашої уваги огляд актуальної судової практики КГС ВС за травень 2026 року, у якому висвітлено ключові правові позиції в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✓ У постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки стосовно:

▪ правочинів, вчинених всупереч санкціям і з метою обходу блокування активів;

▪ умов визнання податкового боргу безнадійним та його списання у процедурі реструктуризації боргів фізичної особи у справі про неплатоспроможність;

▪ підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за відсутності схваленого плану санації.

✓ У постановах у справах, пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки щодо:

▪ поширення на упаковці косметичного засобу відомостей про лікувальні властивості без належного підтвердження як прояву недобросовісної конкуренції;

▪ меж перевірки АМК заяви про недобросовісну конкуренцію на стадії відкриття справи.

✓ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки про:

▪ належний спосіб захисту кредитора при позаконкурсному оспорюванні фраудаторного правочину боржника щодо частки у статутному капіталі ТОВ;

▪ визнання недійсним рішення загальних зборів про реорганізацію юридичної особи після державної реєстрації правонаступника як неналежного способу захисту;

▪ необхідність оформлення акта приймання-передачі для переходу корпоративних прав на частку у фермерському господарстві;

▪ позачергову оплату витрат на обслуговування рахунку в цінних паперах як витрат на збереження активів банку.

✓ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки стосовно:

▪ підтвердження розташування земельної ділянки в межах населеного пункту для цілей визначення комунальної власності;

▪ зменшення суми безпідставно збережених коштів на розмір сплаченого земельного податку при стягненні плати за фактичне користування земельною ділянкою, коли власник земельної ділянки не був визначений законом як належний розпорядник земель;

▪ звільнення самостійно зайнятої несформованої земельної ділянки комунальної власності від самочинно збудованого капітального об’єкта (павільйону).

Із цими та іншими правовими позиціями, викладеними в огляді, можна ознайомитися за посиланням https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KGS_05_2026.pdf.

Корпоративна культура донорства у Верховному Суді удостоєна відзнакиНещодавно з нагоди Всесвітнього дня донора крові Деп...
17/06/2026

Корпоративна культура донорства у Верховному Суді удостоєна відзнаки

Нещодавно з нагоди Всесвітнього дня донора крові Департамент охорони здоров’я міста Києва відзначив колектив Верховного Суду за вагомий внесок у розвиток донорства крові. Ця нагорода стала визнанням багаторічної благодійної традиції Верховного Суду – регулярних колективних донацій.

Отримана відзнака – заслуга кожного працівника й судді Верховного Суду, який ділиться частинкою свого тепла та крові заради життя інших.

За ці роки представники Верховного Суду поповнили резерви сотнями літрів крові для медичних потреб Київського міського центру крові та Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова.

Верховний Суд щиро дякує медикам за організацію виїзних донацій і надання можливості стати частинкою доброї справи!

Потреба в донорській крові залишається стабільно високою, тим паче в умовах триваючої збройної агресії рф. Пам’ятаючи про це, продовжуємо підтримувати соціально відповідальні ініціативи.

У Верховному Суді відбулася зустріч з учасниками та організаторами Програми підвищення кваліфікації суддів господарських...
17/06/2026

У Верховному Суді відбулася зустріч з учасниками та організаторами Програми підвищення кваліфікації суддів господарських судів України (BIICL)

У Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду відбулася зустріч з учасниками та організаторами Програми підвищення кваліфікації суддів господарських судів України (Ukrainian Commercial Courts Judicial Capacity Building Programme), організованої Британським інститутом міжнародного та порівняльного права (BIICL) за підтримки Міністерства юстиції Великої Британії.

У заході взяли участь голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач, секретар судової палати для розгляду справ щодо земельних спорів та права власності КГС ВС Юрій Чумак, судді Верховного Суду у Касаційному господарському суді Олексій Случ та Іван Міщенко, а також судді Господарського суду Київської області Вікторія Антонова і Лариса Сокуренко.

Міжнародну сторону представляли Голова Лондонської палати арбітражу та медіації, колишній Президент Інституту арбітрів Джонатан Вуд і керівниця проєктів Ukrainian International Law Response Британського інституту міжнародного та порівняльного права Марія Тимофієнко.

