06/06/2026
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»
Олег Нюшко на псевдо «Док» — старший бойовий медик мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 100-ї окремої механізованої бригади.
На початку повномасштабного вторгнення чоловік працював у Польщі. Контракт із міжнародною компанією саме завершувався, тож пан Олег планував переїхати до Великої Британії.
Та, дізнавшись про початок великої війни та окупацію рідного Херсона, він ухвалив рішення негайно повернутися в Україну й стати до лав Збройних сил.
До речі, у Херсоні Олег не лише народився і виріс, а й закінчив медичне училище. Згодом здобув вищу освіту, закінчивши з відзнакою Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова.
— Свого часу працював лікарем-кардіологом. Також викладав у рідній Alma mater дисципліни англійською мовою для іноземних студентів, — розповідає «Док». — Але за характером я завжди був авантюристом у хорошому розумінні цього слова. Зокрема, дуже любив подорожувати.
На початку березня 2022 року Олег уже був у лавах нашої бригади. Відразу потрапивши до мінометної батареї 3-го механізованого батальйону, він служить у цьому підрозділі вже п’ятий рік.
«Док» зізнається, що в перші місяці повномасштабної війни найбільшу увагу приділяв навчанню побратимів основам не лише тактичної медицини, а й медицини загалом. Його метою було зробити так, щоб навіть на найвіддаленішій позиції бійці не розгубилися в будь-якій позаштатній ситуації та могли надати першу допомогу до прибуття евакуаційної групи.
Ці знання неодноразово ставали в пригоді під час виконання бойових завдань на Лиманському, Покровському, Торецькому та Костянтинівському напрямках. Ба більше, ще донедавна, доки дозволяв стан здоров’я, пан Олег регулярно заступав на бойове чергування номером обслуги міномета.
— Ніколи навіть не думав прикриватися посадовими обов’язками й казати, що це не справа старшого бойового медика батареї. Я розумів: якщо не піду на чергування я, доведеться йти комусь із наших хлопців, — пояснює він. — А через хронічну нестачу особового складу в кожного з них уже накопичилася величезна втома.
У рідному Херсоні за Олега, а також за його молодшого брата Сергія, який також боронить Україну, переживає 75-річна мама Катерина Семенівна. Особливою гордістю нашого героя є й 12-річний син Роман, який нині проживає в Данії.
На запитання, чи не доводилося за понад чотири роки війни шкодувати про рішення повернутися в Україну, «Док» відповідає без жодних вагань:
— Звісно, можна було залишитися в Польщі. Або ж, як і планувалося, переїхати до Великої Британії. Але тоді я сказав собі: «Друже, ти проживеш ще, можливо, десять, а можливо, й п’ятдесят років. Щодня шукатимеш виправдання своєму вчинку — і жодне з них не буде варте ламаного шеляга».
Телефони рекрутингового центру 100-ї ОМБр:
067 804 81 00
093 193 36 73
#ЗСУ #рекрутинг
100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ
