14/05/2026
. 14 травня виповнюється 155 років з дня народження Василя Семеновича Стефаника. Тож пропонуємо вашій увазі з нагоди ювілею літературний портрет «Я сотворив собі свій світ… Я був щасливий». Народився письменник 14 травня 1871 р. в селі Русів, тепер Снятинський район Івано-Франківської області. Допитливий розум вбирав народні пісні, казки, легенди, деталі селянського побуту, звичаїв, обрядів мешканців покуття. У 1883 р. вступив до Коломийської гімназії. Навчання у Снятині, Коломиї, Дрогобичі, Кракові... Пошук себе. Перші спроби пера були критиковані. Іван Франко, прочитавши перші твори, суворо порадив хлопцеві: «Напишіть хлопцеві, аби пера не брав до руки, бо він ніколи нічого не напише». Як добре, що Стефаник не послухав! Він знайшов свій унікальний стиль — експресіонізм. Літературну діяльність Стефаник починає 1890 року. Тоді в журналі “Народ” був опублікований його допис “Жолудки наших робітних людей і читальні”. Протягом 1890-1897 років він пише свої перші “образки”, тобто ліричні етюди, поезії в прозі, далі переходить до писання реалістичних новел, в яких змальовує тяжке економічне становище і безправність селян Галичини. Написані з великою художньою силою твори Стефаника здобули широку популярність. Але сам письменник через певні життєві обставини після 1907 року надовго припинив творчу працю. За наступних 15 років він не опублікував жодного нового художнього твору. Новелу "Марія", Стефаник присвятив пам'яті Франка. У 1904 р. одружився на дочці священика Ользі Гаморак. Мав трьох синів. З 1908 по 1918 рік Стефаник був послом австрійського парламенту у Відні. Перша збірка новел — "Синя книжечка", яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання. Автор "Синьої книжечки" звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства.
У 1900р. вийшла друга збірка Стефаника — "Камінний хрест", яку також було сприйнято як визначну літературну подію. Для другої збірки Стефаника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки таким творам, як "Камінний хрест", "Засідання", "Лист", "Підпис"). У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, — одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах.
1901р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника — "Дорога", яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-художніх принципів. Це наявне у своєрідній поетичній біографії Стефаника "Дорога" та роком раніше написаній ліричній сповіді "Confiteor", що в переробленому вигляді була надрукована під назвою "Моє слово".
У 1928 р. уряд Радянської України призначив Стефаникові пенсію за його заслуги в розвитку літератури. Це була велика матеріальна й моральна підтримка. В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, спогади. До них належать такі твори, як "Нитка", "Браття", "Серце", "Вовчиця", "Каменярі". Новела «Камінний хрест» — це не просто про еміграцію. Це про відрив людини від коріння, про смерть за життя. Це пам'ятник усім, хто мусив покидати рідну землю. Стефаник — це новела на 2-3 сторінки, яка читається за 5 хвилин, а переосмислюється все життя. Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 р., залишивши по собі «люту кривавицю – біля семи десятків новел. І справді, писав мало, а написав багато, бо створене ним – велике і величне», – писав Гнат Хоткевич