Під час зустрічі учасники обговорили результати Програми підвищення кваліфікації суддів господарських судів України, у межах якої українські судді мали можливість працювати спільно з британськими суддями та експертами у сферах арбітражу й медіації. Програма поєднувала онлайн-навчання і практичні заняття й охоплювала питання управління судовим процесом, підготовки судових рішень, апеляційного перегляду, виконання арбітражних рішень, а також підтримки медіації поряд із судовим провадженням.

Лариса Рогач подякувала британським колегам за готовність відвідати Україну в умовах повномасштабної війни.

Голова КГС ВС зазначила, що впродовж останніх років дедалі більшого значення набувають питання, пов’язані з економікою, інвестиціями, відновленням держави та забезпеченням стабільності господарського обороту. Саме тому міжнародний обмін досвідом у сфері комерційного судочинства, арбітражу й альтернативних способів вирішення спорів має особливе значення.

Олексій Случ, який був одним із учасників програми, відзначив її практичну спрямованість і можливість безпосереднього обміну досвідом із британськими колегами. За його словами, особливо цінним було порівняння підходів до вирішення аналогічних правових питань у різних правових системах та обговорення практичних кейсів, заснованих на реальних ситуаціях.

Джонатан Вуд наголосив, що британські учасники також отримали важливий досвід від українських колег. Окрему увагу він приділив ролі арбітражу в сучасній системі вирішення спорів, зауваживши, що сьогодні арбітраж і судова система мають не конкурувати, а взаємодіяти та доповнювати одне одного. Саме така синергія, на його переконання, сприяє формуванню передбачуваного правового середовища та зміцненню довіри інвесторів.

Важливою темою обговорення стала й медіація. Британські експерти поділилися власним досвідом підтримки медіаційних процедур паралельно із судовим розглядом та наголосили, що ефективне використання медіації може сприяти зменшенню навантаження на суддів і створювати додаткові можливості для врегулювання спорів без повноцінного судового розгляду.

Лариса Рогач зауважила, що для української судової системи теми арбітражу, медіації та інших позасудових способів вирішення спорів є особливо актуальними. Вона нагадала, що Верховний Суд послідовно формує проарбітражну практику, а підхід до взаємодії між судами й арбітражними інституціями дедалі більше ґрунтується на співпраці та взаємній підтримці.

Під час зустрічі учасники приділили увагу перспективам продовження Програми підвищення кваліфікації суддів господарських судів України та можливих напрямів її подальшого розвитку.

Марія Тимофієнко подякувала Верховному Суду за підтримку програми та активне залучення суддів до її реалізації. Водночас вона зазначила, що отримані відгуки учасників допоможуть визначити тематику наступних етапів навчання та професійного обміну, а також розширити коло учасників майбутніх навчальних заходів.

У цьому контексті учасники обговорили питання, які можуть стати предметом подальшого опрацювання в межах програми. Лариса Сокуренко звернула увагу на актуальність застосування іноземного права в українських судах, розгляду спорів щодо відшкодування збитків, завданих російською агресією, а також проблематики державного імунітету. За її словами, ці категорії справ уже сьогодні потребують вирішення складних процесуальних і матеріально-правових питань та становлять спільний інтерес для українських і британських правників.

Серед можливих напрямів подальшої співпраці учасники також назвали спори у сфері інтелектуальної власності, пов’язані з поширенням контенту в мережі «Інтернет» і діяльністю великих цифрових платформ, страхові спори, що виникають у зв’язку з наслідками воєнних дій, а також сучасні виклики, пов’язані з використанням цифрових технологій і штучного інтелекту в юридичній практиці. Під час дискусії британські колеги поділилися власним досвідом реагування на випадки використання згенерованих штучним інтелектом правових документів, які можуть містити неточні посилання на законодавство або вигадані судові рішення.

Підсумовуючи зустріч, учасники підтвердили зацікавленість у продовженні професійного діалогу та розвитку партнерських відносин між суддівськими спільнотами України і Великої Британії. Представники Верховного Суду запросили британських колег до подальших спільних заходів та висловили сподівання, що започаткований формат співпраці сприятиме обміну практичним досвідом, розвитку сучасних підходів до здійснення правосуддя і зміцненню міжнародних професійних зв’язків.

У ст. 46 КК України, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потер...
17/06/2026

У ст. 46 КК України, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, не вказано про неможливість її застосування до «двооб’єктних» кримінальних правопорушень – ОП ККС ВС

Для застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим потрібно встановити наявність лише тих умов і підстав, які безпосередньо зазначені у ст. 46 КК України. Встановлення інших додаткових вимог як передумови для застосування положень цієї статті є неправильним.

Таких висновків дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 629/612/25.

У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України. У касаційній скарзі захисник вважає, що кримінальне провадження підлягало закриттю на підставі ст. 46 КК України, оскільки обвинувачений примирився з потерпілим та відшкодував збитки.

Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, об’єднана палата ККС ВС вказала, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, належить до так званих двооб’єктних – у яких шкода завдана як приватним інтересам фізичної особи, так і публічним інтересам. У ст. 46 КК України не вказано про неможливість застосування її положень у разі вчинення «двооб’єктних» кримінальних правопорушень.

Для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим вимагається наявність вичерпного переліку умов та підстав. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 439/397/17) констатовано, що у ст. 46 КК України передбачені обов’язкові умови (передумови) та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим: 1) умова – вчинення особою вперше кримінального проступку чи необережного нетяжкого злочину, за винятком корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією; вчинення порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, що керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; 2) підстава – примирення винного з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Додавання до цих умов чи підстав будь-яких інших недопустиме, оскільки обмежить можливість застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням порівняно із законодавчими положеннями.

Постанова ОП ККС ВС від 1 червня 2026 року у справі № 629/612/25 (провадження № 51-4265кмо25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137226622.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.

Судді ВП ВС проаналізували судову практику щодо допустимості OSINT-доказів у кримінальних провадженняхСудді Великої Пала...
16/06/2026

Судді ВП ВС проаналізували судову практику щодо допустимості OSINT-доказів у кримінальних провадженнях

Судді Великої Палати Верховного Суду Лев Кишакевич і Надія Стефанів виступили в межах круглого столу «Питання допустимості та автентичності електронних доказів, отриманих із відкритих джерел (OSINT), у кримінальних провадженнях щодо міжнародних злочинів» на базі Тренінгового центру прокурорів України.

Під час заходу Лев Кишакевич представив аналіз актуальної судової практики щодо специфіки використання електронних доказів, зібраних методом розвідки на основі відкритих джерел (OSINT).

Він наголосив, що інструментарій OSINT став одним із ключових у розслідуванні воєнних злочинів та злочину агресії. Водночас чинне кримінальне процесуальне законодавство України не містить дефініції поняття «OSINT». Відсутність спеціального нормативного регулювання стає підставою для порушення стороною захисту питань щодо належності та допустимості відповідних доказів.

Попри законодавчі прогалини Верховний Суд вже сформував сталу й послідовну правозастосовну практику. Аналіз низки постанов Верховного Суду у справах щодо державної зради, колабораційної діяльності та посягання на територіальну цілісність свідчить, що інформація, здобута в мережі «Інтернет», оцінюється судами за загальними правилами КПК України.

Суддя виокремив такі ключові правові позиції Верховного Суду:

• процесуальне закріплення: слідчі органи мають право проводити огляд загальнодоступних інтернет-ресурсів, вебсайтів і телеграм-каналів у порядку ст. 237 КПК України. Зафіксований протоколом зміст цифрової інформації, що відображає обставини кримінального правопорушення, є належним доказом;

• доступ до відкритих даних: пошук та отримання відомостей із джерел, доступ до яких не обмежено їхнім власником (наприклад, офіційні вебсторінки державних органів рф або відеозаписи у вільному доступі), не потребує попереднього дозволу слідчого судді;

• критерії автентичності форми: відсутність електронного цифрового підпису, використання іноземної мови в зафіксованих публікаціях або надання доказів у вигляді цифрових копій (DVD-файли, скриншоти) не є безумовною підставою для визнання їх недопустимими чи неналежними в тлумаченні статей 86–89 КПК України, якщо їх було здобуто без порушень процесуального закону.

Резюмуючи виступ, Лев Кишакевич зауважив, що результати моніторингу відкритих джерел і цифрового середовища долучаються до матеріалів провадження здебільшого як документи (в порядку ст. 99 КПК України) та як додатки до протоколів слідчих (розшукових) дій (відповідно до ст. 105 КПК України).

Надія Стефанів зосередила увагу на викликах легалізації OSINT-доказів і необхідності їх «просіювання» через суворе «сито допустимості». Вона зазначила, що до внесення відповідних змін до кримінального процесуального законодавства українським судам та органам досудового розслідування, крім положень чинного КПК України, правових позицій Верховного Суду, варто враховувати практику Міжнародного кримінального суду, зважаючи на ратифікацію Україною Римського статуту.

Суддя звернулася до досвіду судді МКС Джоанни Корнер (британської юристки з понад 45-річним стажем, в минулому старшого прокурора в Міжнародному трибуналі щодо колишньої Югославії), яка раніше поділилася з українськими суддями практикою МКС, що активно використовує цифрові та електронні докази, наголосивши на важливості правильної первинної фіксації цих доказів та їх класифікації. Надія Стефанів зауважила, що однією з головних проблем, на яку найчастіше вказує сторона захисту, є ризик порушення ланцюга зберігання (chain of custody) електронних доказів та їхніх метаданих – від першоджерела до ухвалення судового рішення. Саме тому всі учасники кримінального провадження повинні мати однакові підходи щодо розуміння принципів і правил поводження з такими даними.

Також спікерка звернула увагу на проблему обсягу цифрових матеріалів на етапі відкриття доказів сторонам (відповідно до ст. 290 КПК України та за аналогією до ст. 67 Римського статуту).

Надія Стефанів констатувала позитивну тенденцію в практиці судів першої інстанції щодо оцінки такого виду доказів. За її словами, українські судді вже активно імплементують міжнародні стандарти, надаючи в судових рішеннях детальну та обґрунтовану оцінку дослідженим OSINT-доказам, зазначають адреси вебсайтів, дотримуються процесу їх верифікації та дають змістовні відповіді на заперечення сторони захисту. При цьому положення Протоколу Берклі суди застосовують не як пряме джерело права, а як авторитетну рекомендацію, що посилює гарантію оцінки допустимості доказів, з метою дотримання в цілому справедливості судового розгляду.

У заході також узяв участь суддя ВС у Касаційному кримінальному суді Микола Ковтунович.

Захід ініційовано Представництвом Міжнародної організації з розвитку права в Україні (IDLO) у партнерстві з Інститутом Ассера.

Європейські стандарти в українській практиці: презентуємо електронну версію унікального двомовного огляду щодо захисту п...
16/06/2026

Європейські стандарти в українській практиці: презентуємо електронну версію унікального двомовного огляду щодо захисту прав інтелектуальної власності

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду підготував актуальний огляд судової практики у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності у контексті практики Суду справедливості Європейського Союзу. Видання охоплює ключові рішення, внесені до ЄДРСР за 2023–2025 роки, та відображає сучасний етап гармонізації національного судочинства з правом ЄС.

Цей матеріал став важливим кроком у забезпеченні єдності судової практики, в ньому запропоновано правничій спільноті не просто систематизацію рішень, а фундаментальний інтерпретаційний орієнтир. Унікальність огляду полягає в застосуванні формату case-based: європейський правовий стандарт не викладається абстрактно, а безпосередньо корелюється з конкретними категоріями українських господарських спорів та відповідними постановами Верховного Суду. Це дозволяє глибше зрозуміти, як практика Суду справедливості ЄС допомагає в тлумаченні гармонізованих норм щодо функцій прав інтелектуальної власності та меж їх судового захисту.

Видання серед інших аналітичних матеріалів вирізняють такі особливості:

- двомовність: огляд підготовлено двома мовами (українською та англійською), що не лише відкриває українську судову експертизу для міжнародної спільноти, а й сприяє наповненню глобальної бази даних WIPO Lex-Judgments;

- глибока спеціалізація: матеріал фокусується на найбільш складних аспектах, таких як статус добре відомих марок, дострокове припинення дії свідоцтв через невикористання, реєстрація кольору як торговельної марки, визнання знаків загальновживаними;

- інноваційність у патентах: окрему увагу приділено механізму додаткової охорони для фармацевтичних винаходів, що має стратегічне значення для виконання Україною євроінтеграційних зобов’язань.

Огляд є прикладною працею, розрахованою на суддів, адвокатів, патентних повірених і науковців. Він слугує дієвим методичним інструментом для побудови правової аргументації та оцінки ведення спорів у суді у світлі стандартів Європейського Союзу.

Ознайомитися з оглядом можна тут:

українськомовний варіантhttps://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KGS_zahust_prav_IntVlasn.pdf

англомовний варіантhttps://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KGS_zahust_prav_IntVlasn_angl.pdf

Реалізація права дитини на висловлення власної думки має оцінюватися крізь призму добросовісності учасників справи, оскі...
16/06/2026

Реалізація права дитини на висловлення власної думки має оцінюватися крізь призму добросовісності учасників справи, оскільки неможливість її заслуховування в іноземному суді з вини одного з батьків не може бути підставою для відмови у визнанні судового рішення на території України. Пріоритет міжнародних договорів передбачає визнання рішень щодо батьківської відповідальності без проведення спеціальної процедури, що обмежує повноваження національних судів лише контролем за дотриманням процесуальних гарантій.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

У справі, що переглядалася, громадянин Республіки Польща звернувся до суду з клопотанням про визнання та примусове виконання рішення польського суду щодо батьківської відповідальності стосовно малолітньої дочки сторін у справі. Цим рішенням визначено місце проживання дитини з батьком, здійснення ним батьківських прав, обмежено права матері та стягнуто з неї судові витрати.

Суди попередніх інстанцій відмовили у визнанні польського рішення суду через процесуальні порушення та загрозу інтересам дитини. Вони зазначили, що іноземний суд не заслухав думку дитини, що суперечить Гаазькій конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, а переїзд до іншої країни через незнання мови та зміну середовища міг спричинити дитині психологічну травму й соціальну ізоляцію. Підставою для відмови в наданні дозволу на примусове виконання зазначеного рішення іноземного суду в частині майнових зобов’язань суд першої інстанції зазначив його добровільне виконання боржницею.

КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та сформулював такі правові висновки.

Згідно зі ст. 12 Конвенції ООН про права дитини та нормами Гаазької конвенції 1996 року дитині має бути забезпечено право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що її стосуються.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про те, що дитина не була заслухана в польському суді, КЦС ВС вказав, що іноземний суд ініціював цю процедуру, проте вона не відбулася саме через дії матері. При цьому КЦС ВС наголосив, що сторона не може отримувати привілейоване становище внаслідок своєї недобросовісної поведінки. Таким чином, висновок про відмову у визнанні рішення лише через факт незаслуховування дитини був визнаний КЦС ВС передчасним, оскільки суди не оцінили, чи вжив іноземний суд усіх можливих заходів.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини по суті є рішенням про визнання, а за змістом – рішенням немайнового характеру. Зважаючи на відсутність у судовому рішенні про визначення місця проживання дитини обов’язку вчинення дій боржником (тим з батьків, з яким фактично проживає дитина), таке рішення не підлягає примусовому виконанню.

З урахуванням наведеного рішення районного суду для столичного м. Варшава від 9 серпня 2023 року в частині здійснення батьківських прав над неповнолітньою, яка народилася 28 жовтня 2016 року, є рішенням іноземного суду немайнового характеру, що не підлягає примусовому виконанню, з урахуванням положень ст. 48 Договору про правову допомогу 1994 року, визнається на території України без проведення дій щодо визнання.

КЦС ВС також звернув увагу на те, що у ст. 48 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1994 року договірні держави дійшли згоди про те, що судові рішення в сімейних справах немайнового характеру визнаються на території обох держав без застосування процедури визнання.

У ст. 471 ЦПК України визначено, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Отже, КЦС зазначив, що при розгляді питання про визнання іноземного рішення національний суд не має повноважень переглядати справу по суті або заново оцінювати, чи відповідає це рішення найкращим інтересам дитини, оскільки таку оцінку вже дав суд, який ухвалив рішення по суті. Хоча зміна обставин (наприклад, тривале проживання в іншому середовищі) може бути врахована у виняткових випадках, це не дає права на повний перегляд іноземного рішення.

Щодо стягнення судових витрат КЦС ВС вказав, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів заявника про те, що він фактично не отримав грошей. Заявник стверджував, що клопотання матері про внесення коштів на депозит суду в Республіці Польща було повернуто їй на доопрацювання, а отже висновок про добровільне виконання рішення суду боржницею не був належним чином підтверджений доказами.

Постанова КЦС ВС від 29 квітня 2026 року № 522/9011/25 (провадження № 61-1434св26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136114328.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

Address

Пилипа Орлика, 8
Kyiv
00011

Opening Hours

Monday 09:00 - 18:00
Tuesday 09:00 - 18:00
Wednesday 09:00 - 18:00
Thursday 09:00 - 18:00
Friday 09:00 - 16:45

Telephone

+380445911000

Website

,

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Верховний Суд posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Organization

Send a message to Верховний Суд:

Shortcuts

Share

Category